м. Вінниця
11 листопада 2025 р. Справа № 120/14365/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, у письмовому порядку матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 15.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання до суду обгрунтованого клопотання із наведенням поважних причин пропуску звернення до суду.
05.11.2025 позивачем до суду подано клопотання про виконання вимог ухвали суду від 15.10.2025.
У поданому клопотанні позивач просить суд поновити строк звернення до суду. Разом із тим, у самому клопотанні наведена правова позиція Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-1395цс16: "Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком."
Таким чином, незважаючи на прохання позивача про поновлення строку звернення до суду, в клопотанні не наведено обставин, які свідчили б про поважність пропуску строку, підтверджених відповідними доказами з урахуванням правових висновків, викладених в ухвалі суду від 15.10.2025.
Суд акцентує увагу позивача на позиції висловленій у постанові від 29.04.2025 року у справі № 420/4345/24 Верховний Суд зазначив наступне: "питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
За правилами статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (21.12.2023 року) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Станом на 21.12.2023 стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 21.12.2023 (дата виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення).
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.04.2025 у справа № 560/10053/24".
Враховуючи зазначену позицію Верховного Суду, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав в частині не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення у день виплати йому вказаної індексації грошової забезпечення (серпень 2023 року).
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про виконання позивачем вимог ухвали від 15.10.2025 про залишення позовної без руху не в повному обсязі, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, належним буде продовжити строк виконання ухвали суду від 15.10.2025 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
Продовжити строк виконання ухвали суду від 15.10.2025 на 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна