07 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/4380/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінвест» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроінвест» (далі - ТзОВ “Агроінвест») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 11 квітня 2025 року №UA205100/2025/000006/2 про коригування митної вартості товарів.
Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - колісного трактора John Deere 7230R (vin номер: НОМЕР_1 ) декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205100002543U8, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору (контракту), й до фактурної вартості 50000,00 євро додано також транспортні витрати в сумі 50101,81 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 11 квітня 2025 року №UA205100/2025/000006/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 64497,00 євро з тих підстав, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що воно не містить обґрунтованих пояснень щодо його прийняття, адже для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав первинні документи, які підтверджують як вартість оцінюваного товару, так і витрати на транспортування.
Заперечуючи твердження митного органу у спірному рішення про невідповідність платіжної інструкції вимогам до банківського платіжного документа, позивач вказав, що платіжна інструкція від 27 березня 2025 року №3 виготовлена через систему Інтернет-банкінг та містить всі обов'язкові реквізити, у томі числі вказано призначення платежу - оплата за колісний трактор John Deere згідно з контрактом від 18 березня 2025 року №180325. До того ж сума в платіжній інструкції відповідає ціні в контракті - 50000,00 євро.
Неаргументованим, на думку позивача, є і висновок митного органу про непідтвердження транспортних витрат у сумі 50101,81 грн, при тому що було надано договір на перевезення вантажів від 01 квітня 2025 року №0104/2025-1 та довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1 з відомостями про транспортні витрати за маршрутом Прейчунай (Литва) - пункт пропуску Ягодин (Україна); інші витрати (на страхування вантажу, на навантажувально-розвантажувальні роботи) окремо не понесені. До митного оформлення також надавався рахунок на оплату транспортних витрат й названі документи суперечностей чи розбіжностей не містять.
Позивач вважає, що спірне рішення не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на нормах чинного законодавства та воно не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55, статті 64 МК України; відповідач не вказав, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не наведено жодних пояснень чи розрахунків і щодо здійснених коригувань. Крім того, наявність у митного органу у власних базах даних цінової інформації щодо іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою судді від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.83).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.36-45). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №25UA205100002543U8 від 11 квітня 2025 року відбулось автоматичне спрацювання декількох профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) та у поданих документах було встановлено розбіжності. Так наданий банківський платіжний документ від 27 березня 2025 року №3 не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті (зокрема, підпису відповідальної особи платника). Також заявлені умови поставки EXW передбачають оплату покупцем навантажувально-розвантажувальних робіт, а в графі 21 декларації митної вартості (ДМВ) відсутня інформація про витрати на навантаження; згідно з довідкою про транспортні витрати вартість перевезення товарів за межами митної території України (64,73 грн) в розрахунку за 1 км є меншою, ніж вартість перевезення товарів на території України (89,90 грн), що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат.
Відповідач вважає, що його рішення відповідає вимогам митного законодавства, а декларант не спростував сумніви митного органу у достовірності поданих документів. З наведених підстав та через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (у зв'язку із відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та відсутності вартісної основи для розрахунку) митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби).
У відповіді на відзив (а.с.85-92) позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, додатково наголосивши, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Різниця між задекларованою вартістю товару та вартістю схожих товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів, зокрема й тому, що імпортований товар має свої особливості.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
18 березня 2025 року між ТзОВ “Агроінвест» (покупець) та компанією Farmer Adolis Antanaitis (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №180325, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця колісний трактор з комплектуючим, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (а.с.12-13).
11 квітня 2025 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW, Прейчунай (Литва) товару “Трактор колісний, що був у використанні, марки John Deere, модель 7230R, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , тип двигуна-дизельний, потужність - 191 кВт, робочий об'єм циліндрів - 9000 куб.см, вага спорядженого 11600 кг, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, призначений для виконання сільськогосподарських робіт. На даному тракторі наявна корозія зварних швів та рами трактора» (далі також товар) декларант в інтересах ТзОВ “Агроінвест» в порядку електронного декларування подав МД №25UA205100002543U8 (а.с.10). Фактурна вартість імпортованого товару становить 50000,00 євро (еквівалентно 2292075,000 грн). Митну вартість визначено на рівні 2342176,8100 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 50101,81 грн). Для підтвердження митної вартості надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 18 березня 2025 року №180325 (а.с.12-13), додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 26 березня 2025 року (а.с.14), рахунок-фактуру (iнвойс) від 21 березня 2025 року АА 20250321 (а.с.15), банківський платіжний документ від 27 березня 2025 року №3 (а.с.73), договір (контракт) про перевезення від 01 квітня 2025 року №0104/2025-1 (а.с.20-21), рахунок на оплату від 10 квітня 2025 року №264 (а.с.22), довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1 (а.с.23), довідкове повідомлення експерта-автотоварознавця від 08 квітня 2025 року №277 (а.с.24), автотранспортну накладну (CMR) від 07 квітня 2025 року №010791 (а.с.19) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06 вересня 2012 року № НОМЕР_2 (а.с.17), копію митної декларації країни відправлення від 07 квітня 2025 року №25LTPR2000018F41В6 (а.с.18).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: 1) банківський платіжний документ від 27 березня 2025 року №3 не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах (зокрема, підпис(ів) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної (их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком); 2) заявлені умови поставки EXW, Прейчунай (Литва) передбачають, що покупець повинен здійснити оплату за навантажувально-розвантажувальні роботи; в довідці про транспортні експедиційні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1 вказано, що завантажувально-розвантажувальні роботи включені до фрахту, однак в графі 21 ДМВ відсутня інформація про витрати на навантаження; 3) довідка про транспортні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1 містить інформацію про вартість витрат з перевезення товарів за маршрутом Прейчунай (Литва) - пункт пропуску Ягодин (Україна) у розмірі 50101,81 грн, (що становить 64,73 грн/км з огляду на відстань 774 км) та за маршрутом митний пост Ягодин (Україна) - Володимир (Україна) у розмірі 6832,07 грн (або становить 89,90 грн/км з урахуванням відстані 76 км), що свідчить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат. Декларанту запропоновано надати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (вартість завантажувально-розвантажувальних робіт); 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.71).
У відповідь на електронне повідомлення митниці декларант листом від 11 квітня 2025 року №7 вказав, що поданий перелік документів до МД №25UA205100002543U8 є вичерпним (а.с.74), а у своєму листі позивач додатково зазначив, що подані рахунок-фактура (інфойс) від 21 березня 2025 року АА 20250321, банківський платіжний документ від 27 березня 2025 року №3. Документ, що підтверджує вартість перевезення від 10 квітня 2025 року №264, копія митної декларації країни відправлення №25LTPR2000018F41В6 подані відповідно до статті 53 МК України, а підстави для витребовування документів у даному випадку відсутні.
11 квітня 2025 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА205100/2025/000006/2 (а.с.8). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності (ті, про які було зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (за ЕМД від 01 лютого 2024 року №24UA209130001575U5 на рівні 64497,00 євро). За основу коригування митної вартості оцінюваного товару взято митну вартість товару, митне оформлення якого завершено - трактора марки John Deere, модель - 7930, 2011 року виготовлення, робочий об'єм циліндрів - 6788 куб.см, потужність 186 кВт, ввезений на умовах поставки FCA, Збучин (Польща).
Також 11 квітня 2025 року Волинська митниця сформувала картку №UA205100/2025/000081 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.9).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205100002556U0 від 11 квітня 2025 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.11).
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
За приписами частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 18 березня 2025 року №180325 (а.с.12-13), додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 26 березня 2025 року (а.с.14), рахунок-фактуру (iнвойс) від 21 березня 2025 року АА 20250321 (а.с.15), банківський платіжний документ від 27 березня 2025 року №3 (а.с.73), договір (контракт) про перевезення від 01 квітня 2025 року №0104/2025-1 (а.с.20-21), рахунок на оплату від 10 квітня 2025 року №264 (а.с.22).
Разом із цими документами декларант надав довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1 (а.с.23), довідкове повідомлення експерта- автотоварознавця від 08 квітня 2025 року №277 (а.с.24), автотранспортну накладну (CMR) від 07 квітня 2025 року №010791 (а.с.19) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06 вересня 2012 року № НОМЕР_2 (а.с.17), копію митної декларації країни відправлення від 07 квітня 2025 року №25LTPR2000018F41В6 (а.с.18).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так договором купівлі-продажу товарів від 18 березня 2025 року №180325, укладеним між ТзОВ “Агроінвест» (покупець) та компанією Farmer Adolis Antanaitis (продавець), визначено предмет (характеристики товару) та умови його поставки, основні зобов'язання продавця та покупця (а.с.12-13). Зокрема, договором обумовлено продаж позивачу колісного трактора John Deere 7230R, vin НОМЕР_1 , ціна товару - 50000,00 євро; оплата за який здійснюється шляхом повної передоплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Ідентифікаційні ознаки товару та його вартість 50000,00 євро в договорі від 18 березня 2025 року №180325 та в рахунку-фактурі (інвойсі) від 21 березня 2025 року АА 20250321 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205100002543U8 від 11 квітня 2025 року (графа 22).
Надана митному органу платіжна інструкція в іноземній валюті від 27 березня 2025 року №3 (а.с.16) підтверджує повну оплату товару згідно з договором купівлі-продажу товарів від 18 березня 2025 року №180325, тобто 50000,00 євро.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 27 березня 2025 року №3 не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в договорі купівлі-продажу від 18 березня 2025 року №180325. Так у платіжній інструкції вказано призначення платежу “Рrрmnt for wheeled tractor john Dee re CNTR N180325 DD 18.03.2025, POL:LT, POD:UA» - передоплата за автомобіль згідно з договором від 18 березня 2025 року №180325. Платіж здійснено на рахунок продавця - компанії Farmer Adolis Antanaitis., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті; на документі є відмітка про проведення банко та печатка банку і підпис відповідальної особи.
В матеріалах справи також наявне SWIFT-повідомлення банку (а.с.78). Суд зазначає, що переказ зі свого рахунку на рахунок іншої юридичної особи за допомогою міжнародної міжбанківської мережі SWIFT здійснюється шляхом передачі інформації між банками, які потім проводять транзакцію через свої кореспондентські рахунки. При цьому положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи платника на SWIFT-повідомленні, а тому доводи митного органу у відповідній частині є необґрунтованими.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником (продавцем) у рахунках-фактурах, які згідно з частиною другою статті 53 МК України є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 50000,00 євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містять.
За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу товарів від 18 березня 2025 року №180325 (пункт 4), сторонами узгоджено умови поставки товару - EXW.
Умови поставки EXW (“Ex Works» - Франко-завод) означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 50101,81 грн.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
ТзОВ “Агроінвест» для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення договір (контракт) про перевезення вантажів від 01 квітня 2025 року №0104/2025-1 (а.с.20-21), рахунок на оплату від 10 квітня 2025 року №264 (а.с.22), довідку про транспортно-експедиційні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1 (а.с.23).
Суд із матеріалів справи встановив, що між ТзОВ “Агроінвест» (замовник) та ТзОВ “ТОП Агро Транс» (перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів від 01 квітня 2025 року №0104/2025-1 (а.с.20-21), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги по здійсненню перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському, міжміському та міжнародному сполученні; перевізник зобов'язується прийняти від замовника вантаж для перевезення відповідно до заявки замовника та перевезти його до місця знаходження, вказаного замовником, а замовник зобов'язується оплатити послуги перевізника відповідно до положень цього договору. Відповідно до рахунка на оплату від 10 квітня 2025 року №264 (а.с.22) вартість транспортних витрат розподілена таким чином: Прейчунай (Литва) - пункт пропуску Ягодин (Україна) - 50101,81 грн (включені до митної вартості), а на території України - 6832,07 грн. Вказане також підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 10 квітня 2025 року №1004-1, із змісту якої слідує, що страхування не проводилося, витрати на завантажувально-розвантажувальні роботи включені до фрахту (а.с.23).
З приводу висновку відповідача про непропорційність транспортних витрат (вартість перевезення товару за один кілометр по Україні перевищує вартість перевезення товару за один кілометр за межами України), то суд зазначає, що перевізник самостійно визначає розмір транспортних витрат по всьому маршруту, формуючи ціну з огляду на різні ціноутворюючі фактори (як-от вартість пального, відрядні витрати, технічний стан доріг, витрачений час у дорозі і т.п.). При цьому митний орган неуповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та подальшу вартість такого перевезення товару до пункту призначення.
Отже, надані документи у сукупності підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач.
Суд не заперечує, що митний орган має повноваження упевнюватися в достовірності документів, поданих до митного оформлення товару, однак наголошує, що вимога про надання додаткових документів, про надання яких вказано у повідомленнях декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою статті 53 МК України документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
За обставин цієї справ нема переконання, що відповідач встановив такі розбіжності, які дійсно впливають на правильність визначення митної вартості декларантом, ознаки підробки у поданих документах; митним органом не доведено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документами, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару у цьому випадку є договір від 18 березня 2025 року №180325, рахунок-фактура (iнвойс) від 21 березня 2025 року АА 20250321 (а.с.15) та платіжна інструкція в іноземній валюті від 27 березня 2025 року №3. Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином вони можуть підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Водночас декларантом було надано довідкове повідомлення експерта-автотоварознавця від 08 квітня 2025 року №277 (а.с.24), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06 вересня 2012 року № НОМЕР_2 (а.с.17), які місять відомості про ідентифікаційні ознаки та технічні характеристики транспортного засобу.
Так само ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару, адже оплата проведена позивачем платіжною інструкцією від 27 березня 2025 року №3, яку було надано.
Також суд зазначає, що відсутність договірних відносин позивача із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товару було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 64497,00 євро (МД №24UA209130001575U5 від 01 лютого 2024 року щодо товару, характеристики якого відрізняються від порівнюваного (щодо моделі, об'єму робочого циліндру двигуна) та який поставлявся на умовах мовах FCA (а.с.68).
При вирішенні спору суд враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).
У той же час, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 11 квітня 2025 року №UA205100/2025/000006/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 16 квітня 2025 року №35/25 (а.с.25-26), рахунок від 16 квітня 2025 року №1 (а.с.94), акт виконаних робіт від 21 травня 2025 року №1 (а.с.96), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних робіт та здійснення витрат, необхідних для надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 16 квітня 2025 року №35/25 (а.с.96 зворот), платіжну інструкцію від 16 квітня 2025 року №1522 (а.с.95).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 16 квітня 2025 року №35/25 адвокат Таргоній П.В. приймає на себе доручення клієнта ТзОВ “Агроінвест» по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв'язку з виконанням цього договору у справі про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 11 квітня 2025 року №UA205100/2025/000006/2 про коригування митної вартості товарів.
Рахунком від 16 квітня 2025 року №1 (а.с.94) та актом виконаних робіт від 21 травня 2025 року №1 (а.с.96) підтверджено надання адвокатом Таргонієм П.В. комплексу юридичних послуг на підставі договору від 16 квітня 2025 року №35/25 на суму 8000,00 грн, оплату яких проведено платіжною інструкцією від 16 квітня 2025 року №1522 (а.с.96).
Як слідує із детального опису робіт (наданих послуг), адвокатом надано послуги: з'ясування фактичних обставин справи в клієнта (усна консультація); укладення договору про надання правової допомоги (формування договору та адвокатського досьє); вивчення наданих документів, законодавства та судової практики, формування попередньої правової позиції; підготовка та оформлення позовної заяви; вивчення та правовий аналіз відзиву на позовну заяву; підготовка та оформлення відповіді на відзив на позовну заяву; підготовка детального опису робіт (а.с.96 зворот).
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.98-101).
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Оцінюючи склад та розмір витрат на правничу допомогу, які заявлено до відшкодування, суд враховує фактичний обсяг наданих адвокатом послуг при оскарженні одного рішення суб'єкта владних повноважень. Спірні відносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають опрацюванню адвокатом, не передбачають; такі послуги, як з'ясування фактичних обставин в клієнта, вивчення наданих доказів, законодавства, судової практики та формування правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та за змістом входять до послуги з підготовки позову, а такі дії, як укладення договору про надання правової допомоги (формування договору та адвокатського досьє), підготовка детального опису робіт не є послугами правничої допомоги. Тож виходячи із принципів обґрунтованості розміру витрат, заперечення відповідача щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір відповідає критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16 квітня 2025 року №1521, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.7, 31).
Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 5922,40 грн (2422,40 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, та 3500,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінвест» (45310, Волинська область, село Бужанка, вулиця Братів Гайворонських, будинок 19В, ідентифікаційний код юридичної особи 32122404) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 11 квітня 2025 року №UA205100/2025/000006/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінвест» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 5922,40 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк