11 листопада 2025 рокуСправа №160/29428/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 26.09.2025 за № 47234-35942/Д-01/8-0400/25, у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.07.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 29.07.2025 здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням такої пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем, при розрахунку пенсії позивача протиправно застосовано показник заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком за 2014-2016 роки, а не за 2022-2024 роки, оскільки пенсія позивачу відповідно до Закону №1058-ІV з 29.07.2025 призначена вперше.
Ухвалою від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 13.10.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 14.08.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення.
29.07.2025 позивачем до територіального органу Пенсійного фонду подано заяву про здійснення переведення на пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
За результатами розгляду заяви від 29.07.2025 позивачу призначено пенсію за віком з 29.07.2025 відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням середнього показника заробітної плати для обчислення розміру пенсії за 2022-2024 роки.
У відповідь на вказану заяву відповідач надіслав лист від 26.09.2025 №47234-35942/Д-01/8-0400/25, в якому зазначив що, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи викладене, для проведення розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022-2024 роки при переведенні на пенсію за віком, немає підстав. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 складає 13 958,26 грн (3764,40 грн x 2,367928 = 8 913,83 грн 1,56591 -індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації).
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо застосування з 29.07.2025 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції Українигарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Фактично спір між сторонами виник з приводу переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
За позицією позивача, з врахуванням ст.40 Закону № 1058-IV, пенсія їй має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2022-2024 роки, що передували року звернення (2025 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу з 2014 призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після проведення пенсійної реформи, відповідно до п.4-3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до п.4-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Відповідно до п.5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до особистої заяви позивача від 29.07.2025 відповідачем переведено позивачку з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком розрахований з застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки.
Щодо застосування відповідачем показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною першоюстатті 9 Закону №1058-ІVза рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 цього Законупередбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Виходячи з аналізу наведених норм, питання щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років, яка була призначена позивачу з 2014 року, не входить до правового регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а визначається виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
За правилами абзацу 4 частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, в якій використовується, зокрема, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Частиною третьоюстатті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першійстатті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертоїстатті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другоюстатті 40 цього Законудля призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить, що частиною третьоюстатті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, однак позивачу первинно призначено іншу пенсію за іншим законом.
В спірному випадку позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Звернувшись 29.07.2025 до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 1 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-ІV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'на інший вид пенсії у межах одного закону.
Отже, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV, у зв'язку з досягненням такого віку, пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058-ІV як вперше, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
За встановлених у справі обставин є помилковим висновок відповідача, що мало місце переведення з одного виду пенсії на інший згідно з положеннями частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV.
Факт призначення позивачу до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення'не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2022-2024 роки.
Оскільки відповідачем відмовлено у відповідних перерахунку та виплаті пенсії, останнім вчинено протиправні дії, з огляду на що суд дійшов висновку про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 26.09.2025 за № 47234-35942/Д-01/8-0400/25, у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.07.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з позовної заяви, вона подана через систему “Електронний суд», а отже, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 968,96 грн.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 08.10.2025.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн може бути повернутий позивачу на підставі її клопотання.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 26.09.2025 за № 47234-35942/Д-01/8-0400/25, у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 29.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 29.07.2025 здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням такої пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез