15 жовтня 2025 року Справа № 160/18569/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі судового засідання Довгополій Т.В.
за участі:
прокурора Дидюк Н.О.
представника відповідача Кушнірчук Н.В.
представників третіх осіб Олексієнко В.М., Барабаша А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Самарівської окружної прокуратури (далі - прокуратура, позивач) до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА, відповідач), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (далі - Міністерство, третя особа-1), Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Управління, третя особа-2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 151. Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», з охоронним № 1082. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятки взяті на державний облік згідно з нормами закону УРСР «Про охорону та використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками згідно з цим законом. Таким чином, з моменту взяття вказаних об'єктів культурної спадщини на державний облік, як пам'ятки національного значення, на них розповсюджується спеціальний режим використання, що у свою чергу покладає на власників цієї пам'ятки певні обов'язки по збереженню її автентичності та історичної цінності. Згідно з Історико-архітектурним опорним планом міста Новомосковська Дніпропетровської області, розробленим у 2015 році ТОВ «Інститут Харків Проект», погоджений рішенням Новомосковської міської ради від 20.05.2016 №120, затверджений наказом Міністерства культури України від 15.11.2019 №878, «Свято-Троїцький собор» 1775-1780 (охоронний №151) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.» (охоронний №1082), розташовані на пл. Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області є пам'ятками архітектури, історії національного значення. Відповідно до договору від 10.04.1989, укладеного між виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Новомосковська та Релігійною громадою Троїцького собору РПЦ в м. Новомосковську, приміщення Свято-Троїцького собору передано у безстрокове користування Релігійній громаді. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 26.03.2024 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Реєстру «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 040049 та «Дзвіницю Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним № 040050, які розташовані на пл. Соборній, 1, у м. Самар. Відповідно до інформації Міністерства №06/13/9904-24 від 06.11.2024, підготовленої на підставі листа Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.03.2023 № 434/0/161-23, «Троїцький собор (дер.)» (ох. № 040049) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)» (ох. № 040050) знаходяться у користуванні релігійної громади “Свято- Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську та у зв'язку з реставрацією знаходяться в оперативному управлінні Департаменту капітального будівництва облдержадміністрації. Згідно з листом Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської ОДА №2638/0/161-24 від 22.11.2024 обласною державною адміністрацією проігноровано питання щодо оформлення належним чином прав власності на зазначені пам'ятки національного значення, при цьому надано копії попередніх відповідей. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на теперішній час, право власності на об'єкти культурної спадщини національного значення - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним № 040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області не зареєстровано. Зазначені об'єкти культурної спадщини національного значення, в силу закону, належать державі, в особі Дніпропетровської ОДА відповідно до статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Дніпропетровською ОДА не вживаються дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, захисту, збереження та відновлення пам'ятки національного значення, зокрема шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на зазначені об'єкти культурної спадщини національного значення, що свідчить про її тривалу бездіяльність. Таким чином, відсутність належного оформлення права власності на об'єкти культурної спадщини національного значення - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.» та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття» - створює низку серйозних негативних наслідків, зокрема унеможливлює забезпечення відповідального управління, фінансування та реставрації пам'яток, підвищує ризик їх фізичного занепаду, ускладнює захист у разі посягань, знижує туристичну й культурну цінність регіону, а також сприяє безвідповідальності з боку органів влади, що загалом загрожує втраті об'єктів історичної спадщини.
Ухвалою суду від 02.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпропетровська ОДА проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 05.11.2013 № Р-940/0/3-13 «Про спеціально уповноважений орган з охорони культурної спадщини облдержадміністрації» департамент культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації визначено спеціально уповноваженим органом з охорони культурної спадщини. Державна реєстрація об'єктів культурної спадщини відбувається відповідно до вимог розділу ІІІ Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме шляхом занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. На виконання статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 р. № 452 «Про затвердження порядку визначення категорій пам'яток», наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 «Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини» листом від 26.09.2023 №1950/0/161-23 управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації звернулося з клопотанням до Міністерства культури та інформаційної політики України про занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією національного значення пам'яток архітектури, розташованих на території Дніпропетровської області, у тому числі і пам'яток архітектури національного значення «Троїцький собор», охоронний № 151 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №1082. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2024 № 337 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор», та «Дзвіниця Троїцького собору», внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Таким чином, у 2024 році управлінням культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації проведені заходи щодо державної реєстрації цих об'єктів культурної спадщини. Згідно із підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31, підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи міських, селищних, сільських рад є спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини на місцевому рівні. Структурним підрозділом до повноважень якого належить вирішення питань охорони культурної спадщини на території м. Самар є управління культури, спорту та туризму виконавчого комітету Самарівської міської ради. Відповідно до повноважень, визначених частиною першою статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою здійснення контролю та забезпечення належної охорони об'єктів культурної спадщини у 2020 році було прийнято розпорядження голови облдержадміністрації від 16.07.2020 № Р-479/0/3-20 «Про стан збереження об'єктів культурної спадщини в Дніпропетровській області». Так відповідно до підпункту 4 пункту 1 вищевказаного розпорядження було зобов'язано голів РДА та рекомендовано головам міських рад та об'єднаних територіальних громад продовжити роботу з визначення балансової належності пам'яток, що розташовані на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Наразі від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини розпорядження та приписи щодо пам'яток національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 до відповідача не надходили. Таким чином, дії відповідача відносно пам'яток національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 здійснені в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Пам'ятки національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 знаходиться у користуванні релігійної громади “Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську. Також, відповідач зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави та просить залишити позов без розгляду.
17.07.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Суд задовольнив заяву відповідача та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, про що постановлена ухвала від 21.07.2025.
21.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
07.08.2025 до суду від Міністерства надійшли пояснення, в яких третя особа-1 позовні вимоги підтримує, зазначаючи, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об'єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Згідно із Положенням про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2005 №142) та Методикою проведення інвентаризації об'єктів державної власності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 №1121, розпорядником Реєстру є Фонд державного майна України, який надає інформаційно-довідкові послуги та здійснює контроль за повнотою даних, що вносяться до Реєстру. За наявною в Міністерстві інформації, пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор (дер.)», 1772 рік та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)», ХІХ століття, що розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області не обліковується на балансі підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства. За результатами перевірки актуальної електронної бази даних документообігу Міністерства, не виявлено інформації про надходження звернення щодо погодження відчуження чи передачі у володіння, користування або управління пам'яток національного значення «Троїцький собор (дер.)» 1772 рік та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)», ХІХ століття, розташовані на пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області. Щодо оформлення права державної власності на пам'ятки архітектури національного значення: «Троїцький собор (дер.)» 1772 рік та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)», ХІХ століття, які розташовані на пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, третя особа-1 звертає увагу, що вищезазначене майно є культовим, а тому необхідно користуватися статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно з якою релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Отже, саме Дніпропетровська ОДА, відповідно до норм національного законодавства, розпоряджається зазначеним майном: «Троїцький собор (дер.)» 1772 рік та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)», ХІХ століття, які розташовані на пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, дає погодження на передачу тощо, забезпечує збереження, здійснює управління зазначеним державним майном та зобов'язана зареєструвати права державної власності на зазначене майно. Враховуючи викладене, Дніпропетровська ОДА є належним власником культової споруди.
02.09.2025 до суду від Управління надійшли пояснення, в яких третя особа-2 звертає увагу, що інформація щодо оформлення права власності на пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 розташованих у м. Самар Дніпропетровської області до Управління не надходила. На виконання листа Міністерства від 27.02.2023 № 06/35/1859-23 Управління листом від 01.03.2023 №434/0/161-23 надало інформацію центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо пам'яток національного та місцевого значення, що знаходяться на праві користування або у власності релігійних громад. За результатами розгляду листа Міністерства від 10.07.2023 №06/36/6111-23 Управління листом від 08.08.2023 №1599/0/161-23 надало центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини запитувану інформацію. У відповідь на лист Міністерства від 28.11.2024 № 06/13/10465-24 щодо проведення періодичного моніторингу культових споруд, котрі є пам'ятками національного значення управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації листом від 25.12.2024 № 2917/0/161-24 надало центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини відповідну інформацію. Станом на сьогодні від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини розпорядження та приписи щодо пам'яток національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 до Управління не надходили. Таким чином, дії Управління відносно пам'яток національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 здійснені в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. На сьогодні пам'ятки національного значення «Троїцький собор», охоронний №040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», охоронний №040050 знаходяться у користуванні релігійної громади «Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську.
В підготовчому засіданні 03.09.2025 оголошено перерву.
В підготовчому засіданні 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на іншу дату.
В судове засідання 15.10.2025 з'явились прокурор, представники відповідача та третіх осіб.
В судовому засіданні 15.10.2025 прокурор просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві; представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві; представник Управління просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових поясненнях, а представник Міністерства просила позов задовольнити з підстав, наведених у відповідних письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 151.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», з охоронним №1082.
Згідно з Історико-архітектурним опорним планом міста Новомосковська Дніпропетровської області, розробленим у 2015 році ТОВ «Інститут Харків Проект», погоджений рішенням Новомосковської міської ради від 20.05.2016 №120, затверджений Наказом Міністерства культури України від 15.11.2019 №878, «Свято-Троїцький собор» 1775-1780 (охоронний №151) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.» (охоронний №1082), розташовані на пл. Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, є пам'ятками архітектури, історії національного значення.
Рішенням Новомосковської міської ради №680 від 10.06.2022 «Про перейменування площ, вулиць та провулків міста Новомосковська», площу Перемоги у м. Новомосковську перейменовано на площу Соборну.
Постановою Верховної Ради України №3984-IX від 19.09.2024 «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» м. Новомосковськ та Новомосковський район перейменовано в м. Самар та Самарівський район.
Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 26.03.2024 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Реєстру «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 040049 та «Дзвіницю Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним № 040050, які розташовані на пл. Соборній, 1, у м. Самар.
Керівник Новомосковської окружної прокуратури звернувся з листом від 24.10.2024 №62-5795ВИХ-24 до Дніпропетровської ОДА, в якому просив надати інформацію хто є власником об'єктів культурної спадщини - пам'ятки архітектури національного значення «Троїцький собор (дер) 1772 р.», охоронний №151 та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», охоронний №1082, розташовані на пл. Перемоги, 1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області. Також, прокурор просив надати іншу інформацію щодо оформлення права власності, користування, іншого права користування вказаними об'єктами.
Управління Дніпропетровської ОДА листом від 22.11.2024 №2639/0/161-24 повідомила позивача, що відповідно до статті 3 та частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад є спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини на яких покладається державне управління у сфері охорони культурної спадщини. У свою чергу структурним підрозділом до повноважень якого належить вирішення питань охорони культурної спадщини на території м. Новомосковськ є управління культури, спорту та туризму виконавчого комітету Новомосковської міської ради. До цього часу відповідних рішень Міністерства щодо пам'яток архітектури національного значення «Троїцький собор», з охоронним № 040049 та «Дзвіниця Троїцького собору», з охоронним № 040050, до Управління Дніпропетровської ОДА не надходило.
У відповідь на звернення позивача, Міністерство листом від 06.11.2024 № 06/13/9904-24 повідомило, що відповідно до листа Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.03.2023 № 434/0/161-23 щодо пам'яток місцевого та національного значення, що знаходяться на праві користування або власності у релігійних громадах, а також наявність або відсутність укладених належним чином охоронних договорів та документів відповідно до яких такі об'єкти культурної спадщини були передані у власність або користування релігійним громадам «Троїцький собор (дер.)» (ох. № 040049) та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.)» (ох. № 040050) знаходяться у власності (користуванні) релігійної громади «Свято-Троїцький кафедральний собор» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Новомосковську та у зв'язку з реставрацією знаходиться в оперативному управлінні Департаменту капітального будівництва облдержадміністрації. При цьому оформлення права власності, користування щодо вказаних об'єктів не належить до повноважень Міністерства визначених у Законі України «Про охорону культурної спадщини». Відповідно до цього у Міністерства відсутня інформація про оформлення права власності, користування на вищезазначені об'єкти культурної спадщини.
На відповідне звернення прокуратури, КП «САМАРІВСЬКЕ МІЖРАЙОННЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ від 12.05.2025 №193 повідомлено, що правова документація на об'єкти нерухомого майна: «Троїцький собор» та «Дзвіниця Троїцького собору», розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар (Новомосковськ), пл. Соборна (Перемоги), №1 в БТІ не виготовлялись. Право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна в БТІ не зареєстроване.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина 4 статті 5 КАС України).
Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тоді як самі суб'єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, першочергово необхідно дослідити наявність підстав для звернення прокурора до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.
У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначила, що за змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 дійшов таких висновків:
« 69. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором».
Предметом спору у цій справі є бездіяльність Дніпропетровської ОДА, яка полягає у нездійсненні державної реєстрації права власності на об'єкти культурної спадщини національного значення: «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області.
Відповідно до статті 1 Закону України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-III):
культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону № 1805-III пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку, обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.
Відповідно до статті 23 Закону № 1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Відповідно пункту 13 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Згідно з абзацом 1 пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.
Пунктом 44 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються:
2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);
4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про такий об'єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що об'єкт культурної спадщини національного значення - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, мають бути зареєстровані в Державному реєстрі прав відповідно до приписів законодавства.
Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 151.
На підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» взято на державний облік об'єкт культурної спадщини - «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.», з охоронним №1082.
Постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 26.03.2024 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» внесено до Реєстру «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 040049 та «Дзвіницю Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним № 040050, які розташовані на пл. Соборній, 1, у м. Самар.
Отже, «Троїцький собор (дер.) 1772 р.» та «Дзвіниця Троїцького собору (дер.) XIX ст.» включено до переліку пам'яток архітектури, які перебувають під охороною держави.
До введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року.
Таким чином, на час розгляду справи Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, перебувають у державній власності.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 №987-XII (далі - Закон №987-XII) культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Держава в особі органів, передбачених статтею 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», є належним власником культових споруд і майна.
Отже, уповноваженим державою органом на вчинення дій щодо реєстрації права власності на об'єкти культурної спадщини національного значення: «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, є Дніпропетровська ОДА.
Долучені до матеріалів справи численні листи прокурора та відповіді на них Дніпропетровської ОДА, Міністерства, Управління свідчать про тривале ухилення відповідача від визнання вказаних об'єктів культурної спадщини державною власністю та проведення відповідних реєстраційних дій.
Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 05.11.2013 №Р-940/0/3-13 «Про спеціально уповноважений орган з питань охорони культурної спадщини» Департамент культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації визначено спеціально уповноваженим органом з охорони культурної спадщини облдержадміністрації.
На час розгляду цієї справи відповідні повноважені належать Управлінню культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської ОДА.
Водночас Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської ОДА відповідно до Положення про Управління, утворюється головою обласної державної адміністрації і є її структурним підрозділом. Управління підзвітне i підконтрольне голові обласної державної адміністрації та Міністерству культури України.
Зазначене спростовує можливість звернення Управління з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації та спростовує покликання відповідача на відсутності повноважень прокурора на звернення до суду з цим позовом.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №300/923/24. З огляду на це, є незастосовним до цієї справи висновок Верховного Суду щодо юрисдикції спору, висловлений у постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17.
Отже, прокурор є належним позивачем у цій справі та суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Щодо бездіяльності Дніпропетровської ОДА як підстави для звернення до суду, суд враховує, що керівник прокуратури направляв запити до Дніпропетровської ОДА, Управління, Міністерства з метою усунення порушень чинного законодавства та захисту об'єктів культурної спадщини, проте, як свідчать матеріали справи відповідачем жодних дій, спрямованих на проведення реєстрації права державної власності на «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташованих за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області, вчинено не було.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурор дотримався процедури, передбаченої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка передує зверненню до суду, що відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 17.04.2019 у справі № 342/158/17.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної адміністрації підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов керівника Самарівської окружної прокуратури (адреса: вул. Гетьманська, 5, м. Самар Дніпропетровська області, 51206; реєстраційний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04340112) до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (адреса: пр-т Олександра Поля, 1, м. Дніпро, 49004; реєстраційний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00022467), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (адреса: вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601; реєстраційний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43220275), Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (адреса: вул. Ливарна, 10, м. Дніпро, 49044; реєстраційний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38530952) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним № 040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області.
Зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти культурної спадщини національного значення «Троїцький собор (дер.) 1772 р.», з охоронним №040049, «Дзвіниця Троїцького собору (дер.), XIX століття», з охоронним №040050, розташовані за адресою: пл. Соборна, 1, м. Самар Дніпропетровської області.
Стягнути на користь Самарівської окружної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної адміністрації судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено 11.11.2025.
Суддя М.В. Бондар