про повернення позовної заяви
м. Вінниця
11 листопада 2025 р. Справа № 120/15202/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує зокрема на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати її довірителю грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року в період з 14.03.2022 по 20.05.2023.
Разом із позовом подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою від 04.11.2025 заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишено без задоволення. Цією ж ухвалою позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу (його представнику) строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом наведення інших обставини, які перешкодили вчасно звернутися до адміністративного суду з позовною заявою в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022.
07.11.2025 на виконання вимог ухвали від 20 жовтня 2025 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому, на її думку, строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Окрім того, заявник вказує, що лише пісял отримання відповіді на адвокатський запит, а саме 25.09.2025 позивачу фактично стало відомо про порушення його прав. За наведених обставин представник позивача вважає, що слід поновити строк звернення до адміністративного суду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зважаю на таке.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Водночас 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків (дослівно):
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року."
Отже, Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19.07.2022 застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв'язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата Касаційного адміністративного суду зауважила, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Так, предметом оскарження у позові визначено бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати її довірителю грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року в період з 14.03.2022 по 20.05.2023.
При цьому згідно наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 23.09.2024 № 270 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини з 23.09.2024.
Отже, позивач при виключенні зі списків особового складу військової частини та під час отримання грошового атестату мав б бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені, а тому саме з цього часу слід здійснювати обчислення тримісячного строку звернення до суду.
Натомість, до суду з даним позовом представник позивачк звернулася лише 29.10.2025, тобто із пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Водночас у поданій заяві представник позивача, не заперечуючи факту отримання ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошового атестату, посилається на те, що строк звернення до адміністративного суду ним не пропущено.
Разом із тим такі доводи представника позивача спростовуються наведеними вище висновками судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до яких позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум шляхом вручення грошового атестата.
Так, згідно правої позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 10.09.2025 у справі № 160/28405/24, визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у справі, в якій спір стосувався виплати і обчислення грошового забезпечення військовослужбовця, відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
Водночас Верховний Суд у згаданому вище рішенні також зауважив на такому: "Направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Окрім того, Суд, не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.".
З урахуванням наведеного зауважую на тому, що посилання у заяві на той факт, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів слід також оцінити критично, оскільки про виплату належних позивачу сум грошового забезпечення останньому було відомо при звільненні з військової служби та отримання відповідного документа про нараховані суми (в даному випадку грошового атестату).
Водночас отримання листа у відповідь на адвокатський запит не може свідчити про момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а свідчить лише про час, з якого особа почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав та інтересів.
Окрему увагу слід звернути й на те, що у поданій заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача не наводить поважних причин пропуску Рибаченко Д,М. строку звернення до адміністративного суду, а зміст такої заяви свідчить лише про те, що, на її думку, її довіритель не пропустив строк звернення до суду із цим позовом, хоча й просить поновити такий строк.
За таких обставин слід дійти висновку, що ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2022, адже звільнення позивача мало місце 23.09.2024, натомість до суду з даним позовом представник позивача звернулася лише 29.10.2025.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
В силу приписів пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як унормовано частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
З огляду на викладене вище наявні підстави для повернення позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2025.
Відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог, що стосуються виплати окремих сум грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2022, повернути особі, що її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович