Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 листопада 2025 року Справа№320/3329/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач), з вимогами:
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 55 від 08.03.2022 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліцаї № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області;
- поновити на службі позивача на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок);
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 адміністративна справа №320/3329/22 на підставі п.2 ч.1 ст.29 КАС України передана до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Окружний адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами службового розслідування позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги поліцейського внаслідок не прибуття на службу 24.02.2022 по 08.03.2022 та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, що в свою чергу не відповідає дійсним обставинам, оскільки позивач 24.02.2022 приблизно о 09.00 годин після інструктажу заступили наряди ГРПП та поїхали на повідомлення які надходили по спецлінії «102» подія.
25.02.2022 о 08.00 годин у приміщенні відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області було проведено інструктаж нарядів котрі заступають на службу згідно розстановки нарядів з 08.00 годин 25.02.2022 до 08.00 годин 26.02.2022 відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Інструктаж проводили начальник відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Віталій ЛОБАС, спільно з позивачем, всі хто заступив у наряд згідно дислокації після інструктажу розписалися у журналах (отримання зброї, проходження інструктажу, отримання службового автотранспорту, бодікамери та службові планшети), о 12.10 слідчий лейтенант поліції Юрій Чиренко, тому що російські війська були поруч з приміщенням відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, у внутрішній групі «WhatsAap» Поліція м. Буча» написав повідомлення «Де ви, інфу дайте» на що начальник відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_2 скинув смс повідомлення “Їду через міст на забучча все норм», потім в 12.13 год. “Всі в Боярку», потім о 12.24 год. «До відділення поліції ніхто не повертається, всі рухаються у м. Боярка», також в групі написав інспектор СРПП лейтенант поліції ОСОБА_3 , що біля магазину «Новус» йде бій». Потім позивачу зателефонував начальник відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_2 та повідомив що команда начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_4 , про те, що працівники СРПП під керівництвом позивача знаходяться у м. Буча до особового розпорядження та несуть службу.
26.02.2022 позивачем було направлено наряд ГРПП до лікарні у складі старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Дмитро КОСТЕНКО та поліцейського СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області рядового поліції ОСОБА_5 для з'ясування всіх обставин щодо їх полону та надання допомоги. Також, наряди ГРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області при патрулюванні звертали особливу увагу на підозрілих осіб про що доповідали позивачу. У зв'язку з тим, що з 24.02.2022 був окупований аеропорт який розташований в смт. Гостомель та на території аеропорту висадився ворожий десант постійно літали гелікоптери, літаки, ракети та безперервно працювали гармати, міномети було дуже небезпечно про що позивач доповів начальнику Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковнику поліції Андрію ТКАЧ, на що він відповів що потрібно далі проводити патрулювання нарядами ГРПП на території обслуговування відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Потім позивач телефонував начальнику відділення поліції №1 майору поліції ОСОБА_6 , але його мобільний телефон був вимкнутий, та на зв'язку його не було до 28.02.2022, про що позивач доповів начальнику Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковнику поліції Андрію ТКАЧ.
26.02.2022 у внутрішній групі «WhatsAap» ніяких повідомлень щодо подальших дій не надходило 07.38 написали “Що відомо по ситуації», на що ОСОБА_7 відповів “ ОСОБА_8 ». Лобасу задали питання “Які команди, подальші дії, конкретика є?», на що він нічого не відповів та на телефонні дзвінки не відповідав. Тому позивач спільно з поліцейськими СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_9 та сержантом поліції ОСОБА_10 продовжували як і 25.02.2022 здійснювати патрулювання, спецлінія «102» вже не працювала та на службовий планшет повідомлення не надходили, всі повідомлення отримував в телефонному режимі, дивились за публічною безпекою та проводили профілактичні заходи щодо недопущення фактів мародерства на території яка обслуговується відділенням поліції № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, також дивились підозрілих осіб та можливого переміщення ворожої техніки.
27.02.2022 з самого ранку почались потужніші артилерійські та авіаційні обстріли, також зранку в центр міста Буча зайшла велика колона ворожої техніки (танки, БМП, вантажні автомобілі та інша техніка) із-за чого позивач був вимушений піти до укриття ЖК «Гранд Бурже» (підземний паркінг) де знаходилась його дружина та донька з 24.02.2022, тому, що були постійні артилерійські та авіаційні обстріли та велика небезпека для життя, ще гірше пропадав зв'язок мобільного оператору та інтернет, світло та вода, також вимкнули опалення житла. О 08.20 годин оперуповноважений Бучанського РУП ГУНП в Київській області рядовий поліції Юрій ПАСИНКОВ у внутрішній групі «WhatsAap» Поліція м. Буча» скинув смс повідомлення «Доброго ранку! Хто є зараз в відділенні поліції?» на що начальник відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_2 відповів «Нікого немає» та ніяких вказівок не надав. В 11.15 почався дуже сильний обстріл, як потім стало відомо що колону ворожої техніки по вулиці Вокзальна, м. Буча розбили Збройні Сили України артилерією, потім знову почались дуже сильні обстріли на протязі всього дня та ночі на території міста Буча. У зв'язку з тим, що не було електропостачання позивач не мав можливості заряджати свій мобільний телефон, також потім не було мобільного зв'язку.
28.02.2022 зранку продовжувалися дуже сильні обстріли, потім позивачу стало відомо, що місто Буча окуповано російськими загарбниками.
01.03.2022 приблизно о 08.00 годин позивач пішов до міської ради м. Буча де зустрів начальника ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Віталія ЛОБАСА який вже вивіз свою родину до Вінніцкої області, після чого позивач власноручно написав рапорт на ім'я начальника ГУНП в Київській області генерала поліції 3 рангу Андрія Нєбитова щодо дозволу виїзду за межі Київської області з метою евакуації своєї родини та віддав його начальнику ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майору поліції Віталію ЛОБАСУ, який дав згоду на евакуацію родини позивача. ОСОБА_2 надав дозвіл на виїзд позивача з родиною. Але цього дня виїхати не вдалося.
02.03.2022 позивачу з родиною через постійні обстріли виїхати не вдалось.
03.03.2022 позивачем здійснено евакуацію сім'ї у населений пункт Східниця, Львівська область.
05.03.2022 позивач приїхав до селище Східниця, Львівської області.
06.03.2022 позивачу зателефонували та повідомили, що зранку під час шикування начальник Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковник поліції ОСОБА_11 зачитав наказ згідно якого позивача було звільнено з лав Національної поліції України.
08.03.2022 позивачу зателефонував інспектор СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції Сергій ГОРОБЕЦЬ та повідомив, що позивача звільнили зі служби в поліції згідно наказу ГУНП в Київській області № 55 від 08.03.2022.
Позивач зазначає, що ні з Наказом про початок проведення службового розслідування, ні з висновками службового розслідування, ні з наказом про звільнення - його ніхто не ознайомлював, та не дали можливості надати пояснення для з'ясування дійсних обставин. Зазначає, він особисто кожного дня з 24.02.2022 по 08.03.2022 постійно з кимось з керівництва спілкувався, постійно тримав в курсі свого руху керівників та погоджував свої подальші дії.
Крім того, вважає, що відповідачем не дотримано порядку проведення службового розслідування, а саме: не повідомлено позивачу про його початок, не запропоновано позивачу надати пояснення, не повідомлено позивачу, які саме обставини стали причиною початку службового розслідування, яке порушення допущено позивачем, зокрема, не ознайомлено позивача із наказами про накладення дисциплінарного стягнення та наказу про звільнення зі служби в поліції. Враховуючи викладене, позивач вважає, що службове розслідування проведено відповідачем без здійснення належної оцінки всіх фактичних обставин відсутності позивача на роботі, з огляду на що, просить задовольнити позовні вимоги.
27.02.2025 адміністративна справа №320/3329/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/3329/22 передано для розгляду судді Шинкарьовій І.В.
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача певний перелік доказів.
Відповідач у відзиві позов не визнав, вказав, що за наслідками службового розслідування правомірно та обґрунтовано зробив висновок про наявність в діяннях позивача вчинку, який слугує підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладене на позивача дисциплінарне стягнення є пропорційним, встановленим за результатами службового розслідування порушенням, під час проведення службового розслідування дотримані норми законодавства, що регламентують його процедуру, у зв'язку з чим позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.
У відповіді на відзив позивач, не погоджується з аргументами, викладеними у відзиві відповідачем, на підтвердження законності видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції та його реалізації, з огляду на те, що аргументи, наведені Відповідачем не підтверджені належним чином належними та допустимими доказами. Позивач надавав до суду власні пояснення, що спростовують доводи відповідача, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження власних заперечень та доводів.
У запереченнях відповідач вказав, що позивач, як поліцейський, який склав присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання службових повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення поліцейським місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.
Заявою від 23.04.2025 позивачем подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог до розгляду; Уточнив вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на користь Позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, станом на дату винесення рішення.
Ухвалою суду від 09.05.2025 вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
29.05.2025 представником відповідача заявлено виклик для допиту в якості свідків: - Заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 ; - старшого слiдчого вiддiлення розслiдування злочинiв загальнокримiнальної спрямованостi слiдчого вiддiлу Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_13 , на думку представника відповідача начальник Бучанського РУП ГУНП в Київській області Микитенко Р.Л., який в свою чергу може підтвердити чи спростувати інформацію, щодо відсутності позивача на робочому місці в оспорюваний період часу; старшого слiдчий вiддiлення розслiдування злочинiв загальнокримiнальної спрямованостi слiдчого вiддiлу Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_13 , який неодноразово здійснював телефонні дзвінки позивачу, з повідомленням про необхідність прибуття на робоче місце.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі, призначивши його на 18.06.2025 о 11 год. 00 хв.
У заяві від 17.06.2025 представник позивача просив суд викликати і допитати як свідків у справі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . На думку представника позивача дані свідки могли підтвердити факт несення Позивачем служби після 23.02.2022, а отже спростувати твердження Відповідача про відсутність Позивача на роботі у цей період, а також формальність проведення Відповідачем службового розслідування.
17.06.2025 також окремою заявою представником позивача долучено матеріалів справи докази: деталізація дзвінків по мобільному телефону Позивача; Інформацію про належність номерів телефонів абонентам, з якими спілкувався позивач. У заяві зазначено, що ніхто з керівництва та членів комісії, що здійснювала проведення службового розслідування - не телефонували, та навпаки підтверджує, що Позивач постійно спілкувався з колегами та керівництвом після 24.02.2022 та виконував свої функціональні (посадові) обов'язки та постійно повідомляв керівникам та колегам своє місце знаходження, узгоджував свої дії.
Ухвалою суду від 18.06.2025 відкладено підготовче засідання по справі до 12 год. 00 хв. 22.07.2025.
Ухвалою суду від 22.07.2025 підготовче засідання в адміністративній справі відкладено на 12.08.2025 о 10 год. 00 хв.
31.07.2025 позивачем заявлено клопотання про витребування у Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області: докази отримання позивачем 25.02.2022. в Бучанському РУП ГУНП в Київській області автоматичної зброї з набоями для подальшої видачі особовому складу відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, а саме: копії книги видачі та прийому озброєння і спеціальних засобів, журналів та інших документів, складання яких передбачене чинним законодавством України у таких випадках; докази видачі позивачу 25.02.2022 зброї особовому складу відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, а саме: копії книги видачі та прийому озброєння і спеціальних засобів, журналів та інших документів, складання яких передбачене чинним законодавством України у таких випадках; докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 171 від 23.02.2022 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності».
08.08.2025 позивач просив витребувати у Головного управління Національної поліції в Київській області повний текст наказу № 45 о/с від 09.03.2022.
У окремому клопотанні просив долучити до матеріалів справи скріншоти електронного листування позивача із ОСОБА_12 , ОСОБА_20 і ОСОБА_21 .
Також просив викликати у якості свідка ОСОБА_22 , який може підтвердити наступні обставини, такі як: ОСОБА_1 , був присутній за місцем несення служби 24.02.2022; інші поліцейські, які опинилися у схожій ситуації, у тому числі вивозили свої родини з неповнолітніми дітьми з окупованої території або з території ведення активних бойових дій, не були звільнені, що підтверджує неоднакове ставлення до різних поліцейських у подібних обставинах; опитування ОСОБА_22 в якості свідка відбулося не 08.03.2022, а пізніше, що підтверджує, про те, що службове розслідування фактично не проводилося.
Також у заяві від 10.08.2025 позивач надав письмові пояснення з наступного приводу: рапорт ОСОБА_21 , який був безпосереднім керівником позивача, на ім'я начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області А. Ткача (Позивач зазначає, що в контексті порушень, за вчинення яких на позивача накладено дисциплінарне стягнення, вказує, що у рапорті не вказано про отримання і неповернення зброї, а отже саме це порушення не було встановлене і не було підставою для проведення службового розслідування); Службове розслідування відносно позивача було розпочате на підставі наказу Відповідача від 08.03.2022 № 288. У п. 1 наказу зазначено, що службове розслідування призначається «за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому у наказі не конкретизовано, про які саме доповідні записки (дата, автор, номер) йде мова; щодо неналежності як доказів наданих Відповідачем разом з матеріалами службового розслідування пояснень ОСОБА_12 та ОСОБА_21 та щодо Доповідної записки ОСОБА_23 на ОСОБА_24 .
У окремому клопотанні від 11.08.2025 просив долучити до матеріалів справи електронний файл листування позивача із ОСОБА_13 .
Ухвалою суду від 12.08.2025 підготовче засідання в адміністративній справі відкладено на 26.08.2025 о 10 год. 00 хв.
17.08.2025 позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у відповідних операторів мобільного зв'язку деталізацію дзвінків, здійснених в період з 24.02.2022 до 08.03.2022 включно за допомогою мобільного зв'язку, а також за допомогою інтернет-зв'язку, з мобільних телефонів та на мобільні телефони з певними номерами телефону окремих працівників ГУНП в Київській області.
Головне управління проти даного клопотання заперечує у заяві від 26.08.2025, з підстав того, що порушує принцип співмірності та належності доказів. Витребування вказаної інформації є неспівмірним втручанням у права третіх осіб.
Розгляд справи відкладено з 26.08.2025 на 02.09.2025 о 14:00 для надання часу для надання відповідачем додаткових доказів по справі.
Протокольною ухвалою суду від 26.08.2025 зобов'язано Головне управління подати до суду витяг з наказу про звільнення позивача №45 о/с від 09.02.2022.
Представником відповідача від 01.09.2025 окремим клопотанням долучено до матеріалів справи витяг з наказу №45 о/с від 09.02.2022.
У додаткових поясненнях від 01.09.2025 представник позивача щодо заперечення Відповідача проти клопотання Позивача про витребування деталізації телефонних дзвінків осіб, зазначає, що одержання деталізації дзвінків, у разі правдивості викладення обставин Відповідачем і матеріалами службового розслідування, допоможе Відповідачу підтвердити свою правову позицію. Право суду своєю ухвалою витребувати деталізацію дзвінків не обмежується нормами Закону України «Про захист персональних даних». Просить підтримати раніше заявлене клопотання про витребування деталізації телефонних дзвінків працівників Відповідача.
Представник відповідача у заяві від 01.09.2025 просив суд відмовити у задоволенні клопотання Позивача про витребування деталізації телефонних дзвінків, також заявлено клопотання про виклики для допиту в якості свідків: заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 ; ОСОБА_21 , який працював на посаді начальника ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
В судовому засіданні 02.09.2025, керуючись ст.205 КАС України, була оголошена перерва до 18.09.2025 на 13:30. Протокольною ухвалою суду Головне управління було зобов'язано надати інформацію щодо перебування у відпустці начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області, полковника поліції ОСОБА_25 , станом на 24.02.2022; Доказів отримання ОСОБА_1 автоматичної зброї з набоями 25.02.2022 в Бучанському РУП ГУНП в Київській області (м. Боярка) для подальшої видачі особовому складу відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Зокрема, надання копій книги видачі та прийому озброєння і спеціальних засобів, журналів та інших документів, складання яких передбачене чинним законодавством України.
Протокольною ухвалою суду від 18.09.2025 закрито підготовче провадження по справі №320/3329/22 та призначено до судового розгляду по суті на 02.10.2025 о 13:00. Крім того, вирішено відмовити у витребуванні додаткових доказів по заявам позивача від 31.07.2025 та 17.08.2025.
Окремо ухвалою суду від 18.09.2025 викликано у судове засідання, свідків: - ОСОБА_19 , поліцейського СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській области, сержант поліції, Бондаренко Максима Сергійовича, заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 ; - ОСОБА_21 , який працював на посаді начальника ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
Pозгляд справи відкладено з 02.10.2025 на 16.10.2025 о 13:30 через виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи, оголошено повітряну тривогу у місті Ірпінь, не можливо допитати свідків по справі.
Pозгляд справи відкладено з 16.10.2025 на 30.10.2025 о 12:30.
До судового засідання 30.10.2025 від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи у письмовому провадженні, тому ухвалою суду від 30.10.2025 судом вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи.
Крім того, представником позивача заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
Представником відповідача надано додаткові пояснення, у яких вказано, що позивач не заперечує факт своєї відсутності на місці несення служби. Окрім того допитані свідки дали аналогічні твердження. Твердження Позивача про отримання «усного дозволу» на відсутність є юридично неспроможним та суперечить вимогам чинного законодавства, яке регулює документування управлінської діяльності. Щодо порушення процедури службового розслідування, а також інших процедурних питань вважає, що вони не можуть потягнути за собою скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного поступку. Все службове розслідування було проведено в межах і в спосіб який на той час був можливий. На переконання представника відповідача, не було допущено фундаментальних порушень. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемності або оспорюваності акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, вони взагалі не впливають на його дійсність. Вважає, що факт самоусунення Позивача є незаперечним та доведено його умисел, навіть гіпотетичні процедурні недоліки не могли б змінити рішення про притягнення його до відповідальності. Саме умисне ухилення Позивача від прибуття на службу унеможливлює формальне дотримання процедури, і це є наслідком проступку, а не його причиною. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Також у окрему клопотанні представник позивача зазначила, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та явно завищеною, оскільки вона не є співмірною з вимогами, заявленими у позовній заяві, та не відповідає критеріям розумності й пропорційності. Просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених ОСОБА_26 до стягнення, до розумних та співмірних з обставинами справи меж.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції.
Судом також встановлено, що 23.02.2022 наказом Національної поліції України № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
08.03.2022 відповідно до наказу начальника ГУ НП в Київській області №288 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів ГУ про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліцію». Для проведення службового розслідування створено дисциплінарну комісію у складі.
08.03.2022 Дисциплінарною комісією складено Висновок за результатами проведеного службового розслідування за інформацією, наведеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», затверджений 08.03.2022 начальником ГУ НП в Київській області (далі - Висновок).
У висновку зазначено, що до керівництва Головного управління надійшли доповідні записки начальників УПД, УКР, Білоцерківського, Бучанського, Вишгородського, Фастівського районних управлінь поліції та ППОП Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразились у порушенні вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу.
08.03.2022 комісією у складі начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, заступника начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області та т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції РУП ГУ НП в Київській області складено Акт про «не вихід на службу без поважних причин», між іншими, позивач без поважних причин не прибув з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
08.03.2022 комісією у складі заступника начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції РУП ГУ НП в Київській області та т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності відділу Бучанського РУП ГУ НП в Київській області складено Акт за вих. 140/109/15/-2022 відмови від надання письмових пояснень, відповідно до яких позивач повідомив в телефоному режимі, що прибувати для написання письмових пояснень не буде.
Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_19 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_13 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та інші зазначено, що працівники були неодноразово повідомлені та попереджені керівництвом та колегами про необхідність з'явитись за місцем роботи для несення служби, однак останні у телефонному режимі повідомили, що прибувати до місця несення служби не будуть.
Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, між іншими зазначено позивача.
Встановити під час проведення службового розслідування номера та серію вогнепальної зброї, яка отримувалася працівниками Бучанського районного управління поліції не представилося можливим, у зв'язку з тим, що частина відповідних журналів не була знищена у результаті бойових дій. (сторінка 117 висновку).
В описовій частині висновку (стор.119) зазначено що, між іншими позивач, будучи керівником та маючи у підпорядкуванні працівників поліції, яким повинні надавати приклад, поради та допомогу у належному виконання посадових інструкцій, подали неналежний та ганебний приклад підлеглим що виразилося у не дотриманні Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських.
У діях позивача вбачаються порушення службової дисципліни. (сторінка 134 висновку).
Згідно з п.30 резолютивної частини Висновку, Дисциплінарною комісією запропоновано за порушення службової дисципліни, ст.3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2 ч.3 ст.1, ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україна (Закон України від 15.03.2018 за № 2337), Правил етичної поведінки поліцейський (наказ МВС України від 09.11.2016 № 1179), наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», п.п.5 п.6 розділу Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поддані неналежного прикладу підлеглим та нездачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, позивача звільнити зі служби в поліції.
В матеріалах службового розслідування, містяться доповідна записка (без дати) начальникові Головного управління Національної поліції в Київській області від голови дисциплінарної комісії Т.В.О. начальника управління -начальника відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Київській області про то що працівників поліції, між інших позивач, 08.03.2022 у телефонному режимі було повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ, однак позивач у телефонному режимі повідомили, що прибувати для подальшого несення служби та написання письмових пояснень не будуть.
Акт відмови від надання письмових пояснень від 08.03.2022 складений заступником начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ТВО заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області та ТВО заступника начальника з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
Доповідна записка начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області (без дати) начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області про те що, на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях не прибули працівники між яких зазначено позивача.
Акт від 08.03. 2022 про невихід на службу без поважних причин з 24.02 по 08.03.2022.
Рапорт (без дати) заступника начальника управління поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області подано начальнику Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про те, що не прибув на робоче місце позивач. Під час телефонної розмови вказаний працівник відмовився прибувати на службу, про місце свого перебування останній не повідомив. Рапорт містить резолюцію керівника та дату 24.02.2023
Матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача стосовно причин та обставин, за яких він був відсутній на службі з 24.02.2022 по 08.03.2022 та доказів ознайомлення його з проведенням службового розслідування.
08.03.2022 за результатами службового розслідування ГУ НП в Київській області видано наказ №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», п.28 якого за порушення службової дисципліни, ст. 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україна, Правил етичної поведінки поліцейський, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02. по 08.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поданні неналежного прикладу підлеглим та не здачі до чергової частини отриманої зброї, позивача наказано звільнити зі служби в поліції.
09.03.2022 згідно з наказом ГУ НП в Київській області №45 о/с «По особовому складу», відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції полковника ОСОБА_45 , без виплати грошового забезпечення.
Вирішуючи спір суд враховує наступне.
У ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 та ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIІI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580) .
Законом №580 визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
У ч.1 ст.1 Закону №580 встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Приписами ч.1 ст.2 Закону №580 визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У ч.1 ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст. 17 та ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580, зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію" такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки", та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов'язків.
Пунктами 1, 3-5 ст. 59 Закону №580 встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону №580 однією з підстав для переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно ч.1 ст. 60 Закону №580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ст. 19 Закону України №580 встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Для визначення сутності службової дисципліни, обов'язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15.03.2018 №2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - Дисциплінарний статут).
Згідно із ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ст.11 цього Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з ст.12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборони, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Положеннями ч.1 та 2 ст.13 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Відповідно до ч.3 ст.13 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст.14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У п.7 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
У п.6 ч.1 ст. 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.04.2023 у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а.
Відповідно до ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, затверджено Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі-Положення №893 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 2, 3 розділу І Положення №893 встановлено, що дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування.
Дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський.
Згідно з п.13, 14, 15 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія створюється на строк проведення службового розслідування.
Дисциплінарна комісія розпочинає свою діяльність із моменту видання уповноваженим керівником письмового наказу про призначення службового розслідування, в якому зазначається інформація про створення дисциплінарної комісії, призначення її голови та затвердження персонального складу.
Повноваження дисциплінарної комісії припиняються в день затвердження уповноваженим керівником висновку службового розслідування.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі по тексту - Порядок №893, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.2 розділу V Порядку службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Відповідно до п.7 розділу V Порядку розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
З вищенаведених вимог законодавства суд робить висновок, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, є активним його учасником, наділений правом подавати письмові пояснення, скарги, документи, що стосуються службового розслідування.
Разом з тим, реалізації цих прав передує належне повідомлення такого поліцейського про призначення службового розслідування стосовно нього.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що службове розслідування стосовно, зокрема, позивача, призначено наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №288.
Разом з тим, яким чином відповідачем доведено до відома позивача про факт призначення стосовно нього службового розслідування, відповідачем суду не повідомлено.
В свою чергу, копії матеріалів службового розслідування, подані суду відповідачем, доказів вручення наказу від 08.03.2022 №288 позивачу під власноручний підпис не містять, як і відсутній відповідний акт про відмову позивача від ознайомлення з цим наказом, в той час, як позивач про належне його повідомлення про призначення службового розслідування стосовно нього у позовній заяві заперечує.
З копій матеріалів службового розслідування висновується, що службове розслідування стосовно, зокрема, позивача, призначено у формі письмового провадження.
Відповідно до абз.2, 3 п.7 розділу V Порядку збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.
Абзацами 1, 2, 3, 6 пункту 14 розділу V Порядку встановлено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Пунктом 17 розділу V Порядку врегульовано, що факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.
В акті обов'язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.
Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.
Згідно з ч.3 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Вказані обставини свідчать, що в межах службового розслідування дисциплінарна комісія мала вчинити дії щодо відібрання письмових пояснень у позивача, або скласти акт про відмову надання ним пояснень.
Разом з тим, суд звертає увагу, що п.16 розділу V Порядку встановлено, що виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному ч.6-10 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, згідно з ч.6,10 ст.18 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Дослідивши копії матеріалів службового розслідування, надані відповідачем, судом встановлено, що в період проведення службового розслідування тривало 1 день, а саме 08.03.2022, головою дисциплінарної комісії подано доповідну записку про те, що 08.03.2022 у телефоному режимі було повідомлено та запропоновано позивачу прибути до Бучанського РУП ГУ, однак останній у телефонному режимі від прибуття відмовився. Крім того, встановлено, що комісією у складі: заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції Микитенка Р.Л., т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУ НП в Київській області майора поліції Бойка С.С. та т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_46 08.03.2022 складено «Акт відмови від надання письмових пояснень» , а саме про те, що, зокрема, позивач у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ для написання письмових пояснень по факту невиходу на службу. Однак, останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати для написання письмових пояснень не буде.
В свою чергу, суду не надано і в матеріалах справи відсутні докази направлення поштовим зв'язком на адресу позивача (адреса місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі) відповідачем виклику про надання пояснень, отримання чи неотримання позивачем за адресою його місця проживання вказаного виклику, в той час, як повідомлення та запрошення поліцейського в телефонному режимі або у інший, ніж направлення поштою виклику про надання пояснень, про необхідність прибуття та надання пояснень спосіб, ні Дисциплінарним статутом ні Порядком не передбачено та суперечить вказаним законодавцем нормам.
Таким чином, копії матеріалів службового розслідування не містять належних, допустимих та достатніх доказів реалізації Дисциплінарною комісією права позивача на подання письмових пояснень щодо обставин встановлених порушень та прийнятті участі при проведенні такого розслідування.
В розрізі зазначеного, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що ч.1, 2 ст.16 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідач не скористався правом ні на дотримання строку проведення службового розслідування, ні на продовження терміну службового розслідування.
Як вже було зазначено судом, службове розслідування призначено 08.03.2022 відповідно до наказу начальника ГУ НП в Київській області №288 «Про призначення службового розслідування».
Отже, на переконання суду, складання дисциплінарною комісією 08.03.2022 Висновку службового розслідування є передчасним, без дотримання та забезпечення права поліцейського на захист, передбаченого ст.18 Дисциплінарного статуту, що в свою чергу, є порушенням норм Дисциплінарного статуту.
Згідно з п.4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розділом VI Порядку врегульовано питання оформлення матеріалів службового розслідування.
Так, відповідно до п.1, 2 розділу VI Порядку зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з п.4 VI Порядку в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Дослідивши описову частину Висновку службового розслідування, судом встановлено, що службове розслідування стосовно позивача стосується обставин неприбуття останнім на місце несення служби в період з 24.02.2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та подальше неприбуття до 08.03.2022, в чому відповідач вбачає порушення Присяги поліцейського.
Згідно сталої судової практики, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №200/11036/20-а, порушення Присяги поліцейського слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
З описової частини Висновку судом встановлено, що Дисциплінарна комісія посилається лише на пояснення працівників поліції, яким було відомо, що позивачу в телефонному режимі повідомлялося про необхідність прибуття на службу для виконання завдань, разом з тим, позивач так і не прибув на робоче місце. Вказані обставини зазначені Дисциплінарною комісією у Висновку в різних вислівах, але мають аналогічний сенс.
В свою чергу, враховуючи, що згідно із Дисциплінарним статутом пояснення інших осіб є належними доказами, водночас, одним із елементів доказування, судом досліджено усі матеріали, подані до справи відповідачем, та встановлено відсутність саме достатніх доказів, які б дійсно підтверджували факт відсутності позивача на роботі весь спірний період.
За загальними вимогами доказами відсутності на робочому місті працівника можуть бути: акт про відсутність на роботі, табель обліку робочого часу, доповідна записка та пояснення працівника щодо причин відсутності, крім того, відсутність працівника може бути зафіксована і іншими способами, наприклад, записами з камер відеоспостереження або свідченнями очевидців, тощо.
Так, згідно з Довідкою ГУ НП в Київській області від 10.03.2025 №154 про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місці проходження служби перед звільненням, відповідачем вказано, що за лютий місяць 2022 року позивачем відпрацьовано 28 календарних днів, що спростовує його відсутність за місцем служби за період з 01.02. по 28.02.2022.
Крім того, суд бере до уваги, що наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджено форму табелю обліку використання робочого часу, згідно з яким умовне позначення «прогул» має бути відмічене кодом «ПР», а неявка з нез'ясованих причин - «НЗ».
В свою чергу, відповідачем стосовно позивача не надано суду табелю обліку робочого часу за лютий - березень 2022 року .
Зокрема, усі пояснення, якими керувалась Дисциплінарна комісія при проведенні службового розслідування та складанні висновку, відібрано у співробітників поліції 08.03.2022, що не може достовірно свідчити про належність вказаних доказів як єдиних щодо подій, які відбувались з 24.02.2022.
Крім того, Акт про «не вихід на службу без поважних причин», згідно якого позивач без поважних причин не прибув з 24.02. по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, складено також лише 08.03.2022.
У матеріалах справи відсутні відповідні акти про «не вихід на службу без поважних причин», починаючи з 24.02.2022 по 07.03.2022 за кожен конкретний день, про фіксації факту не прибуття позивача на роботу. Зокрема, відповідачем не надано та Дисциплінарною комісією не зазначено у Висновку відомості обліку поліцейських, в яких би містився час та день (не)прибуття поліцейського на місце несення служби, тощо.
Водночас, суд ураховує, що відповідачем не дотримано процедури отримання в межах службового розслідування від позивача пояснень щодо вчиненого дисциплінарного проступку, регламентовану Дисциплінарним статутом та Порядком.
В матеріалах службового розслідування містяться пояснення ОСОБА_43 які були відібрані Дисциплінарною комісією 08.03.2022. В то же час ОСОБА_43 , відповідно до акту про невихід на службу без поважних причин від 11.04.2022 вих. 608/109/1400/22, складений начальником Бучанського РУП ГУНП в Київській області, заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області, т.в.о заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області, без поважних причин не прибув з 08 по 09.03.2022 на робоче місце ( АДРЕСА_1 ) для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Всі пояснення що містяться у матеріалах службового розслідування були надруковані з однаковим змістом, мають однаковий перелік осіб, деякі підписані без приміток, деякі мають дописаний текст власноручно, у поясненнях ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 ОСОБА_53 , ОСОБА_54 прізвище позивача закреслено.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази віддання позивачу його безпосереднім керівництвом наказів про конкретний та чіткий порядок виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану.
Крім того, із змісту Висновку службового розслідування судом встановлено відсутність належного висвітлення обставин аналізу Дисциплінарною комісією наявності пом'якшуючих та обтяжуючих обставин відповідальності, враховуючи, що діючих дисциплінарних стягнень поліцейський не має.
Разом з тим, висновків, що при обранні виду Дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією враховано усі обставини, що обтяжують відповідальність (наявність дисциплінарного стягнення), зокрема періодичність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (що носить системний характер), аналіз його службової характеристики, Висновок службового розслідування не містить.
У свою чергу, суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування обставин, наведених у документі, що став підставою для призначення службового розслідування, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Разом з тим, зміст Висновку службового розслідування та копії матеріалів службового розслідування свідчать про недотримання вимог Дисциплінарною комісією із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського та ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, без надання оцінки доводам позивача, без з'ясування усіх обставин, без урахування особи позивача, ступеня його вини, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, його попередньої поведінки, ставлення до служби.
Згідно з ч.7, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до ч.9 ст.20 Дисциплінарного статуту застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Враховуючи викладене, у зв'язку із недостатністю доказів вини позивача, яка б полягала в умисному не виході на службу в період з 24.02.2022 по 08.03.2022, суд вважає не обґрунтованим Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування.
Так, оскаржуваний наказ від 08.03.2022 №55, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади, прийнято за наслідками аналізу начальника ГУ НП в Київській області матеріалів службового розслідування.
В судовому засіданні судом допитаний в якості свідка:
- Заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , який на поставлені сторонами запитання повідомив, що позивач на виходив на роботи після початку повномасштабної війни, про існування наказу №171 було доведено позивачу засобами аудіо селектора. Доповів, що позивач відмовився виходити на службу з підстав введення військового стану. Зазначив, що окремих наказів щодо надання дозволів для евакуації сімей працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області не було, проте надавалась така можливість в усному форматі, у приватному спілкуванні окремо, без чітких строків на повернення.
Також зазначив, що не пам'ятає хто видавав автоматичну зброю працівникам Бучанського РУП ГУНП в Київській області 25.02.2022, теж саме відповів з приводу окремих доручень до позивача.
- ОСОБА_22 , який на поставлені сторонами запитання повідомив, що бачив позивача 24.02.2022 у приміщенні Бучанського РУП ГУНП в Київській області, проте після 24.02.2022, за згодою начальника ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області був направлений на відпочинок до дому у селище, після добової зміни, яке було окуповано військами рф. Повернувся з окупації на службу 10.03.2022. Щодо службового розслідування вказав, що нічого не доповідав, тільки підписував наданий готовий текст пояснень у якому проставив допис «З моїх слів вказано вірно». За період з 24.02.2022 по 08.03.2022, під час знаходження в окупації, зв'язку із керівництвом не було з технічних причин.
- ОСОБА_19 , який на поставлені сторонами запитання повідомив, що про переміщення ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області до Боярки не знає. Зазначив, що діючими керівниками за місці були ОСОБА_21 та Позивач, у період з 25.02.2022 по 05.03.2022. Зазначив, що бачив позивача 25.02.2022, коли той видав зброю підрозділу, останній раз бачив 01.03.2022 біля міської ради міста Буча. Зазначив, що до 05.03.2022 особовий склад на наради не збирали. Доповів, що про дозвіл на евакуацію сім'ї узгоджувався із ОСОБА_21 в усній формі. Також зазначив, наказ про звільнення позивача оголошено було 08.03.2022, його пояснення були надані приблизно через 3,4 дні після оголошення приказу, пояснення були роздані вже надрукованими. Зазначив, що наказ №171 про підсилений режим служби йому не доводили, до 24.02.2022 перебував у відпустці.
Щодо наданих сторонами письмових пояснень військовослужбовця ТРО (без дати), ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та інші, аудіо записів телефонних розмов суд не може прийняти у якості доказів інформацію викладену у цих матеріалах, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 73-74 КАС України.
Між тим суд зазначає на наведене у цих матеріалах відображене в інших доказах які прийняті судом, у тому числі і показах свідків.
Суд не приймає у якості доказів того, що позивач був на роботі у спірний період фото де позивач зазначає що стоїть спиною перед строєм, фотокопія книги видачі та прийому озброєння і спеціальних засобів, оскільки суд не може ідентифікувати позивача зі спини, а журнал містить лише відомості хто отримав зброю, но що саме позивач її видавав з цієї копії не можливо встановити.
Позивачем, на підтвердження того, що він працював 24.02.2022 і 25.02.2022 надано копії розстановки нарядів груп реагування патрульної поліції №1 Бучанського РУП станом на 8:00 23.02.2022 з 8:00 до 8:00 24.02.2022 та 25.02.2022, які затверджені начальником відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції Віталіем Лобасом, в них зазначено що інструктаж було проведено позивачем та міститься його підпис. Заперечення відповідача, що ці копії не відповідають дійсності відсутні.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази віддання позивачу його безпосереднім керівництвом наказів про конкретний та чіткий порядок виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану.
В матеріалах справи наявні фотокопії діалогів з мобільного додатку «WhatsAap» внутрішньої групи у Поліція м. Буча», з 24.02.2022 по 08.03.2022 з яких вбачається, що позивач з 24.02.2022 по 01.03.2022 приймав участь у спілкуванні в цій групі з робочих питань; скріншот листування з ОСОБА_55 від 26.02.2022 о 12.15 де позивач написав « ОСОБА_56 , я поехал семью вивозить», також є повідомлення за 02.03.2022 з робочих питань; листування з ОСОБА_20 та інші.
В той же час, щодо надання належної оцінки скріншотам з додатку WhatsApp, суд зазначає наступне.
Як вказано Верховним Судом, відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Поряд з цим, відповідно до ч.1, 2 ст.5 Закону України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон №851-IV) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
У ч.1 ст.7 Закону №851-IV визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.99 КАС України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (зокрема у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).
Крім того, суд зауважує, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст.90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст.99 КАС України, у подібних правовідносинах.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Суд вказує, що в матеріалах справи наявні скріншоти з застосунків-месенджерів, в яких наявна інформація про підтвердження позиції позивача щодо виконання ним управлінських функції, а також про надання інформації про переміщення збройної техніки ворога, тощо.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає скріншоти з застосунків-месенджерів належним та допустимим доказом на підтвердження позиції позивача, а тому враховує їх при прийняття рішення у справі.
Щодо порушення позивачем п.п.5 п.6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70 (далі - Інструкція), суд зазначає наступне.
Так, п.п.5 п.6 розділу І згаданої Інструкції передбачає, що поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов'язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом.
Суд зазначає, що це питання стосовно позивача дисциплінарною комісією майже не досліджувалось, у висновку комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, між іншими зазначено позивача.
Встановити під час проведення службового розслідування номера та серію вогнепальної зброї, яка отримувалася працівниками Бучанського районного управління поліції не представилося можливим, у зв'язку з тим, що частина відповідних журналів не була знищена у результаті бойових дій. (сторінка 117 висновку).
Тобто, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, відповідачем не досліджувалось зокрема й тому, що відсутні відповідні журнали.
Тому, висновки службового розслідування у відношенні позивача щодо порушення ним п.п.5 п.6 розділу І Інструкції, здійсненні відповідачем без встановлення усіх обставин не повернення відповідної вогнепальної зброї, а також без належного обґрунтування та без встановлення умислу у діях позивача щодо не повернення вогнепальної зброї.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу вимог ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень суд повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Отже, аналізуючи вказані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо, що в свою чергу при розгляді даного спору доведено не було.
Крім того, слід зазначити, що невихід працівників на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов'язаних з ними обставин, не свідчить беззаперечно про їх відсутність на службі без поважних причин. Зазначене може бути обумовлено необхідністю збереження життя та здоров'я таких працівників та їх сімей і не може вважатися єдиною самостійною підставою, що свідчить про відсутність на роботі без поважних причин.
Щодо правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то згідно сталої судової практики така повинна фокусуватися, насамперед, на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Отже, судом встановлено, що під час дисциплінарного провадження стосовно позивача мали місце грубі порушення відповідачем вимог Дисциплінарного статуту, Порядку та Положення №893, що виявилися: у недотриманні прав позивача на ознайомлення із наказом про призначення службового розслідування, матеріалами службового розслідування; у передчасності прийнятого Висновку службового розслідування, складеного без урахування пояснень позивача, які мали бути відібрані в ході службового розслідування членами Дисциплінарної комісії; не відповідності змісту Висновку службового розслідування обов'язковим елементам щодо врахування характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результатів оцінювання службової діяльності позивача, наявності заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Враховуючи викладене, наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 №55 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Враховуючи те, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення зі служби в поліції позивача прийнято на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», позовна вимога про його скасування як протиправного в частині звільнення позивача, маючи характер похідної, підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про поновлення на посаді та щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає.
Згідно зі ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Відповідно до п.2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 вбачається, що днем звільнення вважається останній день роботи. У зв'язку з цим, запис у трудовій книжці про звільнення працівника, а також і наказ про припинення трудового договору повинні містити вказівку на останній день роботи працівника, який і є днем звільнення.
Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с «По особовому складу» відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції позивача, без виплати грошового забезпечення.
Тобто, 09.03.2022 є останнім робочим днем позивача.
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з посади, позивач підлягає поновленню на відповідній посаді з 10.03.2022 (першим робочим днем наступним після дня звільнення).
Згідно з п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Таким чином, рішення суду у частині поновлення позивача на посаді підлягає зверненню до негайного виконання.
Як вже було зазначено судом, внаслідок скасування в судовому порядку наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с, у позивача виникло право на відшкодування йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в періоді з 10.03.2022.
У ч.2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) зроблено висновок про те, що виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.
Отже, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Середній заробіток визначається відповідно до ч.1 ст.27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) , при цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
З урахуванням норм абз.3 п.2 Порядку №100 середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
В силу п.5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
За змістом абз.2 п.8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Так, оскаржуваний наказ, яким позивача звільнено з займаної посади, реалізовано 09.03.2022, та поновлено на посаді цим рішенням з 10.03.2022.
Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача проводиться відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за період з 10.03.2022 по 10.11.2025 включно.
В матеріали справа долучена довідка ГУ НП в Київській області від 25.08.2022 №369, відповідно до якої, відповідачем повідомлено суд, заробітна плата позивача за два останніх місяці роботи (31 календарних день січня 2022 року та 28 календарних днів лютого 2022 року) становить в загальній сумі 32075,84 грн (16037,92 грн відповідно за кожен місць), а середньоденна заробітна плата позивача становить 543,66 грн.
Кількість календарних днів вимушеного прогулу за період з 10.03.2022 по 10.11.2025 складає 1340 днів.
Отже, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 728504,40 грн (543,66 грн х 1340 календарних днів). При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов'язкові платежі.
Отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі в розмірі 728504,40 грн, з якої підлягають відрахуванню обов'язкові податки та збори.
Крім того, згідно з п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць становить 16 309,80 грн, виходячи з середньої кількості календарних днів місяця у кількості 30.
Згідно з ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35000 грн., суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених судових витрат з оплати правової допомоги в межах розгляду даної справи, позивачем надані суду копії наступних документів: копія Договору про надання послуг правничої (правової) допомоги № 5 від 05.06.2025; додаткової угоди №1; квитанції.
28.07.2025 між Позивачем (Клієнт) і адвокатом Терезою Ю.О. (Адвокат) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 5 від 01.07.2025, якою передбачено надання Клієнту правової допомоги, пов'язаної з представництвом інтересів Клієнта у справі № 320/3329/22 під час розгляду справи судом першої інстанції. Правова допомога включає: направлення в інтересах Клієнта адвокатських запитів (за потреби), збирання необхідних для захисту інтересів Клієнта документів, підготовку і подання до суду першої інстанції процесуальних заяв, пояснень, документів, необхідність у поданні яких виникає під час розгляду справи, участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У заяві від 30.10.2025 вказує, що позивачу надано наступні послуги: - 31.07.2025 - підготовлено проект клопотання про витребування доказів, витрачений час - 0,5 години; - 08.08.2025 - підготовлено проект заяви про виклик свідка, витрачений час - 0,5 години; - 10.08.2025 - підготовлено проект додаткових пояснень, витрачений час - 2 години; - 01.09.2025 - підготовлено і подано додаткові пояснення щодо заперечень Відповідача проти задоволення клопотання про витребування деталізації дзвінків, витрачений час - 2 години. - взято участь у судових засіданнях, які відбулися: 12.08.2025, 26.08.2025, 02.09.2025, 18.09.2025, 02.10.2025, 16.10.2025.
Всі документи, підготовлені Адвокатом, є у матеріалах цієї справи. Час, витрачений Адвокатом на участь у судових засіданнях, зафіксовано у відеозаписах судових засідань, які є частиною матеріалів справи.
Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правової допомоги № 5 від 05.06.2025, сторони визначили фіксований гонорар адвоката за надання правової допомоги в межах цієї справи - 35000 грн.
Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
У п.1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.5 ст.134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування ст.134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з ч.7 цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у ст.139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 30.06.2022 у справі №640/1175/20, від 11.08.2022 у справі №300/2050/19.
Вивчивши подані представником позивача докази та позицію представника відповідач, суд зазначає наступне.
Дійсно, клопотання від 31.07.2025 про витребування доказів, а саме доказів отримання ОСОБА_1 автоматичної зброї, було безпідставним, оскільки попереднім представником Позивача був поданий адвокатський запит до ГУНП, і в подальшому клопотанням про долучення доказів від 17.06.2025 долучено відповідь Бучанського РУП щодо відмови в наданні запитуваної інформації.
Щодо підготовки проекту заяви про виклик свідка: слід зазначити, аналогічне клопотання про допит свідків було подано іншим представником 17.06.2025.
Щодо додаткових пояснень, поданих 01.09.2025, стосовно заперечень відповідача проти задоволення клопотань про витребування деталізації дзвінків: в задоволенні клопотання було відмовлено.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 20000,00 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м.Київ, вул. Володимирська, буд. 15, код ЄДРПОУ 40108616) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення коштів, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.03.2022 року №55 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.03.2022 року №45 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції.
Поновити на службі ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 10 листопада 2025 року в сумі 728 504,40 грн, з якої відрахувати обов'язкові податки та збори.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Бучанського районного управління поліції підполковника поліції з 10 березня 2022 року підлягає негайному виконанню.
Рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в сумі 16 309,80 грн, з відрахуванням при виплаті обов'язкових податків та зборів підлягає негайному виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.11.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Шинкарьова