11 листопада 2025 року Справа № 160/32278/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиправлення недостовірних відомостей про ОСОБА_1 , у Єдиномудержавному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру шляхом виключеннявідомостей про «розшук» щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання і доставлення ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частинами 1, 3, 6 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 5 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У поданій позовній заяві заявлено вимогу щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання і доставлення ОСОБА_1 .
При цьому, до позову долучено копію листа відповідача, в якій повідомлено, що для вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або закриття провадження у справі позивачу необхідно особисто з'явитися до центру комплектування.
Разом з цим, зі змісту позовних вимог вбачається, що іншими позовними вимогами є оскарження дій або бездіяльності відповідача щодо не зняття позивача з розшуку.
Суд зазначає, що в цьому випадку предмет заявлених позивачем позовних вимог є різним та кожна з них передбачає самостійне судове провадження, що відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що роз'єднання заявлених позивачем вимог з їх подальшим розглядом, може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і альтернативна (виключна) підсудність для категорії розгляду справ за заявленими вимогами не передбачено, що унеможливлює об'єднання спірних вимог в одне провадження та застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169, 171, 172, 243, 248 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом додатками доданими до неї.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв