про повернення позовної заяви
м. Вінниця
11 листопада 2025 р. Справа № 120/9955/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
18.07.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 № 326 в частині притягнення головного сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення акту непокори, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, відмову від виконання службових обов'язків, а також умисне невиконання наказу від 26.11.2024 № 780 ДСК командира Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 № 326 в частині накладення на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 дисциплінарного стягнення "Сувора догана", відповідно до пункту "В" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України за вчинення акту непокори, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, відмову від виконання службових обов'язків, а також умисне невиконання наказу від 26.11.2024 № 780 ДСК командира Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира Військової частини поновити, нарахувати та здійснити відповідні виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 , яких він був позбавлений у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення відповідно до наказу від 04.12.2024 № 326.
Ухвалою від 24.07.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути виявлені недоліки шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині заявлених позовних вимог; надання доказів сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
31.07.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зокрема позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить поновити такий строк, врахувавши ту обставину, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент подання позову він проходить військову службу, позивач підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку військової частини та за вказаний період не отримував відпустки та звільнень від проходження служби, що позбавило позивача вільно розпоряджатись своїм часом та унеможливило своєчасне звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 01.08.2025 ОСОБА_1 продовжено процесуальний строк для виконання вимог ухвали від 24.07.2025, шляхом надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються доводи в частині неможливості своєчасного звернення позивача до суду із цим позовом (зокрема щодо проходження військової служби у період часу з грудня 2024 року (дата винесення спірного наказу) по 18.07.2025 (дата звернення до суду)).
12.08.2025 на адресу суду надійшло доповнення до клопотання про усунення недоліків позовної заяви, зокрема представник позивача додав до клопотання про поновлення строку звернення до суду довідку Військової частини НОМЕР_2 від 02.08.2025 № 161 про те, що головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у вказаній в/ч.
З урахуванням наданої позивачем 12.08.2025 заяви, ухвалою від 27.08.2025 ОСОБА_1 продовжено процесуальний строк для виконання вимог ухвали від 24.07.2025, шляхом надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються доводи в частині неможливості своєчасного звернення позивача до суду із цим позовом (зокрема щодо проходження військової служби у період часу з грудня 2024 року (дата винесення спірного наказу) по 18.07.2025 (дата звернення до суду)).
18.09.2025 на адресу суду від позивача надійшли доповнення до клопотання про поновлення строку звернення до суду, до яких останній надав: копію наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 24.01.2025 № 24 про виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_1 , у зв'язку із вибуттям до нового місця служби до Військової частини НОМЕР_3 ; копію наказу командира В/ч НОМЕР_3 від 22.03.2025 № 83 про виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_3 у зв'язку із вибуттям до нового місця служби; довідку військової частини НОМЕР_2 від 15.09.2025 № 202 про проходження позивачем служби у В/ч НОМЕР_2 у період з 16.03.2025 по теперішній час; копію форми ОК-7 в підтвердження сплати страхувальниками страхових внесків.
Ухвалою від 30.09.2025 позивачу слід продовжено строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом зазначення дати ознайомлення із оскаржуваним у цій справі наказом; доказів, які б унеможливили своєчасність звернення до суду із цим позовом у строк із дня ознайомлення з наказом від 04.12.2024 № 326, вказавши обставини проходження військової служби, що унеможливили своєчасність звернення до суду із місячний строк із дня ознайомлення/доведення до відома ОСОБА_1 наказу від 04.12.2024 № 326 та підтвердивши такі відповідними доказами (факт участі у бойових діях, виконання бойових завдань, тощо).
05.11.2025 на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом. Обґрунтовуючи таке, заявник вказав, що порушення своїх прав позивач дізнався лише 23.04.2025 після ознайомлення із наказом В/ч НОМЕР_1 від 04.12.2024 № 326, копію якого він отримав на адвокатський запит його представника. Водночас сторона позивача звертає увагу суду, що ОСОБА_1 виконує обов'язки військової служби та захищає суверенітет та територіальну цілісність України від військової агресії РФ та є учасником бойових дій. У серпні 2022 року він отримав численні осколкові поранення, що призвело до різкого погіршення стану його здоров'я у кінці 2024 року. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом на проходження медико-соціальної експертизи для встановлення групи інвалідності, проте отримав відмову на такий. З 23.11.2024 позивача направлено у відрядження до підрозділу Національної гвардії України - В/ч НОМЕР_4 , дислокованої у Запорізькій області, з 24.01.2025 позивач проходив службу у В/ч НОМЕР_3 , дислокованої у Київській області, а з 23.03.2025 переміщено до В/ч НОМЕР_2 , що дислокована у Вінницькій області.
Як зауважує позивач, після ознайомлення з оскаржуваним наказом 23.04.2025, з метою досудового врегулювання спору він звертався до Центрального управління захисту прав військовослужбовців, як органу військового управління із скаргою на наказ від 04.12.2024 № 326, проте отримавши лист-відмову Центрального управління захисту прав військовослужбовців від 16.06.2025 № 432/4532, реалізував своє право на звернення до суду із цим позовом.
На переконання, ОСОБА_1 , із цим позовом в суд він звернувся 18.07.2025, тобто в межах строку, передбаченого нормами частини 4 статті 122 КАС України.
Визначаючись щодо дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду із цим позовом, слід вказати про таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (частина 2 статті 122 КАС України).
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З аналізу наведених норм вбачається, що строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є спеціальним строком, який обмежується місячним терміном. В разі, якщо законодавство передбачає досудове врегулювання спору, то строк звернення до суду відраховується від моменту вручення рішення за результатами розгляду скарги або дня звернення до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою.
Відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що позивач наділений правом альтернативного вирішення спору - оскарженням наказу про накладення дисциплінарного стягнення: звернення до старшого командира або до суду.
При цьому Дисциплінарний статут Збройних Сил України встановлює місячний термін для оскарження рішень (дій та бездіяльності) командирів як до старшого командира так і до суду, що узгоджується з приписами частини 5 статті 122 КАС України.
Враховуючи норми частини другої статті 122 КАС України, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суддя зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині 2 статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
В цьому позові позивач, оскаржує наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 № 326 в частині притягнення головного сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення акту непокори, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, відмову від виконання службових обов'язків, а також умисне невиконання наказу від 26.11.2024 № 780 ДСК командира Військової частини НОМЕР_1 та в частині накладення на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 дисциплінарного стягнення "Сувора догана", відповідно до пункту "В" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України за вчинення акту непокори, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, відмову від виконання службових обов'язків, а також умисне невиконання наказу від 26.11.2024 № 780 ДСК командира Військової частини НОМЕР_1 .
Водночас в позовній заяві та в окремо поданій 05.11.2025 заяві на усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі від 24.07.2025, позивач вказував, що про порушення свої прав позивач дізнався 23.04.2025 після ознайомлення із наказом В/ч НОМЕР_1 від 04.12.2024 № 326, копію якого він отримав на адвокатський запит його представника.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що позовна заява подана до Вінницького окружного адміністративного суду 18.07.2025, тобто з пропуском визначеного місячного строку, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України.
Варто вказати, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
При цьому поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 08.02.2023 по справі № 360/566/22.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Також, суддя вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Оцінивши наведені позивачем доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду варто вказати, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення аргументи, на переконання суду, не свідчать про поважність причин пропуску строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, вказуючи, що із оскаржуваним наказом від 04.12.2024 № 326 позивач ознайомився лише 23.04.2025, останній не наводить жодних переконливих доводів та аргументів, які б об'єктивно могли б перешкодили ОСОБА_1 звернутись до суду у строк визначений частиною 5 статті 122 КАС України, а саме із 23.04.2025 до 26.05.2025 (перший робочий день після спливу місячного строку після отримання наказу від 04.12.2024 № 326).
У поданій заяві представник позивача просить врахувати ту обставину, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент подання позову позивач проходить військову службу та підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку військової частини та за вказаний період не отримував відпустки та звільнень від проходження служби, що позбавило позивача вільно розпоряджатись своїм часом та унеможливило своєчасне звернення до суду із цим позовом.
Разом з тим, суддя зауважує, що на момент ознайомлення із спірним наказом 23.04.2025 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що дислокована у Вінницькій області, про що самостійно вказує ОСОБА_1 .
Водночас варто вказати, що у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 Верховний Суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 по справі № 990/98/25 виснувала, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Слід наголосити, що у заявах про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано жодних доказів, які дозволили суду дійти висновку стосовно того, що проходження позивачем військової служби у період з квітня 2025 року об'єктивно могло б завадити чи спричинити перешкоди у своєчасному зверненні до суду із позовною заявою про оскарження наказу від 04.12.2024 № 326.
Більше того, слід також відхилити доводи сторони позивача відносно того, що він скористався досудовим порядком врегулювання спору та первинно звернувся із скаргою на наказ від 04.12.2024 № 326 до Центрального управління захисту прав військовослужбовців, адже, як норми КАС України, так і положення Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору у справах пов'язаних із оскарженням рішень про притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на вищевикладене, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, причини на які зіслався позивач мотивуючи заяву про поновлення строку звернення до суду не є поважними та не можуть бути підставою для її задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
В силу приписів пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як унормовано частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
З огляду на викладене вище наявні підстави для повернення позовної заяви.
Відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, визнати неповажними.
Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович