10 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/8244/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом поданим ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Камінь-Каширського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов поданий ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , законний представник) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Камінь-Каширського Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправними дії Камінь-Каширського відділу Управління ДМС України у Волинській області щодо не оформлення паспорта неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
2) зобов'язати Камінь-Каширський відділ Управління ДМС України у Волинській області оформити та видати бланк паспорта на ім'я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до Камінь-Каширського відділу УДМС про обмін останньому непридатного для використання оформленого на ім'я її доньки ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі ID-картки через свої переконання та відмову від обробки від персональних даних. Проте відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивач вважає, що відмова в оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, порушує права дитини на отримання незабороненої форми паспорта громадянина України. Також, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, просить їх застосувати при вирішенні цього спору і позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), відповідно до якої паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. З прийняттям цього Закону паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами Державної міграційної служби України, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідач вважає, що жодних правових підстав для оформлення паспорта у формі книжечки немає, оскільки видачу паспортів зразка 1994 року згідно з вимогами чинного законодавства припинено та нічим не врегульовано. Враховуючи вищевикладене, дії Камінь-Каширського відділу УДМС України у Волинській області повністю відповідають вимогам чинного законодавства.
Також відповідач вказав, що ОСОБА_2 за своїм добровільним волевиявленням вперше звернувся для оформлення паспорта громадянина України у формі картки типу ІD-картки та у заяві-анкеті надав згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР. Відповідач вважає, що у такий спосіб позивач свій альтернативний вибір уже зробив, оформивши паспорт громадянина України у формі картки.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.07.2022 отримала паспорт громадянина України у формі картки типу ІD-картки терміном дії до 12.07.2026.
У зв'язку із закінченням дії паспорта позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.
Листом від 05.02.2025 №0715-29/0715.5-25 Камінь-Каширський відділ УДМС України у Волинській області повідомив, що про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).
Законом №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина перша статті 13 Закону №5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктами 2, 6 Порядку №302 визначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, закінчення строку дії паспорта.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 12.07.2022 ОСОБА_2 було видано паспорт громадянина України у формі ID картки, з терміном дії до 12.07.2026, та присвоєно позивачу унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Паспорт громадянина України виданий позивачу на підставі особисто поданої заяви-анкети від 09.07.2022, у якій остання надала згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Таким чином, позивачем реалізовано своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID картки.
Зазначене свідчить про те, що станом на 2022 рік ОСОБА_2 не вбачала жодних перешкод щодо реалізації свого права на документування паспортом громадянина України у формі ID картки згідно приписів Закону №5492-VI та Порядку №302.
Разом з тим, покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі №806/3265/17, позивач вказує на наявність у нього права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Проте такі доводи позивача суд відхиляє.
Так, положенням пункту 21 частини першої статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
В даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача здійснити обмін свого паспорта у формі пластикової картки ID на паспорт у формі книжечки.
Водночас висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Отже, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення його паспортом громадянина України згідно приписів Закону №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час обміну паспорта громадянина України у формі ID картки в зв'язку з закінченням строку його дії.
При цьому Порядком №302 не передбачено можливість обміну паспорта громадянина України у формі ID картки на паспорт у формі книжечки.
Застосування положень постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 №2503-ХІІ є належним у випадках, коли особа ще не надавала згоду на внесення її персональних даних до ЄДДР.
Оскільки в розглядуваній справі позивачу вже було видано паспорт громадянина України у формі ID картки та внесено за його згодою інформацію до ЄДДР, тому правові підстави для обміну на паспорт громадянина України у формі книжечки відсутні.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер