11 листопада 2025 рокуСправа №160/29113/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.10.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з вимогами про:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил», оскільки вважає, що на момент підписання ним контракту йому не виповнилось 25 років, брав безпосередню участь у бойових діях, тому він підпадає під дію вимог Постанови №153.
Ухвалою від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 09.10.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
10.10.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України надіслала відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач ще до початку повномасштабного вторгнення РФ (16.04.2019) підписав контракт на проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 .
22.10.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
24.10.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" Військова частина НОМЕР_1 надіслала відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач ще до початку повномасштабного вторгнення РФ (16.04.2019) підписав контракт на проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 . Також звертає увагу суду на те, що звернення позивача від 11.09.2025 з рапортом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за обліками військової частини НОМЕР_1 не реєструвалося, а отже, до військової частини не надходило. Отже, твердження позивача про звернення 11.09.2025 не підтверджується належними та допустимими доказами.
05.11.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України надійшло клопотання про визнання неналежним відповідача у справі. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що обидві позовні вимоги заявлені до відповідача-1, а саме: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Жодної позовної вимоги до відповідача-2, військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України позивачем заявлено не було. В свою чергу вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, передбачених ст. 134 КАС України, не є позовною вимогою, адже такі витрати відносяться до судових витрат, передбачених главою 8 КАС України, які розподіляються в порядку, передбаченому статтями 139-143 КАС України. Виходячи з викладеного, відповідач не вбачає підстав для стягнення з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, витрат на професійну правничу допомогу при будь-якому вирішенні цього судового спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2019 №60 зараховано до списків особового складу, військовослужбовців, які прибули для подальшого проходження військової служби, поставлено на всі види забезпечення.
Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2019 №88 позивач прийнятий на військову службу за контрактом.
Довідкою Військової частини НОМЕР_2 №2255 від 04.12.2024 підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 08.04.2024 по 06.05.2024, з 27.05.2024 по 17.10.2024, з 02.11.2024 по 11.11.2024.
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 №2957 від 21.10.2025 підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 03.09.2019 по 14.11.2019, з 12.02.2020 по 14.05.2020, з 03.02.2021 по 06.05.2021, з 04.08.2021 по 03.11.2021.
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 №2958 від 21.10.2025 підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24.07.2022 по 31.10.2022, з 16.11.2022 по 03.01.2023, з 03.01.2023 по 16.01.2023, з 16.01.2023 по 21.02.2023, з 12.06.2023 по 04.08.2023.
11.09.2025 рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся щодо нарахування та виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Проте відповіді не отримав.
Представник позивача 17.09.2025 надіслав запит до Військової частини НОМЕР_2 стосовно виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
02.10.2025 була отримана відмова, мотивуючи тим що відсутні законні підстави для такої виплати.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20.09.2025 № 294 солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення для подальшого проходження служби направлено до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Вважаючи відмову відповідача у наданні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 (далі Інструкція №558) Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Системно аналізуючи Інструкцію №558 доходимо висновку, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди.
Відповідно до п. 3.р. І Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025, Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цієюпостановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі експериментальний проект) (пункт 1 Постанови 153).
Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:
- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
- Збройні Сили;
- Національна гвардія;
- Державна прикордонна служба;
- Міністерство оборони;
- Міністерство внутрішніх справ;
- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету
Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:
- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цієюпостановоюу віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента УкраїниПро введення воєнного стану в Українівід 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом УкраїниПро затвердження Указу Президента УкраїниПро введення воєнного стану в Українівід 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службутабрали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових)дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цієюпостановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цієюпостановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цієюпостановоюу зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Відповідно до пункту 4 постанови 153 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 09.04.2025 № 115 «Організацію виплати одноразової грошової винагороди» (далі наказ 115), яким у пункті 1 визначено наступні завдання:
1. органам охорони державного кордону, організувати та провести роботу щодо опрацювання відомостей про військовослужбовців, які під час дії воєнного стану в період з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу та мають право на виплату винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, за формою, наведеною в додатку до цього наказу. Визначено наказом яка інформація має міститись у відомостях.
2. за результатами проведеної роботи: до 21.04.2025 надати до фінансово економічного управління Адміністрації Держприкордонслужби фінансово-економічні розрахунки щодо потреби в коштах для виплати винагороди; провести роз'яснювальну роботу серед військовослужбовців щодо умов та особливостей виплат винагороди відповідно до Постанови № 153.
Пунктом 2 наказу 115 визначено, що виплату винагороди здійснювати на підставі наказів начальників органів Державної прикордонної служби України відповідно до вимог пункту 4 Постанови, а саме:
- військовослужбовцям, які проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн;
- військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановоюу зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2019 №60 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, військовослужбовців, які прибули для подальшого проходження військової служби, поставлено на всі види забезпечення. Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2019 №88 позивач прийнятий на військову службу за контрактом.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII ( в редакції від 01.01.2019, чинній на час призову позивача на військову службу) встановлено види військової служби:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто, залежно від виду військової служби, громадяни України призиваються на строкову військову службу чи на військову служби за призивом під час мобілізації або ж приймаються на військову службу за контрактом.
Враховуючи, що позивач, як військовослужбовець, який станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі та у подальшому уклав контракт на проходження військової служби положення норм Постанови №153 на нього не поширюються, як наслідок відповідач правомірно відмовив йому у задоволенні рапорту щодо отримання одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних конкретних доказів на підтвердження своїх доводів, щодо звернення з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 стосовно таких виплат.
За таких обставин, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 90, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез