Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2025 року Справа№200/7385/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. Просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2025 року № 263040014061 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 період військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року та період роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року до страхового стажу; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року, у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року та періоду роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року, та провести відповідні виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 63040014061 від 116.09.2025 року йому було відмовлено в перерахунку пенсії. Відповідно до вказаного рішення, Пенсійним фондом не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року, оскільки на переконання відповідача було надано копію військового квитка від 25.08.1992 року НОМЕР_2 та не підтвердив факт про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за вищезазначений період; та період роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 в рф, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року, адже з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Позивач вважає такі дії Пенсійного фонду протиправними та такими, що порушують його права, у зв'язку із чим змушений був звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначило, що за результатами опрацювання заяви позивача про перерахунок його пенсії винесено рішення про відмову від 16.09.2025 року № 263040014061.
Відповідач зазначив, що при аналізі матеріалів електронної пенсійної справи та документів долучених до заяви від 09.09.2025 року № 14274 ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року, оскільки надано копію військового квитка від 25.08.1992 року НОМЕР_2 , що суперечить вимогам Порядку № 22-1, а також відсутня інформація, яка підтверджує факт про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за вищезазначений період.
Представником відповідача вказано, що 30 червня 2022 року набув чинності федеральний закон від 11 червня 2022 року № 175-ФЗ «Про денонсацію російською федерацією з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», яким була денонсована Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, підписану в місті Москва 13 березня 1992 року.
Отже, денонсація Угоди від 13.03.1992 року російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Відповідач вказує, що документи, видані на території російської федерації приймаються в Україні за умови проставлення апостиля компетентним органом.
З 01.01.2023 року росією та з 19.06.2023 року Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тому, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку.
Відповідно до пункту 2.9 розділу ІІ Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, відповідач вважає, що для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року в ТОО «Міжнародний бізнес-туризм» на території російської федерації відсутні правові підстави, оскільки враховуючи вищевикладене, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР тільки по 31.12.1991 року за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат.
З огляду на викладене у відзиві, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином росії, та має право на постійне проживання в Україні, що підтверджується посвідкою на постійне проживання.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 05.12.2024 року, як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
09 вересня 2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою № 14274 про перерахунок «Допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами» до якої долучено заяву про зарахування стажу з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року та з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року.
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року № 339/35961.
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії від 16.09.2025 року № 263040014061.
Так, у рішенні про відмову було зазначено, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Таким чином до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року. Заявник претендує на зарахування до страхового стажу період проходження військової служби та період роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року. При розгляді наданих документів та електронної пенсійної справи встановлено, що до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року, оскільки заявник надав копію військового квитку від 25.08.1992 року НОМЕР_2 , а також відсутня інформація, яка підтверджує факт про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за вищезазначений період».
Таким чином, до страхового стажу позивача не було зараховано: період військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року - оскільки було надано копію військового квитка від 25.08.1992 року НОМЕР_2 та позивач не підтвердив факт про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за вищезазначений період; період роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року в рф - оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Вважаючи такі дії Пенсійного фонду протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).
Статтею 24 Закону № 1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До дати набрання чинності Законом України № 1058-IV, а саме до 01.01.2004 року стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так відповідно до норм Закону СРСР Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР, який набрав чинності 15.05.1990 року, норм Закону України Про пенсійне забезпечення, що набрав чинності 01.01.1992 року та в редакції Закону від 11.02.1998 року, що діяла станом на 18.08.1999 року до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Угоди, обчислення пенсій відбувається із заробітку (доходів) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У тому випадку якщо у державах-учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до абз. 5 пп. 3 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі - Порядок № 22-1), особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що заробіток (дохід) за періоди роботи на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при обчисленні розміру пенсії за умови надання особою довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях).
Як встановлено судом, Пенсійним фондом під час розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії не було здійснено зарахування до страхового стажу періоду його роботи на території рф з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року, у зв'язку з припиненням з росією 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Однак, суд звертає увагу, що відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова № 1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на період роботи позивача в російській федерації.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 року російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні стражу позивача за періоди його роботи на території росії.
Отже, Пенсійним фондом протиправно не зараховано до страхового стажу періоду роботи позивача на території рф в період з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, причиною не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року, є той факт, що позивачем було надано копію військового квитка від 25.08.1992 року НОМЕР_2 , а також те, що позивач не підтвердив факт про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за вищезазначений період.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, паперовий оригінал військового квитка від 25.08.1992 року НОМЕР_2 знаходиться на території рф у м. Хабаровську , де позивач проходив військову службу. Натомість, позивач володіє сканованою кольоровою копією даного військового квитка, який і був наданий разом із заявою про перерахунок пенсії.
Через військову агресію рф проти України, позивач позбавлений можливості виїхати на територію рф та забрати паперовий оригінал військового квитка.
Водночас представником позивача та самим позивачем були зроблені спроби отримання довідки про підтвердження факту проходження військової служби. Так, було направлено ряд адвокатських запитів та листів до українських та російських органів задля отримання відповідних документів:
1) запит від 01.07.2025 року Начальнику військового комісаріату Хабаровського краю від 01.07.2025 року (направлений на електронні пошти військового комісаріату, які були знайдені у публічному доступі в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - відповідь отримана не була;
2) Запит від 23.07.2025 року у Східний військовий округ (направлений на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку було знайдено у публічному доступі в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 ) - відповідь отримана не була;
3) Адвокатські запити від 07.07.2025 року № 07/07/25/1 (Р) та від 11.08.2025 року № 11/08/25/1(Р) у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут - листом від 13.08.2025 року № 190/5605 повідомлено про відсутність запитуваної інформації та рекомендовано звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України;
4) Адвокатські запити від 07.07.2025 року № 07/07/25/2 (Р), від 11.08.2025 року № 11/08/25/2 (Р) та від 20.08.2025 року № 20/08/25/2 (Р) у Галузевий державний архів Міністерства оборони України (направлений на електронну пошту) - архівною довідкою від 26.08.2025 року № 179/1/8790 повідомлено про відсутність запитуваної інформації, оскільки документи військової частини НОМЕР_4 на зберігання до архіву не надходили.
Таким чином, усі спроби позивача та його представника самостійно отримати довідку про проходження військової служби виявилися безрезультатними. Проте, позивач зробив від себе все можливе, задля її отримання.
В той же час, позивач на підтвердження проходження ним військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року надав наступні документи, які також подавалися із заявою про перерахунок пенсії: 1) посвідчення особи (офіцера) серії НОМЕР_5 , в якому міститься інформація про присвоєння звання капітана (наказ командира від 14 серпня 1989 року) та займана посада начальника радіоцентру (наказ командира від 14 листопада 1990 року); 2) розрахункова книжка серії НОМЕР_6 , в якій міститься інформація про вислугу років на військовій службі, яка станом на 01 січня 1991 року складає 6 років 3 місяці 27 днів. Фактично, термін такої вислуги підтверджує те, що позивач дійсно почав проходити військову службу з 14.07.1984 року.
В той же час, суд зазначає, що відповідач не навів жодних доказів того, що позивач дійсно не проходив службу у військовій частині, зазначеній у військовому квитку, та фактично обмежився лише формальним зауваженням до виду поданого доказу.
Крім того, суд звертає відповідача на те, що законодавство зобов'язує органи ПФУ не лише пасивно оцінювати документи, а й вживати заходів для витребування чи перевірки відомостей, якщо у них виникають сумніви. Однак, замість перевірки достовірності копії військового квитка, відповідач фактично переклав цей тягар на позивача, що є проявом надмірного формалізму.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні періоду військової служби через відсутність паперового оригіналу військового квитка є проявом надмірного формалізму, що суперечить принципам правової визначеності та справедливості
Щодо посилання Пенсійного фонду на той факт, що позивачем не підтверджено факт про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за період з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 16 травня 2025 року № 562, цей Порядок визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
Отже, Порядок № 562 стосується лише періодів роботи особи, які можна віднести до здійснення трудової діяльності. Несення військової служби, у свою чергу, не є трудовою діяльністю, а тому не входить у сферу дії даного нормативного акту.
Таким чином, посилання відповідача про не підтвердження позивачем факту про отримання чи неотримання пенсійних виплат в іншій державі за період військової служби, згідно положень Порядку № 562, є необґрунтованими.
Отже, період військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року має бути зарахований до страхового стажу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2025 року № 263040014061 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн (платіжна інструкція № 3Т2С-МВ9Е-ТВ1Х-8Е12 від 29.09.2025 року.
Суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) від 16.09.2025 року № 263040014061 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року та період роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року до страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )з 01 вересня 2025 року, у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 14.07.1984 року по 19.02.1992 року та періоду роботи з 28.10.1992 року по 25.05.1997 року, та провести відповідні виплати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко