11 листопада 2025 рокуСправа № 160/29727/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати житлової субсидії ОСОБА_1 з травня 2023 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні житлової субсидії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 житлової субсидії згідно з наявними документами та здійснити перерахунок і виплату житлової субсидії з урахуванням сум, які не були нараховані раніше (з травня 2023 року);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом прав позивача та поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду, та прийняти до розгляду позов.
Ухвалою суду визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою - відмовлено.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишено без руху.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку;
- документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху до суду від позивача надійшли заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та про звільнення від сплати судового збору.
Заява про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою обґрунтована тим, що про прийняття відповідачем рішення № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову у призначенні житлової субсидії позивач дізнався після отримання відповіді відповідача від 07.07.2023 на звернення позивача. Позивач оскаржував дії відповідача щодо відмови у призначенні житлової субсидії до органів державної влади та до суду, однак, провадження у справі № 160/27328/23 (суддя Златін С.В.) не було відкрито у зв'язку з несплатою судового збору. Наголошує на тому, що оскаржував дії суду щодо відмови у доступі до правосуддя до Вищої ради правосуддя. Стверджує, що відкликав позов у межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) з метою отримання додаткових документів. Зазначає, що, починаючи в вересня 2025 звертався до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Національної соціальної сервісної служби для вирішення питання поновлення порушених прав та з метою отримання додаткових документів. З огляду на викладене, вважає, що вчиняв активні дії для захисту своїх порушених прав.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку, дослідивши додані до позовної заяви документи, суд зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів внаслідок дій або бездіяльності відповідача.
До позовної заяви додано копію листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України № 27744-30809/В-03/8-2800/25 від 17.07.2025, яким надано відповідь на звернення позивача від 19.06.2025 та 09.07.2025 з питання призначення житлової субсидії за наявності заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги. У листі зазначено, що про відмову у призначенні житлової субсидії з травня 2023 року позивачу було повідомлено 07.07.2023. За результатами розгляду заяв позивача, поданих 22.08.2023, 05.06.2025, було відмовлено у призначенні житлової субсидії у зв'язку з наявною інформацією про прострочену понад три місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком.
Отже, про оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову у призначенні житлової субсидії позивач дізнався 07.07.2023. Дату, коли позивач дізнався про припинення нарахування та виплати житлової субсидії з травня 2023 року, у заяві не зазначено.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №160/27328/23 (суддя Златін С.В.) було залишено без задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернуто позивачу. В ухвалі судом зазначено, що 19.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому остання просила визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1173058364-2023-1 від 01.06.2023, № 31931-24385/В-01/8-0400/23 від 07.07.2023, № 37227- 29038/В-01/8-0400/23 від 07.08.2023, № 36807-29038/В-01/8-0400/23 від 04.08.2023 про відмову у призначенні їй субсидії, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2023.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 залишено без змін.
Крім того, згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 23.09.2025 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати житлової субсидії ОСОБА_1 з травня 2023 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 житлової субсидії згідно з наявними документами, здійснити перерахунок і виплату житлової субсидії з урахуванням сум, які не були нараховані раніше (з травня 2023 року);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 10000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) визнано неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання (надіслання) до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку;
- документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.
Позивачем не усунуто недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.), натомість, 06.10.2025 позивачем подано заяву про відкликання позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди повернуто позивачеві.
З цією позовною заявою ОСОБА_1 втретє звернулася до суду 14.10.2025.
З матеріалів позовної заяви судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які би свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав з цією позовною заявою.
Суд наголошує на тому, що враховуючи обізнаність з 07.07.2023 про порушення своїх прав спірним рішенням відповідача, позивач вперше звернувся до суду 19.10.2023 у межах справи №160/27328/23 (суддя Златін С.В.), тобто у межах встановленого КАС України строку звернення до суду. Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 залишено без змін.
Разом з тим, наступного разу позивач звернувся до суду 23.09.2025 у межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.), тобто, зі спливом строку більше, ніж 9 місяців з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №160/27328/23.
Посилання позивача на оскарження дій суду у справі №160/27328/23 до Вищої ради правосуддя суд до уваги не бере, оскільки згідно інформації, що розміщена на веб-сторінці Вищої ради правосуддя в розділі «Реєстр автоматизованого розподілу матеріалів» встановлено, що скаргу ОСОБА_1 на дії судді Златіна С.В. подано 26.05.2025, тобто, зі спливом 5 місяців з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №160/27328/23.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази наявності реальних та непереборних обставин звернення до суду за період з 12.11.2024 (ухвалення постанови Верховного Суду у справі №160/27328/23) по 23.09.2025 (дата звернення до суду з аналогічним позовом у межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.), з належним обґрунтуванням підстав для такого звернення, зокрема щодо поважності причин пропуску строку звернення та наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
Тобто, поважність пропуску строку звернення до суду за період з 12.11.2024 по 23.09.2025, що складає 9 місяців 11 днів, належними доказами позивачем не обґрунтована.
Додані до матеріалів заяви про поновлення строку звернення до суду на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.10.2025 у цій справі №160/29727/25 копії звернень до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Національної соціальної сервісної служби та надані відповіді на підтвердження активних дій позивача з метою отримання додаткових документів після відкликання позову у межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Як вже було встановлено судом, 06.10.2025 позивачем подано заяву про відкликання позовної заяви у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.).
Позивач зазначає, що відкликав позов у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) для отримання додаткових документів. Посилається на звернення до компетентних органів після відкликання, однак, до матеріалів заяви про поновлення строку звернення до суду додано копії наступних документів:
- від 11.06.2025 №1253/2дп/15-25 «Про відмову у відкритті дисциплінарних справ», Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя України;
- від 12.08.2025 №0000-02.1-В/1100-2025/9201, Департамент державного контролю у сфері соціального захисту населення Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужба);
- від 28.08.2025 №В-18/3-1/09-25 «Про розгляд звернення», Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради;
- від 02.09.2025 №3568/0/112-25 «Про розгляд звернень», Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації;
- від 03.09.2025 №2022/0/92-25 «Про розгляд звернень», Дніпропетровська обласна військова адміністрація;
- від 22.09.2025 №80929.4/В-54635.3/25/40.1, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Відтак, означені вище звернення здійснені та відповіді на них отримані до або під час перебування справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) на етапі відкриття провадження у справі, а не після відкликання позову у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.).
Таким чином, твердження позивача суперечать наданим у справі документам та судовим рішенням у межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд також зазначає, що заява про звільнення від сплати судового збору мотивована аналогічними підставами, зазначеними під час подання позовної заяви, чому вже надано судом правову оцінку в ухвалі суду від 17.10.2025.
Зокрема, позивачем зазначено, що останній є особою з інвалідністю третьої групи, не працює, отримує мінімальну пенсію, яка є єдиним її доходом. Позивач не має банківських вкладів та іншого нерухомого майна, крім квартири, у якій проживає. За станом здоров'я потребує постійного медикаментозного лікування. Тому, наголошує, що є малозабезпеченою особою та не має можливості сплатити судовий збір.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Позивачем заявлено пов'язані вимоги немайнового характеру, що випливають з незгоди позивача з діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати житлової субсидії з травня 2023 року та рішенням відповідача № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову у призначенні житлової субсидії. Позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною. За позовну вимогу про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, зумовлену вимогою про вирішення публічно-правового спору, судовий збір не справляється.
Відповідно до п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн (3028,00 х 0,4 = 1211,20).
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
До позовної заяви позивачем додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №018947 від 01.11.2018, якою позивачу встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням з 01.11.2018 безстроково.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору за ч. 2 ст. 3 та ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та, відповідно, повинен сплачувати судовий збір.
Натомість, до матеріалів позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про сплату позивачем судового збору, так само як і не додано до матеріалів заяви про звільнення від сплати судового збору, наданої на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.10.2025, доказів наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
У позовній заяві позивач просить суд про звільнення від сплати судового збору, в порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 133 КАС України.
Частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, заявник має довести існування фінансових труднощів.
Згідно з доданими до заяви про звільнення від сплати судового збору відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27.11.2024 (1-3 квартали 2024 року), позивачу нараховано та виплачено соціальні виплати у липні 2024 року в сумі 5000,00 грн, вересні 2024 року 1500,00 грн. Відповідні відомості за повний 2024 рік до заяви не додано.
За змістом довідок про доходи пенсіонера, виданих відділом обслуговування громадян № 2 (сервісним центром) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, сума пенсії позивача за 2024 рік становила 35320,00 грн.
З урахуванням доданих до заяви позивача документів, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду цієї позовної заяви (1211,20 грн) не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (2091 грн).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, суд критично оцінює заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала «розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).
Європейського суду з прав людини у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.
Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Втім, стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, наведених позивачем доводів та наданих копій документів недостатньо для ухвалення судового рішення про звільнення позивача від сплати судового збору. Зі змісту заяви не вбачається підстав, які б беззаперечно вказували на необхідність звільнення позивача від сплати судового збору, що також досліджено та надано оцінку колегією суддів в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/27328/23 при поданні даної позовної заяви раніше.
Приймаючи до уваги надані скаржником довідки про річний дохід, застосовуючи чинні положення КАС України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, а також враховуючи, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позовної заяви (1211,20 грн), не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (2091 грн), суд дійшов висновку про те, що доводи позивача не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
З урахуванням вимог статті 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір» з власної ініціативи.
Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.
Сплата ж судового збору за подання позовної заяви, в силу положень статті 161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовною заявою.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, у зв'язку з чим заява про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов'язковим наданням необхідних доказів.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.10.2025 2 справі 160/29727/25 позивачем не усунуто.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст. ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька