11 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9526/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Камінь-Каширської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №8/54-69 від 20.06.2025 про відмову в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0097 га., кадастровий номер 0721410100:01:003:3157, яка розташована у АДРЕСА_1 ; зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0097 га., кадастровий номер 0721410100:01:003:3157, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача з заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0097 га з кадастровим номером 0721410100:01:003:3157, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Рішенням Камінь-Каширської міської ради №8/54-69 від 20.06.2025 відмовлено в передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 0,0097 га з кадастровим номером 0721410100:01:003:3157, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач зауважує, що оскільки на даній земельній ділянці знаходиться фундамент під влаштування торгового павільйону промислових товарів та торгового павільйону будівельних матеріалів, тому має право на оренду вищезазначеної земельної ділянки.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву пред'явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що під час звернення у 2025 року позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, які передбачені ч.2 ст.134 ЗК України, для того аби надати їй спірну земельну ділянку в оренду без проведення земельних торгів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що рішенням Камінь-Каширської міської ради №22/12 від 25.01.2008 «Про затвердження акту вибору та обстеження земельної ділянки під влаштування торгового павільйону промислових товарів та торгового павільйону будівельних товарів гр. ОСОБА_1 » затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки під влаштування торгового павільйону промислових товарів та торгового павільйону будівельних товарів від 03.12.2027 та дозволено ОСОБА_1 проводити виготовлення проектно-кошторисної документації даної земельної ділянки.
Рішенням Камінь-Каширської міської ради №22/13 від 25.01.2008 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під влаштування торгового павільйону промислових товарів та торгового павільйону будівельних товарів гр. ОСОБА_1 » надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки під влаштування торгового павільйону промислових товарів та торгового павільйону будівельних товарів гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 площею 0,0120 га при виконанні умов, визначених власником землі, державним інспектором по використанні і охороні земель району та іншими виконавчими органами при погодженні місця розташування об'єкта.
Камінь-Каширська міська рада рішенням №32/13 від 29.12.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування торгового павільйону будівельних товарів гр. ОСОБА_1 » затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування торгового павільйону будівельних товарів ОСОБА_1 площею 0,0097 га та терміном на 49 років за рахунок «Забудованих земель м. Камінь-Каширського, в т.ч. по угіддях під тимчасовою забудовою 59 кв.м. та під проїздами, проходами та площадками 38 кв.м., не переданих у власність та не наданих у користування, адреса ділянки: АДРЕСА_2 .
Рішенням Камінь-Каширської міської ради №8/54-69 від 20.06.2025 «Про відмову ОСОБА_1 у передачі в оренду земельної ділянки» відмовлено ОСОБА_1 у передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0097 га з кадастровим номером 0721410100:01:003:3157, розташованої в АДРЕСА_1 , у зв'язку із невідповідністю ст. 134 ЗК України, а саме: земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах).
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 3 ЗК України (далі встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктами «а», «в» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частин першої-другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Стаття 123 ЗК України встановлює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. За змістом частини першої-третьої якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина шістнадцята статті 123 ЗК України).
Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 ЗК України. Згідно зазначеної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який станом на день розгляду даної справи продовжено.
Законом № 2145-IX, який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЗК України.
Вказаним Законом розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено, зокрема, пунктом 27.
Так відповідно до підпункту 2 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
2) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється на таких умовах, зокрема:
а) розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
в) договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі, та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця;
г) передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів;
ґ) формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом. Така технічна документація включає лише: пояснювальну записку; матеріали топографо-геодезичних вишукувань; відомості про обчислення площі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; відомості про встановлені межові знаки. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється відповідно до цього підпункту, не може передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок.
Відповідність технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної в електронній формі, положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а складеної у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, розроблена відповідно до підпункту 2 цього пункту, є додатком до договору оренди землі.
Земельна ділянка, формування якої здійснювалося з метою передачі в оренду відповідно до підпункту 2цього пункту, вважається сформованою з моменту укладення договору її оренди і припиняє бути об'єктом цивільних прав з моменту припинення договору її оренди, для укладення якого така земельна ділянка була сформована.
У рішенні про передачу в оренду земельної ділянки, сформованої відповідно до підпункту 2 цього пункту, та договорі її оренди не зазначаються відомості про кадастровий номер земельної ділянки;
д) вимоги цього Кодексу та Закону України «Про оренду землі» щодо мінімального строку договору оренди землі не застосовуються до договорів, укладених відповідно до підпункту 2 цього пункту;
е) право оренди земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до підпункту 2цього пункту, не підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі, а також зміни до нього, договір про розірвання такого договору оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі здійснюється районною військовою адміністрацією в порядку, визначеному підпунктом 10цього пункту. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Отже, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України (частина перша статті 124). При цьому, у зв'язку із прийняттям Закону № 2145-IXпід час дії воєнного стану земельні відносини щодо передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, регулюються з урахуванням особливостей, визначених підпунктом 2 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» цього Кодексу, зокрема: передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності здійснюється на строк до одного року; розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки; договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі, та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця; передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів; формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; право оренди земельної ділянки, переданої в оренду, не підлягає державній реєстрації.
Як встановлено в ході розгляду даної справи, позивач звернулася до Камінь-Каширської міської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0721484800:03:000:0388 в м. Камінь-Каширський.
Оскаржуваним рішенням Камінь-Каширської міської ради від 20.06.2025 №8/54-69 позивачу відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0097 га з кадастровим номером 0721410100:01:003:3157, розташованої в АДРЕСА_1 , у зв'язку із невідповідністю ст. 134 ЗК України.
15.09.2025 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, проаналізувавши зміст якого неможливо встановити, які саме мотиви були покладені в основу для рекомендування комісією прийняти на сесії ради рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,0097 га, кадастровий номер 0721410100:01:003:3157, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
З огляду на наведені обставини суд приходить до висновку, що рішення Камінь-Каширської міської ради від 20.06.2025 №8/54-69 є невмотивованим та необґрунтованим, відтак підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Отже, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 320/4182/20 та враховуються при вирішенні цієї справи.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні в оренду земельної ділянки.
З урахуванням наведеного, зважаючи на відмову позивачу у наданні дозволу в оренду земельної ділянки, недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у наданні дозволу в оренду земельної ділянки, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 у даному випадку буде саме зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0097 га., кадастровий номер 0721410100:01:003:3157, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн., сплачений згідно з квитанцією №1.292300903.1 від 04.09.2025.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Камінь-Каширської міської ради від 20 червня 2025 року №8/54-69 «Про відмову ОСОБА_1 у передачі в оренду земельної ділянки».
Зобов'язати Камінь-Каширську міську раду укласти із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0097 га, кадастровий номер 0721410100:01:003:3157, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Камінь-Каширської міської на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Камінь-Каширська міська рада (44501, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, 2, код ЄДРПОУ 34836909).
Суддя А.Я. Ксензюк