07 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/4219/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (далі - ДУ «Харківський слідчий ізолятор») з позовом:
1) про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року з урахування січня 2008 року як місяця підвищення доходу та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року зі встановленням місяця підвищення доходу - січень 2008 року (з урахуванням раніше виплачених сум);
2) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2014 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної додаткової грошової винагороди, премії та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2014 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної додаткової грошової винагороди, премії, індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми;
3) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми;
4) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2015 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної додаткової грошової винагороди, премії, та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2015 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної додаткової грошової винагороди, премії, індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми;
5) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2016 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2016 рік у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми;
6) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні 19 повних календарних років служби з урахуванням в складі при її обрахунку премії, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожні 19 повних календарних років служби з урахуванням в складі при її обрахунку премії, щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та раніше виплаченої суми;
7) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум;
8) визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2014-2016 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2015 роки з урахуванням в складі при їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2014-2016 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2015 роки з урахуванням в складі із при їх обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення та раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив службу у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з 16 квітня 2011 року по 04 листопада 2016 року та на день звільнення із служби його не повністю забезпечено грошовим забезпеченням. Тому ОСОБА_1 звернувся до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із заявою, у якій просив здійснити нарахування (перерахунок) та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року з урахування місяця підвищення доходу - січень 2008 року, а також перерахунок та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення за 2014-2016 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2015 роки, грошової допомоги при звільненні за 19 років служби, щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року, однак відповідач у здійсненні вказаних у заяві перерахунках відмовив.
ОСОБА_1 не погоджується з відповідачем, оскільки індексація його грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року. Також, на переконання ОСОБА_1 , відповідач протиправно не вважає індексацію складовою грошового забезпечення, а щомісячну додаткову грошову винагороду - щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні вказаних видів допомог.
Позивач, вважаючи, що має право на перерахунок складових грошового забезпечення, просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.31-38). В обґрунтування цієї позиції вказав, що нарахування та виплата матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014-2016 роках здійснювалися відповідно до діючих на час спірних відносин норм постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), тобто у межах виділених асигнувань та у розмірах, що не перевищували місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Відповідач також повідомив, що у 2016 році відповідно до наказу Державної пенітенціарної служби України (ДПтС України) від 02 грудня 2014 року №742/ОД-14 «Про реорганізацію Харківського слідчого ізолятору управління ДПтС України в Харківській області в Харківську установу виконання покарань, управління ДПтС України в Харківській області (№27)» працюючим та прийнятим на службу співробітникам установлено базовий місяць по установі для проведення індексації липень 2015 року (наказ від 17 липня 2015 року №209/ОД-15). Тож нарахування та виплату індексації позивачу проведено вчасно та у повному обсязі, з дотриманням вимог чинного на той час законодавства України. Крім того, відповідач зауважив на помилковості доводів позивача щодо необхідності виплати йому допомоги при звільненні відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач також вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити через пропуск позивачем строку звернення до суду.
У відповіді на відзив позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю (а.с.43-44).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 з 04 квітня 2009 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та 04 листопада 2016 року був звільнений зі служби на підставі пункту 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію», що підтверджується довідкою ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 05 березня 2025 року №12/ОК-31 та наказом від 04 листопада 2016 року №178/ОС-16 (а.с.12, 14).
Відповідно до архівних відомостей за 2014-2016 роки (а.с.15-23) ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога для оздоровлення: у вересні 2014 року - у сумі 950,00 грн, у травні 2015 року - у сумі 950,00 грн, у липні 2016 року - у сумі 4167,20 грн. Крім того, позивачу була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань: у березні 2014 року - у сумі 3104,12 грн, у лютому 2015 року - у сумі 950,00 грн.
Із цих архівних відомостей також слідує, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення: у січні-квітні 2014 року - 242,38 грн (щомісячно), у травні 2014 року - 271,61 грн, у червні 2014 року - 320,33 грн, у липні-серпні 2014 року - 378,80 грн (щомісячно), у вересні-жовтні 2014 року - 400,72 грн (щомісячно), у листопаді 2014 року - 460,40 грн, у грудні 2014 року - 500,60 грн, у січні 2015 року - 533,48 грн, у лютому 2015 року - 585,86 грн, у березні 2015 року - 641,89 грн, у квітні-червні 2015 року - 660,29 грн (щомісячно), у листопаді-грудні 2015 року - 20,67 грн (щомісячно), у квітні 2016 року - 20,67 грн, у травні 2016 року - 158,51 грн, у червні 2016 року - 113,00 грн, у липні-жовтні 2015 року - 118,90 грн (щомісячно), у грудні 2016 року - 15,85 грн.
Довідкою ДУ «Харківський слідчий ізолятор» підтверджується, що при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року використовувався базовий місяць - липень 2015 року (а.с.13).
За результатами розгляду звернення позивача ДУ «Харківський слідчий ізолятор» листом від 04 березня 2025 року №12/9/2/25/М-2/Пн (а.с.10-11) повідомила, що відповідно до наказу ДПтС України від 02 грудня 2014 року №742/ОД-14 «Про реорганізацію Харківського слідчого ізолятору управління ДПтС України в Харківській області в Харківську установу виконання покарань, управління ДПтС України в Харківській області (№27)» липень 2015 року є базовим місяцем по установі для проведення індексації; матеріальна допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань виплачувалася за умов належного фінансування в межах виділених асигнувань без утворення заборгованості з виплати грошового забезпечення; грошова допомога при звільненні була нарахована та виплачена у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з дня останнього зарахування на службу, а вислуга років для нарахування грошової допомоги в календарному обчисленні з дня останнього зарахування на службу на день звільнення становить 7 років 7 місяців.
Передусім на аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
До правовідносин, які мали місце у 2014 - 2016 роках, належить застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України, якою не було обмежено будь-яким строком право звернення до суду з вимогами щодо оплати праці (грошового забезпечення). Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Закону України від 23 травня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону №2713-IV (в редакції, чинній на час проходження служби позивачем, далі Закон №2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
09 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 10 листопада 2015 року №766-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національної поліції». Частина п'ята статті 23 Закону №2713-IV у редакції Закону №766-VIII та з урахуванням змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №2713-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Преамбулою Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об'єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Абзаци другий, четвертий пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Приписами абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка застосовується з 01 грудня 2015 року; далі - Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Механізм індексації має універсальний характер, адже індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
Довідкою про нарахування індексації, виданої ДУ «Харківський слідчий ізолятор», підтверджено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року із застосуванням базового місяця - липень 2015 року (а.с.13).
Відповідач не надав суду доказів про те, що у спірний період відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).
Схема посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань були затверджені в Додатку 22 до Постанови №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, а схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - в Додатку 23 до вказаної постанови.
Надалі Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 грудня 2016 року №1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294» (далі - Постанова №1036), якою, зокрема, вніс зміни до Додатків 22 та 23 Постанови №1294.
Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу співробітників Державної кримінально-виконавчої служби був встановлений у січні 2008 року (Постанова №1294) й діяв у редакції Постанова №1036 до 01 березня 2018 року (до набрання чинності постановою Кабінету Міністірв України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу). Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Відповідно до вимог абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15 грудня 2015 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №380/4689/21).
Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі №420/21241/21, від 13 квітня 2023 року у справі №420/9187/21, від 01 червня 2023 року у справі №140/5246/21).
Отже, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року повинно здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким проводиться обчислення індексу споживчих цін. Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період є протиправним, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів співробітників Державної кримінально-виконавчої служби. Проте за вказаний період індексація грошового забезпечення позивачу була розрахована із застосуванням базового місяця липня 2015 року, що відповідач не заперечує та підтвердив у довідці про нарахування індексації (а.с.13).
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, взаємопов'язані позовні вимоги (вимога №1 позову) належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльність ДУ «Харківський слідчий ізолятор» щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014-2016 роки у неналежному розмірі суд застосовує такі нормативно-правові акти (позовні вимоги №2-№5, №8).
Пунктами 1, 2 Постанови №1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи).
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до Постанови №1294 і з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року №222 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України №222 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 листопада 2009 року за №1040/17056; далі - Інструкція №222, у редакції чинній на час спірних правовідносин).
Пунктом 1.4 Інструкції №222 (у редакції чинній на час спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначаються відповідно до чинного законодавства (пункт 1.5 Інструкції №222).
Відповідно до пункту 1.20 грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу, які утримуються за рахунок коштів бюджету, виплачується лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних органів і установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Як передбачено пунктом 9.1 Інструкції №222, особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення: для оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку; для вирішення соціально-побутових питань за мотивованим рапортом. При зміні умов грошового забезпечення впродовж календарного року особам рядового і начальницького складу, які отримали матеріальну допомогу за поточний рік до зміни умов грошового забезпечення, розмір матеріальної допомоги не перераховується.
Матеріальна допомога нараховується з: окладу за штатною посадою з урахуванням підвищень посадових окладів; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; щомісячних надбавок і доплат постійного характеру, які були встановлені особі рядового і начальницького складу за станом на 1 число місяця, в якому здійснюється виплата матеріальної допомоги; премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців (пункт 9.3 Інструкції №222).
З аналізу наведених норм слідує, що Інструкцією №222, прийнятою на виконання Постанови №1294, було передбачено виплату матеріальної допомоги у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, а саме: для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. Визначальним для вирішення питання про виплату таких допомог є факт перебування особи у відповідному періоді у щорічній відпустці та факт звернення такої особи до керівництва із відповідним рапортом про їх виплату. При цьому матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань), що передбачена Інструкцією №222, належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та такі нараховуються та виплачуються за рішенням керівника установи у межах отриманих установою асигнувань.
З архівних відомостей за 2014-2016 роки (а.с.51-54) встановлено виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у березні 2014 року - у сумі 3104,12 грн, у лютому 2015 року - у сумі 950,00 грн, матеріальної допомоги для оздоровлення у вересні 2014 року, у травні 2015 року - у сумі 950,00 грн, у липні 2016 року - 4167,20 грн.
Позивач стверджує, що матеріальна допомога для оздоровлення за 2014-2015 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік виплачені у розмірі посадового окладу, а не у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік та матеріальна допомога для оздоровлення за 2016 рік - без включення в обрахунок щомісячної винагороди та індексації у складі місячного грошового забезпечення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у листі від 04 березня 2025 року №12/9/2/25//М-2/Пн (а.с.10-11), покликаючись на підпункт 3 пункту 5 Постанови №1294 повідомив про нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у межах виділених асигнувань та у розмірах, що не перевищували місячного грошового забезпечення.
Суд зазначає, що вжите словосполучення «у розмірах, що не перевищували місячного грошового забезпечення» встановлює максимальну суму матеріальної допомоги, яка обмежується розміром місячного грошового забезпечення. Тобто, таке формулювання надає право на отримання допомоги, але не гарантує її виплату в повному обсязі місячного грошового забезпечення, оскільки кінцеве рішення залежить від фінансових можливостей (асигнувань, що виділяються на утримання державного органу), на що вказує підпункт 3 пункту 5 Постанови №1294, пункт 1.20 Інструкції №222.
За обставин цієї справи, з огляду на наведені вище положення щодо умов виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення, суд не вбачає у межах доводів позову підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною, а тому у задоволенні позову у цих частинах позовних вимог слід відмовити.
Перевіряючи доводи сторін, які стосуються перерахунку та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року (позовна вимога №7), суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (в первинній редакції; далі - Постанова №889) з 1 жовтня 2010 року щомісячну додаткову грошову винагороду установлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).
Отже, Постанова №889 визначає перелік категорій військовослужбовців та органів, яким установлюється щомісячну додаткову грошову винагороду.
Із наданих суду документів (архівних відомостей за 2015-2016 роки) слідує, що ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачена Постановою №889, не була встановлена. Архівна відомість за 2015 рік містить інформацію про нарахування та виплату позивачу грошової винагороди (вказано «по Постанові №214») на підставі наказу від 15 грудня 2015 року №108/ОС-15 (а.с.18-19).
Аналізуючи докази у справі у їх сукупності, зміст Постанови №889 (про яку є згадка у позовній заяві), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року у щомісячному розмірі грошового забезпечення з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, адже така винагорода не була встановлена, що вказує на відсутність підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог.
Вирішуючи спір в решті позовних вимог - про здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожні 19 повних календарних років служби з урахуванням в складі при її обрахунку премії, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення (позовна вимога №6), суд враховує, що відповідно до пункту 18.1 Інструкції №222 особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при звільненні зі служби за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків, а при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового і начальницького складу у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
За приписами пункту 18.2 Інструкції №222 одноразова грошова допомога особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби, нараховується з окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що були їм нараховані в останньому повному календарному місяці служби перед звільненням.
Як передбачено пунктом 18.3 Інструкції №222, обчислення календарного строку служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється в порядку, установленому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Зі змісту наказу від 04 листопада 2016 року №178/ОС-16 встановлено, що ОСОБА_1 звільнений зі служби на підставі пункту 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію» з 04 листопада 2016 року (а.с.14). З наказу також слідує, що вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні - 16 років 6 місяців 7 днів, у пільговому обчисленні - 19 років 11 місяців 4 дні.
Разом з тим, довідкою ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 05 березня 2025 року №12/ОК-31 підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України у період з 04 квітня 2009 року по 04 листопада 2016 року (а.с.12). У цій довідці також вказано, що вислуга років для нарахування позивачу (як особі рядового і начальницького складу у разі повторного його звільнення із служби) грошової допомоги в календарному обчисленні становить 7 років 7 місяців.
Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 04 квітня 2009 року, то з урахуванням пункту 18.1 Інструкції №222 підстав для урахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги немає.
Відповідно до архівної відомості №455 у листопаді 2015 року ОСОБА_1 була виплачена грошова допомога при звільненні у сумі 9523,36 грн (а.с.21).
Із наданого ДУ «Харківський слідчий ізолятор» розрахунку судом встановлено, що грошова допомога при звільненні у сумі 9523,36 грн нараховувалася з посадового окладу у сумі 950,00 грн, окладу за спеціальним званням у сумі 120,00 грн, надбавки за вислугу років у сумі 321,00 грн, надбавки за виконання особливо важливих завдань у сумі 695,50 грн, доплати за службу в нічний час у сумі 39,67 грн та середнього розмірі премії у сумі 3315,22 грн (а.с.24).
Враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд зауважує, що до розрахунку грошової допомоги при звільненні було включено премію у сумі 3315,22 грн, розмір якої обчислено як середньомісячну суму за попередні повні дванадцять календарних місяців (листопад 2015 року - 2086,50 грн, грудень 2015 року - 2364,70 грн, січень 2016 року - 2086,50 грн, лютий 2016 року - 2364,70 грн, березень 2016 року - 2364,70 грн, квітень 2016 року - 2782,00 грн, травень 2016 року - 2782,00 грн, червень 2016 року - 2782,00 грн, липень 2016 року - 3477,50 грн, серпень 2016 року - 4173,00 грн, вересень 2016 року - 8346,00 грн, жовтень 2016 року - 4173,00 грн). За встановлених обставин позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги при звільненні з урахуванням в складі при її обрахунку премії є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Крім того, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги при звільненні з урахуванням в складі при її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, яка, як уже було досліджено судом, позивачу не встановлювалася.
Разом з тим, суд при вирішені спірних правовідносин взято до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17 (спір стосувався питання включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні), відповідно до якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
З матеріалів справи судом встановлено, що ДУ «Харківський слідчий ізолятор» проведено розрахунок грошової допомоги при звільненні без врахування сум індексації.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, то вона має включатися при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні без врахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обраховується, індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вона обраховується, суми індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум.
Отже, позов задоволено частково.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (61093, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський Шлях, будинок 99, ідентифікаційний код юридичної особи 08564587) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 04 листопада 2016 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Визнати протиправними дії Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні без врахування в складі грошового забезпечення, з якого вона обраховується, індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні з врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вона обраховується, суми індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк