10 листопада 2025 року Справа № 160/15035/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахуванні на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, періодів служби з 18.12.2023 по 14.06.2024, з 25.06.2024 по 23.09.2024, з 30.09.2024 по 19.11.2024, з 21.11.2024 по 04.12.2024, з 30.12.2024 по 21.03.2025 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Донецька область, Бахмутського району, Торецької міської громади, с. Суха Балка, Донецька область, Покровський район, Селидівська міська громада, м. Селидове, Донецька область, Покровський район, Іллінівська територіальна громада, с. Бересток, Донецька область, Покровський район, Очеретинська територіальна громада, с. Пантелеймонівка, з 18.12.2023 по 14.06.2024, з 25.06.2024 по 23.09.2024, з 30.09.2024 по 19.11.2024, з 21.11.2024 по 04.12.2024, з 30.12.2024 по 21.03.2025, на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці відповідно до абзацу першого підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2025 р. № 84 щодо проведеного перерахунку вислуги років ОСОБА_1 ;
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 25.05.2024 по 21.03.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести щодо періоду з 25.05.2024 по 21.03.2025 перерахунок грошового забезпечення (в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити їй його недоотриману частину;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 18.12.2023 по 21.03.2025 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення та інші додаткові виплати за зазначений період із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору з грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити утримані суми військового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушені його соціальні права військовслужбовця.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, встановлено сторонам строк для надання заяв по суті справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідача у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, замінено відповідача у справі №160/15035/25 з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на належного - Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). Розгляд справи розпочато спочатку.
Роз'яснено Військовій частині НОМЕР_3 про необхідність подати до суду відзив на позов у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись вимог статті 162 КАС України.
Витребувано від Військової частини НОМЕР_3 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії картки особового рахунку ОСОБА_1 із відомостями щодо виплаченого йому грошового забезпечення за весь період служби, враховуючи додаткові види грошового забезпечення, а також інформацію щодо оподаткування військовим збором доходів ОСОБА_1 у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 18.12.2023 по 21.03.2025.
Згідно наданого відповідачем - ВЧ НОМЕР_3 відзиву на позов, відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема, відповідачем стосовно позовних вимог в частині відмови в перерахунку на пільгових умовах періоду служби та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести цей перерахунок, вказано, що згідно до матеріалів справи, позивач 21.03.2025 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №85 від 21.03.2025 вибув до нового місця служби - військової частини НОМЕР_5 . Матеріали справи не місять доказів того, що позивач оформлює пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Доводи позовної заяви не відповідають положенням закону, які стосуються права особи на судовий захист.
Стосовно вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 25.05.2024 по 21.03.2025 року виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, відповідач вказав, що ним застосовано пункт 4 постанови КМУ № 704 (в редакції діючій на цей період), тому відсутні підстави вважати його дії при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення у цьому періоді протиправними.
Стосовно вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору з грошового забезпечення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу утримані суми військового збору військова частина НОМЕР_6 зазначила, що не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується витягом із наказу командиру військової частини про виплату додаткової винагороди передбаченої абзацом першим пункту 1 та абзацом другим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", тому, оскільки позивач у грудні 2023, січні, лютому, квітні, травні, червні, вересні, жовтні 2024 брав безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, військовий збір з його грошового забезпечення у період здійснення заходів не утримувався.
Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 був зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 18.12.2023.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2025 №85, вважати такими, що справи та посаду здали та вибули до нового місця служби: молодшого сержанта ОСОБА_2 , сержанта - менеджера 3 категорії групи рекрутингу штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України (про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу) від 14 березня 2025 року № 73 на посаду - ШТАБ-СЕРЖАНТА 3 КАТЕГОРІЇ ВІДДІЛУ ПЛАНУВАННЯ ШТАБУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_8 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, до нового місця служби, військова частина НОМЕР_9 АДРЕСА_2 .
Виплатити за період з 01 березня 2025 року по день виключення зі списків частини включно: за від надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65% від встановленого посадового окладу, окладу за військове звання, надбавку вислугу років, щомісячну премію в максимальному розмірі 480% встановленого посадового окладу відповідно до вимог телеграми Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд, наказу Міністерства оборои України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" №260 від 07.06.2018 року.
Додаткову винагороду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" №260 від 07.06.2018 року у розмірі 30 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу, військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання період з 01.03.2025 року по 21.03.2025 року.
Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення - не виплачена.
Додаткова відпустка відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 року за 2023- 2025 рік - не надавалася, компенсація не виплачувалась.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" №260 від 07.06.2018 року, за 2025 рік не виплачена.
Щорічна відпустка: За 2023 рік не надавалась; за 2024 рік не надавалась; за 2025 рік не надавалась.
Вислуга років у Збройних Силах станом на 21.03.2025 року становить: календарна - 03 роки 04 місяці 15 днів; пільгова не обраховувалась, загальна -- 03 роки 04 місяці 15 днів.
Згідно довідки від 21.03.2025 року № №1557/1416, позивач з 18.12.2023 пп 14.06.2024, з 25.06.2024 пп 23.09.2024, з 30.09.2024 по 19.11.2024, з 21.11.2024 по 04.12.2024, з 30.12.2024 по 21.03.2025, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в військовій частині НОМЕР_1 в зоні введення бойових дій в Донецькій області.
ОСОБА_1 наданий статус учасника бойових дій.
Як зазначив позивач, Військова частина НОМЕР_1 відмовила йому у перерахуванні на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці періодів служби під час безпосередньої участі заходах, необхідних для забезпечення оборони України за вище вказані періоди згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2025 № 85.
Також позивач зазначив, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 40 Закону № 2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою ст. 2 цього Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262), пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262, порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі Постанова № 383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах.
Згідно пункту 1-1 Положення №393, вислуга років для призначення пенсії обчислюється за даними послужного списку особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», інших документів (витягів з наказів, бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до відповідних заходів, довідок військових частин, архівних установ, відомостей про виконання розвідувальних заходів).
Положеннями пункту 2-1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Відповідно до п.п. 1 пункту 3 Постанови № 393, до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Відповідно до Законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.
Пунктом 2.3 цього Положення №530 визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року; час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки»; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами); час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей; інші періоди, зазначені в підпункті “а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами); крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення;
Пунктом 2.12 Положення №530 передбачено, що обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється, зокрема, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, у Генеральному штабі Збройних Сил України та військових частинах, військових навчальних закладах, установах і організаціях, органах військового управління, які їм безпосередньо підпорядковані, у командуваннях видів Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 2.13 Положення №530, при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.
У пункті 2.20 Положення №530 зазначено, що обчислена в установленому порядку вислуга років (календарна та окремо на пільгових умовах) зазначається в наказах про звільнення військовослужбовців з військової служби і є підставою для призначення їм пенсії за вислугу років. Щодо військовослужбовців, пенсія яким призначається з урахуванням загального страхового стажу, то в наказах про їх звільнення зазначаються загальний страховий стаж і окремо вислуга років на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при звільненні військовослужбовця на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», таким особам військові частини повинні обрахувати календарну та пільгову вислугу років із занесенням такої інформації до наказів про звільнення.
При цьому, якщо військовослужбовець, який звільняється з військової служби немає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або військовослужбовець переведений на інше місце служби, військові частини в наказі про звільнення або переведення обраховують тільки календарну вислугу років.
Разом з тим, спірним у цій справі є питання щодо обчислення відповідачем пільгової вислуги років під час переведення позивача на нове місце служби.
Матеріали справи не містять докази про те, що станом на час переведення позивача на нове місце служби, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тому, у наказі про переведення позивача на нове місце служби зазначенню підлягає вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні.
Отже, суд не вбачає протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення позивачу перерахунку вислуги років на військовій службі на пільгових умовах із зарахуванням періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 18.12.2023 по 14.06.2024, з 25.06.2024 по 23.09.2024, з 30.09.2024 по 19.11.2024, з 21.11.2024 по 04.12.2024, з 30.12.2024 по 21.03.2025 із розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби.
Відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 25.05.2024 по 21.03.2025 виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік, суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Таким чином, з 29.01.2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв'язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
За таких обставин, з урахуванням положень пункту 3 розділу II Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року, а саме: з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виникли правові підстави розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).
Разом з тим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, та по 19.05.2023 року - дня набрання чинності Постанови КМУ №481 від 12.05.2023 (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення військових з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 передбачав сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Жодних інших нормативно-правових актів, які б визначали з 20.05.2023 розрахункову величину посадових окладів військовослужбовців, крім діючої Постанови №704 прийнято не було.
Разом з тим, Шостим апеляційним адміністративним судом 18.06.2025 прийнято постанову у справі №320/29450/24, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, починаючи виключно з 18.06.2025 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі № 420/5584/24, розглядаючи аналогічні правовідносини:
« 67. Водночас відмовляючи у задоволенні аналогічних вимог за період з 20.05.2023 по 17.01.2024, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав застосовувати відповідачем для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункову величину «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», оскільки Кабінетом Міністрів України ця розрахункова величина замінена на сталу розрахункову величину - 1762 грн шляхом внесення відповідних змін до пункту 4 Постанови № 704 постановою № 481.
68. Підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
69. Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
70. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що Постанова № 481 є предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях № 320/29450/24, № 320/41449/23, № 320/35573/23.
71. Отже лише втрата чинності норм Постанови № 481, якими внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 здатна повернути попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач.
72. Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
73. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
74. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог за вказаний період».
Отже, застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481, у період з 25.05.2024 по 21.03.2025 з боку відповідача відповідало вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позовні вимоги про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 25.05.2024 по 21.03.2025 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог стосовно утримання військового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців за період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
На виконання цієї норми, Постановою Кабінету Міністрів України № 1161 від 30.12.2015 встановлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у зазначених заходах, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором, здійснюється на підставі витягів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 Постанови КМУ № 168. Ця винагорода виплачується особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, у розмірі до 100 000 гривень, розрахованих пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Судом на підставі розрахункових листів за період з грудня 2023 по березень 2025 року встановлено, що позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова грошова винагорода передбачена Постановою №168 виходячи із 100000,00 грн на місяць пропорційно дням перебування в зоні бойових дій.
Також судом встановлено, що в ці місяці утриманий військовий збір був знову зарахований на рахунки позивача.
З огляду на викладене, суд вважає заявлені вимоги в цій частині не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Всі інші доводи сторін вивчені судом, однак не підлягають оцінці, оскільки не спростовують мотивів викладених у даному рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 10.11.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна