11 листопада 2025 р.Справа № 160/27570/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Врони О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву Державної інспекції архітектури та містобудування України за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПІДЖІ» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт ,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ», в якому просить:
визнати протиправним та скасувати виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України дозвіл на виконання будівельних робіт від 08.07.2025 за реєстраційним номером ІV013250703424 на будівництво об'єкта будівництва «Нове будівництво комплексу багатофункціонального призначення з адміністративною будівлею, магазином, кафе із демонтажем існуючої незавершеної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 06.10.2025 перейдено до розгляду справи №160/27570/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 04 листопада 2025 року о 13:00.
04.11.2025 в підготовче засідання, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшла заява про закриття провадження у справі №160/2750/25.
В обґрунтування заяви відповідачем з посиланням на практику Верховного Суду зазначено, що рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії, оскільки породжує права та обов'язки тільки для суб'єкта, якому воно адресоване, тобто для замовника відповідного будівництва.
Позивач не був і не є учасником адміністративних (владних) правовідносин із суб'єктом владних повноважень -Державної інспекції архітектури та містобудування України, а оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт не породжував для нього жодних прав чи обов'язків. Відтак, спір у даній справі не стосується публічно-правових відносин між позивачем і суб'єктом владних повноважень, а відтак не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предметної юрисдикції адміністративного суду.
Позивачем заперечень на заяву відповідача не надано.
При вирішенні заяви суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За визначенням п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
Суб'єктний склад та участь суб'єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною 5 ст.і 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року передбачено обов'язковість врахування іншими судами при застосуванні певних норм права висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень".
Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI Закон № 3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Дозвіл на виконання будівельних робіт за своєю юридичною природою є правовим актом індивідуальної дії.
Пункт 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Право на оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт, який є предметом спору є актом індивідуальної дії, який впливає на права, обов'язки та інтереси замовника будівництва - ТОВ «ЮПІДЖІ», а не позивача у справі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 802/233/16-а, від 27.06.2018 у справі № 814/104/17, від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 08.12.2020 по справі № 826/11282/17
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є власником гаража, який розташований поруч із земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об'єкта. При цьому, доводи позову зводяться до занепокоєння позивача можливими негативними наслідками такого будівництва, зокрема - можливим пошкодженням належного йому майна у разі здійснення вибуху, пожежі або влучання в об'єкт унаслідок збройної агресії проти України. Отже, наведені у позові обставини свідчать, що позивач вбачає порушення своїх прав не у власне правовідносинах, які склалися між Державною інспекцією архітектури та містобудування і замовником будівництва при видачі дозволу, а у можливому впливі наслідків реалізації такого дозволу на його приватне майно.
Заявлені позовні вимоги в цій справі фактично спрямовані на захист приватного (цивільного) інтересу, а саме - збереження належного позивачу майна від можливих ризиків, що може бути предметом розгляду виключно в порядку цивільного судочинства.
Отже, спір у даній справі не стосується публічно-правових відносин між позивачем і суб'єктом владних повноважень.
Вказаний спір спрямований на захист саме цивільних прав та інтересів позивача, а тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд висновує, що провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 згаданого Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За правилами ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає поверненню позивачу у порядку визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
За ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) (п. 5).
Частиною 2 цієї статті встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 2 ст.239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Державної інспекції архітектури та містобудування України про закриття провадження у адміністративній справі №160/27570/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПІДЖІ» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт - задовольнити.
Провадження у справі №160/27570/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПІДЖІ» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт - закрити.
Відповідно до вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 239 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що повторне звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., сплачений за квитанцією №ПН1610 від 18.09.2025.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона