07 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9389/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо проведення виплати пенсії із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром; зобов'язання здійснити з 27 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтований тим, що позивач з 27 травня 2025 року є одержувачем пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), призначеної зі зниженням пенсійного віку за нормами Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ). Позивач вказав, що відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії нарахований розмір його пенсії становить 32709,38 грн, однак виплачується йому у розмірі 23610,00 грн. Тобто ГУ ПФУ у Волинській області обмежує пенсію максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а на звернення про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відповідач відмовив.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI) та першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, тому у чинному законодавстві відсутні правові норми, якими передбачено обмеження пенсії максимальним розміром.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.48-50). В обґрунтування цієї позиції вказав, що оскільки розмір пенсійної виплати позивача становить 32783,96 грн, то підлягають застосуванню норми Закону №3668-VI, статтею 2 якого встановлено, що максимальний розмір не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів доходів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відповіді на відзив позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.56-58).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 27 травня 2025 року отримує пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV, призначеної з урахуванням норм Закону №796-ХІІ №796-ХІІ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.14) та рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 16 травня 2025 року №032950012426 про призначення пенсії (а.с.52).
Із рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 16 травня 2025 року №032950012426 про призначення пенсії (а.с.52) слідує, що з 27 травня 2025 року розмір пенсії ОСОБА_1 становить 29627,60 грн: 29513,72 грн - розмір пенсії за віком; 113,88 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до 3 категорії ЧАЕС. Проте виплата пенсії проводиться з урахуванням максимального розміру у сумі 23610,00 грн.
Листом від 21 липня 2025 року №9482-8336/Н-02/8-0300/25 відповідач на звернення ОСОБА_1 повідомив, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні (а.с.40).
Публічно-правовий спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача з обмеження пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №796-ХІІ, максимальним розміром.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом №796-XII.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 55 Закону №796-XII визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Обмеження пенсії максимальним розміром вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічне положення з 01 жовтня 2011 року передбачено у частині третій статті 67 Закону №796-XII.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 січня 2023 року у справі №380/12268/20, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, норми пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту “обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону.
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ).
Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 03 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19.
За обставин цього спору позивач оскаржує протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024.
В контексті спірних відносин суд зазначає, що 20 березня 2024 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.
На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону. Тому такі його дії є протиправними.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії з 27 травня 2025 року з обмеженням максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 27 травня 2025 року без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 15000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору від 23 січня 2024 року №23-01-1 про надання правничої допомоги (а.с.65-68), укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об'єднанням “МВМ Лігал» (далі - Адвокатське об'єднання); додатку №1 від 18 вересня 2025 року до договору (а.с.69), акта надання послуг (правничої допомоги) №1 від 18 вересня 2025 року, рахунку від 18 вересня 2025 року №1 (а.с.70).
Відповідно до пунктів 1.1, 6.1, 6.2 договору від 23 січня 2024 року №23-01-1 клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором; ціна цього договору становить суму вартості правничої допомоги та додаткових витрат адвокатського об'єднання, наданих та/або понесених останнім у зв'язку з виконанням доручень клієнта; ціна послуг з надання правничої допомоги та вартість додаткових витрат визначаються з урахуванням обсягу наданої клієнту правничої допомоги, що відображається в акті наданих послуг.
За змістом додатка №1 від 18 вересня 2025 року до договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання з надання клієнту професійної правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , відповідно до яких йому призначено пенсію; підготовка та надсилання до ГУ ПФУ у Волинській області заяви від 25 червня 2025 року про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром; опрацювання відповіді від ГУ ПФУ у Волинській області від 21 липня 2025 року №9482-8336/Н-02/8-0300/25 та формування правової позиції щодо оскарження рішення ГУ ПФУ у Волинській області; підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позову (в т.ч. додатків) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії; професійна оцінка та підготовка відповіді на відзив у справі №140/9389/25; вартість послуг становить 15000,00 грн.
Актом надання послуг (правничої допомоги) від 18 вересня 2025 року №1 підтверджено надання ОСОБА_1 . Адвокатським об'єднанням послуг, визначених додатком від 18 вересня 2025 року №1 до договору про надання правничої допомоги від 23 січня 2024 року №23-01-1. У цьому акті сторони також погодили здійснення оплати наданих Адвокатським об'єднанням послуг протягом 30 днів з моменту ухвалення Волинським окружним адміністративним судом рішення у справі №140/9389/25 на підставі рахунка, наданого Адвокатським об'єднанням клієнту в день підписання цього акту.
З огляду на визначені актом надання послуг (правничої допомоги) від 18 вересня 2025 року №1 умови оплати, докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 15000,00 грн, позивачем не надані, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), від 23 грудня 2021 року (справа №280/1361/21) та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.48-50).
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
При вирішенні питання розподілу судових витрат судом враховано складність справи (з огляду на характер спірних правовідносин, кількість позовних вимог) та в цьому контексті обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви, відповіді на відзив). При цьому в матеріалах справи відсутні докази підготовки та надсилання Адвокатським об'єднанням до ГУ ПФУ у Волинській області заяви від 25 червня 2025 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, а відповідь ГУ ПФУ у Волинській області від 21 липня 2025 року №9482-8336/Н-02/8-0300/25 з питань пенсійного забезпечення надана на звернення позивача. Тож виходячи із принципів обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, заперечення відповідача щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Цей позов подано до суду в електронній формі через систему “Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Отже, у цьому разі розмір судового збору становить 968,96 грн (1211,20 грн (тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8).
Позивач відповідно до квитанції від 19 серпня 2025 року №0.0.4508061562.1 (а.с.7) сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується випискою (а.с.44).
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 2968,96 грн (968,96 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, та 2000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката). Питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до статті 7 Закону №3674-VI.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з 27 травня 2025 року із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 27 травня 2025 року перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 2968,96 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк