11 листопада 2025 рокуСправа №160/29142/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме: визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною - винесення відмови оформленої листом № 30849-21254/3-01/8-0400/25 від 10.07.2025 яким відмовлено в нарахуванні та виплаті різниці пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, нарахувати та виплатити різниці пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач здійснив призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років з 03.04.2025, тобто з дня набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26974/24, а не з наступного дня після звільнення її зі служби, тобто з 27.09.2021. Вважаючи такі дії протиправними позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 09.10.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.09.2021 за №157-о, капітана податкової міліції ОСОБА_1 звільнено за п.64 "г" (через скорочення штатів).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, у якій просила здійснити нарахування та виплату пенсії з наступного дня після звільнення зі служби.
Листом від 10.07.2025 №30849-21254/З-01/8-0400/25 ГУ ПФУ повідомило, що оскільки в резолютивній частині рішення Дніпропетровського адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26974/24 відсутня дата, з якої треба призначити позивачу пенсію, рішення суду виконано з дня набрання ним законної сили. Враховуючи викладене, позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно пункту “а» статті 12 Закону №2262 з дня набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26974/24, а саме з 03.04.2025.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі Закон №2262-XII).
Згідно з пунктом а частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Суд зазначає, що у межах цієї справи предметом розгляду є саме дата, з якої слід призначити пенсію позивачу.
З приводу вказаного суд зазначає наступне.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним устатті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №2262 заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Згідно зі статтею 49 Закону №2262 пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262 затвердженопостановою правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 №3-1(далі - Порядок №3-1).
Пунктом 1 Порядку №3-1, який визначає процедуру звернення за призначенням пенсії, передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до пункту 7 Порядку №3-1 для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ «Ощадбанк» або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
Згідно з пунктом 12 Порядку №3-1, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Виходячи з приписів Порядку №3-1, ним не передбачено призначення органом ПФУ пенсії за вислугу років на підставі окремої заяви особи, без відповідного подання уповноваженого структурного підрозділу та документів, передбачених пунктом 7 Порядку 3-1.
Разом з тим, положеннями п. б ч.1 ст. 50 Закону №2262 передбачено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів а, в статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цимЗаконом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Системний аналіз норм Закону №2262 та Порядку №3-1 дає підстави для висновку, що ними розрізняються поняття органу, до якого особа звертається за призначенням пенсії за вислугу років та органу, який здійснює призначення такої пенсії.
Відповідно до частини третьоїстатті 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 по справі №480/4288/21 зазначив, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби.
Як встановлено судом, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.09.2021 за №157-о, капітана податкової міліції ОСОБА_1 звільнено за п.64 "г" (через скорочення штатів).
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо призначення пенсії ОСОБА_1 з дня набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 160/26974/24, а саме з 03.04.2025.
При цьому, з урахуванням положень ст. 50 Закону №2262 суд вважає, що пенсія позивачці має бути призначена пенсійним органом саме з дати звільнення зі служби.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, позивачка просить визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, щодо відмови оформленої листом № 30849-21254/3-01/8-0400/25 від 10.07.2025 яким відмовлено в нарахуванні та виплаті різниці пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025.
Суд зазначає, що дії - це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносин; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій. Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
В свою чергу, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Відтак, на думку суду, для повного захисту прав позивачки необхідно визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті різниці пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити різниці пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті різниці пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, нарахувати та виплатити різницю пенсійного забезпечення, згідно виходу на пенсію, а саме з дати звільнення з органів податкової міліції до часу отримання пенсійного забезпечення, тобто з 28.09.2021 по 03.04.2025.
В решті позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез