м. Вінниця
11 листопада 2025 р. Справа № 120/12230/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого органом Пенсійного фонду рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Зокрема, зауважує, що територіальний орган Пенсійного фонду не надав належної оцінки наявного суддівського стажу, протиправно не зарахувавши періоди військової служби та працевлаштування у професійній сфері
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позову. Зокрема, зауважило, що не є суб'єктом прийняття оскаржуваного рішення. Разом з тим, по суті спору представником зазначено, що суддівський стаж та стаж роботи на посаді судді не є тотожними поняттями та включають до себе різні складові.
До суду від головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області надійшов відзив, у якому відповідач вказує на безпідставність доводів позивача. Так, зазначає, що територіальне управління при розгляді заяви позивача правомірно керувалося нормами закону, який діяв під час виникнення правовідносин, пов'язаних із призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ознайомившись з наявними матеріалами, судом встановлено такі обставини.
Позивач з 07.05.2025 отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з 50% суддівської винагороди.
22.07.2025 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання із урахуванням до стажу на посаду судді часу навчання, строкової військової служби та періоду професійної діяльності.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду вказаним територіальним управлінням прийнято рішення № 025750003052 від 31.03.2025 року про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки зарахування вказаних періодів до стажу судді при визначенні довічного утримання судді у відставці не передбачено законодавством.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Окрім того, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина 2 статті 137 Закону № 1402-VIII).
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
У відповідності пункту 11 "Перехідних положень" Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Системний аналіз норм дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 22.11.2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 року в справі №9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину 2 статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до матеріалів справи позивача Указом Президента України від 16.03.2005 року № 476/2005 призначено строком на п'ять років на посаду судді Теплицького районного суду Вінницької області. Постановою Верховної ради від 01.07.2010 року Відповідно до матеріалів справи позивача Указом Президента України від 16.03.2005 року № 476/2005 призначено строком на п'ять років на посаду судді Теплицького районного суду Вінницької області. Постановою Верховної ради від 01.07.2010 року № 2400-VI призначений на посаду судді Теплицього районного суду Вінницької області безстроково. Указом Президента України від 14.01.2011 року № 33/2011 переведений на посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області. № 2400-VI призначений на посаду судді Теплицього районного суду Вінницької області безстроково. Указом Президента України від 14.01.2011 року № 33/2011 переведений на посаду судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Частиною 1 статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
Згідно із ч. 3 ст. 127 Конституцій України (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Тобто на час зайняття позивачем посади судді Теплицького районного суду Вінницької області вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Згідно із записами трудової книжки після здобуття вищої юридичної освіти позивач обіймав посади юрисконсульта в Літинському районному союзі споживчих товариств (з 16.06.1992 року по 06.10.1993 року), юрисконсульта на Літинському плодоконсервному заводі (з 15.10.1993 року по 20.06.1994 року), члена адвокатського об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів (з 01.06.1994 року по 27.09.2004 року, 04.10.2004 року по 24.03.2005 року).
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Матеріалами справи підтверджується, що стаж роботи безпосередньо на посаді судді складає 20 років 1 місяць 1 день.
Таким чином, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає позивачу право для призначення на посаду судді 3 роки, підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.
Водночас, суд завертає увагу, що такий професійний стаж зараховується до стажу роботи судді лише у обсязі щодо якого існує законодавча вимога, яка надає право на призначення на посаду судді, а не як помилково вважає позивач - у повному розмірі.
Щодо не зарахування відповідачем періоду проходження військової служби, суд зазначає таке.
Відповідно абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01.01.2012 року
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI та Законом № 1402-VIII, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, календарний період проходження військової служби.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 року у справі № 9901/382/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 607/8578/17.
Отже, до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню період проходження військової служби - 2 роки 12 днів.
Водночас, головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не враховано аналізованих періодів до стажу на посаду судді.
Відтак, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 06.05.2025 року № 929/0/15-25 позивача звільнено з посади судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Вищою радою правосуддя було встановлено, що станом на дату ухвалення рішення загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на відставку становить 25 років 2 місяці 2 дні, з яких, строк роботи на посаді судді - 20 років 1 місяців 21 день; період проходження строкової військової служби - 2 роки 12 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. Це рішення Вищої ради правосуддя є чинним. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, суд констатує, що до стажу роботи позивачки на посаді судді, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 1 місяців 21 день, період проходження строкової військової служби - 2 роки 12 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання в розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді (50% за 20 років, плюс по 2% за 5 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді).
Суд звертає увагу, що оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача визначено головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку.
Такий підхід висловлений у постановах Верховного Суду від 24.05.2024 р. у справі №460/17257/23, від 07.05.2024 р. у справі №460/38580/22.
Відтак, з метою ефективного та належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити відповідний перерахунок довічного утримання судді.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
З огляду на встановлену протиправність оскаржуваного рішення, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодування за рахунок суб'єкта прийняття такого рішення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403), головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 025750003052 від 31.03.2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 22.07.2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди судді, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: стаж роботи на посаді судді - 20 років 1 місяців 21 день, період проходження строкової військової служби - 2 роки 12 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович