11 листопада 2025 рокуСправа №160/22888/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.08.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, в якій просить:
- визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 14.02.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , що оформлено листом №9339 від 24.05.2025, про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.04.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , що оформлено листом №12507 від 09.07.2025, про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорти ОСОБА_1 від 14.02.2025 та від 10.04.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та прийняти за ним рішення з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 15.02.2025 та 10.04.2025 позивач звернувся з рапортами до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». 10.07.2025 на електронну пошту позивача надійшла відповідь від військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапорту через недотримання процедури звернення з рапортом, неналежним завіренням додатків до рапорту та ненаданням відомостей щодо наявності або відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення бабусі позивача. Позивач вважає, що подав докази, які підтверджують право останнього на звільнення з військової служби, відтак відмова у звільненні, на його думку, є незаконною. Позивач вказує, що є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 , при цьому позивачем надано всі підтверджуючи документи про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. Оскільки відповідно до норм законодавства України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України, а Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, несвоєчасний розгляд військовою частиною НОМЕР_1 рапортів ОСОБА_1 від 14.02.2025 та від 10.04.2025 можна вважати чиненням перешкоди у реалізації права ОСОБА_1 на звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Протиправна відмова у звільненні з військової служби зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
29.08.2025 представником військової частини НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідачем зазначено, що позивач як у рапорті від 14.02.2025, так і у рапорті від 10.04.2025 просить звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII. Однак конкретну підставу для звільнення з військової служби, перелік яких поданий у п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, позивач не вказує. З контексту можна здогадатись, що позивач має намір звільнитись з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за своєю бабусею - ОСОБА_3 . Однак, при вирішенні такого питання, як звільнення військовослужбовця з військової служби, посадові особи військової частини не можуть керуватись здогадками. Саме тому відповідно до абз. 2 п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у рапорті військовослужбовця про звільнення з військової служби мають обов'язково зазначатися підстави звільнення з військової служби. Про те, що позивач має намір звільнитись з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за своєю бабусею - ОСОБА_3 чітко стає зрозумілим лише з тексту позовної заяви, де про це прямо вказано. Отже, однією з причин, чому рапорти позивача від 14.02.2025 і від 10.04.2025 не підлягають задоволенню, є не зазначення у рапортах підстав звільнення з військової служби. У переліку підстав для звільнення з військової служби, який міститься у п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII немає такої підстави для звільнення з військової служби як виключно через необхідність постійного стороннього догляду за своєю бабусею, дідусем чи іншою особою другого ступеня споріднення. Подаючи рапорти про звільнення з військової служби, позивач документально не підтвердив того факту, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю I або II групи. Також позивач документально не підтвердив факту відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Перелік документів, які підтверджують цей факт, міститься у абз. 2 пп. 28 п. 5 Додатку 19 до Інструкції 170. Отже позивач належним чином не підтвердив наявність у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII. Також позивач не подав документів, які свідчать про наявність у нього інших підстав для звільнення з військової служби, передбачених ст. 26 Закону №2232-XII. За таких обставин, рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапортів позивача про звільнення з військової служби від 14.02.2025 і від 10.04.2025 є правильними, а позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
08.09.2025 представником позивача подано до суду клопотання про подання додаткових доказів.
17.09.2025 представником позивача подано до суду адвокатський запит про направлення копії ухвали про відкриття провадження.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Засобами поштового зв'язку 15.02.2025 до Військової частини НОМЕР_1 позивачем скеровано рапорт від 14.02.2025 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до п.п «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В рапорті від 14.02.2025 позивач зазначає, що його рідна бабуся ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує постійного стороннього догляду.
В своєму рапорті ОСОБА_1 зауважив, що його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його сестра - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що за життя здійснювала опіку над ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рідна тітка позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , донька ОСОБА_3 , є непрацездатною особою і не може здійснювати постійний сторонній догляд за матір'ю. Зауважив, що інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_3 , які б могли опікатися та здійснювати постійний сторонній догляд за нею не існує.
До рапорту додані наступні документи:
- копії паспорту (серія №) НОМЕР_2 ОСОБА_1 , картки платника податків ОСОБА_1 , військового квитка (серія №) НОМЕР_16 ОСОБА_1, свідоцтва про народження (серія №) НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;
- копії свідоцтва про укладення шлюбу (серія №) НОМЕР_4 ОСОБА_4 , свідоцтва про народження (серія №) VІІ- НОМЕР_5 ОСОБА_4 , свідоцтва про смерть (серія №) НОМЕР_6 ОСОБА_7 ;
- копії паспорту (серія №) НОМЕР_7 ОСОБА_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 , посвідчення (серія №) НОМЕР_8 ОСОБА_3 , висновку №1495 за ф.080-4/о, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища;
- копії свідоцтва про народження (серія №) НОМЕР_9 ОСОБА_5 , свідоцтва про смерть (серія №) НОМЕР_10 ОСОБА_5 ;
- копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 , паспорту (серія №) НОМЕР_11 ОСОБА_6 , свідоцтва про укладення шлюбу (серія №) НОМЕР_12 ОСОБА_6 , пенсійного посвідчення (серія №) НОМЕР_13 ОСОБА_6 .
Засобами поштового зв'язку 11.04.2025 позивач повторно звернувся з рапортом від 10.04.2025 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з аналогічних підстав, заявлених у рапорті від 14.02.2025.
Військовою частиною НОМЕР_1 на рапорт від 14.02.2025 надано відповідь, оформлену листом від 24.05.2025 за №9339, в якій зазначено про відмову у задоволенні рапорту через недотримання Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, а саме рапорт адресовано не по команді, без дотримання порядку підпорядкованості командиру військової частини НОМЕР_1 , без зазначення посади та без розгляду безпосереднім і прямим командирами, додані до рапорту документи не є оригіналами документів та є неналежно завіреними копіями документів.
Військовою частиною НОМЕР_1 на рапорт від 10.04.2025 надано відповідь, оформлену листом від 09.07.2025 за №12507, в якій зазначено про відмову у задоволенні рапорту через те, що подані позивачем документи разом із рапортом про звільнення з військової служби, не є належними підтверджуючими документами для звільнення з військової служби з підстав передбачених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХII, зокрема з доданих до рапорту документів не вдається можливим встановити наявність або відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення бабусі позивача відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян України.
Роз'яснено, що такі відомості повинні бути відображені в акті обстеження сімейного стану
військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_9.
Не погоджуючись з відмовою у звільненні зі служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 6 ст. 2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військової служби визначні у ст. 26 Закону №2232.
Відповідно до п.п. «г» ч. 2 ст. 26 Закону №2232 під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232); необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232).
Судом встановлено, що позивачем 14.02.2025 та 10.04.2025 подано рапорти про звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за бабусею ОСОБА_2 , 1938 року народження.
До рапортів, зокрема, додано висновок №1495 від 11.09.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_2 .
В пункті 4 висновку рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
До суду позивачем додано висновок №790 від 29.08.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_2 .
В пункті 4 висновку рекомендовано ОСОБА_2 догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів (ч. 1 ст. 13 вказаного Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587 затверджений Порядок організації надання соціальних послуг, пунктом 14 якого визначено, що надання соціальних послуг організовується шляхом здійснення заходів щодо формування та розвитку соціальних послуг, зокрема створення мережі надавачів соціальних послуг державного / комунального сектору, залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності), залучення волонтерів, запровадження посад відповідних фахівців (працівників) та проведення їх навчання, підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників - надавачів соціальних послуг (далі - надавач) тощо.
Отже, надавати соціальні послуги з догляду можуть фізичні особи без здійснення ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Механізм оформлення постійного догляду (призначення компенсації за догляд) над такими особами встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі».
За правилами п. 7 Порядку №859 призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документів, перелік яких наведений у цій ж нормі, в тому числі: копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.
З аналізу наведених норм встановлено, що законодавством передбачено мережу надавачів соціальних послуг державного, комунального, приватного сектору.
Водночас суд звертає увагу позивача на конструкцію правової норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232.
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232); необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232).
Вказана норма передбачає сукупність підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, а саме:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;
- відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду.
В матеріалах справи відсутні докази того, що бабуся позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю.
Той факт, що ОСОБА_2 згідно з висновком №1495 від 11.09.2024 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, не є підставою для звільнення з військової служби у відповідності до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232.
Інших підстав для звільнення з військової служби позивачем не надано.
Стосовно доводів відповідача про відсутність повного переліку документів, зокрема, не підтвердження інформації про наявність чи відсутність інших членів сім'ї, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно пункту 223 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_9, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170), якою визначено механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008.
Додатком 19 до Інструкції №170 визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я: документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_9; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - Положення про ІНФОРМАЦІЯ_9).
Згідно абзацу 17 пункту 11 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_9 районні ІНФОРМАЦІЯ_9, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.
З аналізу наведених норм встановлено, що сімейний стан військовослужбовця підлягає перевірці ІНФОРМАЦІЯ_9.
У випадку, що розглядається судом, ані до суду, ані до військової частини НОМЕР_1 не надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , затвердженого ІНФОРМАЦІЯ_9.
Отже, судом підтверджені доводи відповідача, покладені в основу відмови у задоволенні рапортів про звільнення з військової служби.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « Рапорт »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Судом проаналізовано рапорти позивача від 14.02.2025 та 10.04.2025, та встановлено, що вони не містять найменування займаної посади, військове звання ОСОБА_1 , тобто є такими, що не відповідають вимогам Порядку №531.
Водночас суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відповіді від 24.05.2025 №9339, в частині того, що позивачем не дотримано порядку подання рапорту «по команді», оскільки відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Проте вказана підстава для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби не спростовує встановлених судом підстав щодо відсутності у позивача законодавчо визначених обставин для звільнення з військової служби, викладених ним у рапортах від 14.02.2025 та 10.04.2025.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не надано повного переліку документів для звільнення з військової служби відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а тому рішення відповідача про відмову у задоволенні рапортів про звільнення з військової служби є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову та звільнення позивача від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_14 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський