11 листопада 2025 р. Справа № 120/13005/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області про визнання незаконними дій щодо відмови відповідача у задоволенні запиту позивача на інформацію від 01.08.2025 та зобов'язння надати позиачу повну та достовірну інформацію на цей запит.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.08.2025 позивач надіслав на офіційну електронну адресу відповідача, як розпорядника публічної інформації, запит на інформацію, який було зареєстровано за вх. № 2917. У цьому запиті позивач просив надати копії всіх заяв одного з працівників ліцею, поданих ним на адресу закладу освіти в період з 01.10.2023 по 08.08.2025, а також повідомити реєстраційні реквізити цих заяв (дати та номери їх реєстрації). Відповідач, розглянувши зазначений запит, 08.08.2025 надав відповідь, у якій повідомив про відмову у наданні інформації. Підставою відмови було вказано те, що запитувані відомості належать до інформації з обмеженим доступом.
Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся зі скаргою до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації, посилаючись на те, що відповідач, перш ніж відмовляти у доступі до інформації, не застосував "трискладовий тест" згідно з вимогами частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", який є обов'язковим для визначення можливості обмеження доступу до інформації. За результатами розгляду цієї скарги Департамент зобов'язав відповідача повторно розглянути запит та, у разі відмови, належним чином застосувати "трискладовий тест".
Утім, як зазначає позивач, листом від 16.09.2025 відповідач знову відмовив у наданні запитуваної інформації, зіславшись на результати "трискладового тесту".
Позивач вважає відмову відповідача у задоволенні запиту на інформацію протиправною, а тому оскаржує її до суду.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
16.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Звертає увагу на те, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, оскільки стосується працівника ліцею та містить його персональні дані, розголошення яких може завдати шкоди його правам та репутації, тобто є конфіденційною.
Вважає, що відмова у наданні позивачу копій заяв відповідного працівника здійснена на законних підставах із дотриманням вимог статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом застосування трискладового тесту, результати якого оформлені відповідним актом. При цьому було зроблено аргументований та розгорнути висновок щодо кожного з необхідних складових цього тесту.
Крім того, наголошує, що позивач хотів отримати усі заяви цього працівника за період з 01.10.2023 по 08.08.2025, без конкретизації змісту таких заяв та можливості встановити, що запитується виключно інформація публічного характеру щодо виплачених працівникові бюджетних коштів у вигляді заробітної плати чи інших виплат.
Одночасно з відзивом представником відповідача подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на його подання та поновлення такого строку.
Ухвалою суду від 11.11.2025 зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи з урахуванням поданих сторонами доказів, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб ? на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі ? Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено, головним чином, Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі ? Закон № 2939-VI).
Метою цього Закону є надання запитувачам доступу до відкритої, конкретної інформації, інтерес до якої з боку запитувача є легітимним, зважаючи на мету запитувача, природу запитуваної інформації, роль запитувача та перевагу його інтересу в отриманні цієї інформації над інтересом в обмеженні доступу до неї. Така інформація може стосуватись особистих прав/обов'язків запитувача, а також інших осіб / подій, якщо інтерес до такої інформації пов'язаний з професійною, журналістською, громадською діяльністю запитувача тощо.
Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI публічна інформація ? це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За приписами статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Разом з тим статтею 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (частина перша статті 22 Закону №2939-VI).
Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування "трискладового тесту", передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.
Аналогічний за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20.
Отже, вказані положення закону вимагають від розпорядника публічної інформації надати повну та достовірну інформацію на запит, який йому адресований. При цьому відмова в задоволенні запиту можлива лише з виключних підстав, передбачених частиною першою статті 22 Закону № 2939-VІ.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 01.08.2025 позивач надіслав на офіційну електронну адресу відповідача, як розпорядника публічної інформації, запит на інформацію, який було зареєстровано за вх. № 2917.
У своєму запиті позивач просив надати копії всіх заяв одного з працівників (Михайла Безсмертного), які були подані ним до Кузьминецького професійного аграрного ліцею в період з 01.10.2023 по 08.08.2025.
Відповіддю за № 3492 від 08.08.2025 позивачу було надано відмову у задоволенні запиту на інформацію з посиланням на те, що запитувані відомості належать до інформації з обмеженим доступом.
На вказану відмову позивач подав скаргу до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації, у якій, зокрема, вказав про незастосування трискладового тесту для обмеження у доступу до публічної інформації.
На виконання вимог листа зазначеного Департаменту від 11.08.2025 № 01.01.2-4520, відповідачем проведено повторний розгляд запиту позивача від 01.08.2025 та надано відповідь від 16.09.2025 за № 3633, у якій повідомлено, що інформація, яка містить персональні дані, відноситься до інформації з обмеженим доступом. Надання такої інформації третім особам можливе виключно за письмовою згодою суб'єкта персональних даних (у цьому випадку ? працівника ОСОБА_2 ), або в інших випадках, передбачених законом (частина друга статті 14 Закону № 2297-VI). Ліцеєм проведено процедуру оцінки можливості розголошення запитуваної інформації шляхом застосування "трискладового тесту", передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Результати оформлені Актом про застосування "трискладового тесту" від 15.09.2025 (копія акта додається). Результати "трискладового тесту": 1) інтерес, що підлягає захисту: запитувані документи містять відомості, що стосуються приватного життя працівника, а також інформацію про його трудову діяльність, які є персональними даними та потребують захисту; 2) істотність шкоди у разі розголошення: розголошення копій заяв може призвести до: втручання у приватне життя особи без її згоди; порушення її права на захист персональних даних; можливих негативних наслідків для репутації працівника; 3) порівняння суспільного інтересу: суспільний інтерес у забезпеченні прозорості діяльності ліцею визнається, однак він не переважає шкоду, яка може бути завдана працівникові в разі розголошення його персональних даних без законних підстав. Висновок: шкода від оприлюднення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес у її отриманні.
Відтак у вказаній відповіді відповідач повідомив позивача, що на підставі викладеного та керуючись частиною другою статті 6, частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI та статтею 14 Закону № 2297-VI Кузьминецький професійний аграрний ліцей відмовляє у наданні копій заяв працівника ОСОБА_2 , оскільки ці документи містять інформацію з обмеженим доступом (персональні дані), суб'єкт персональних даних не надав письмової згоди на їх розголошення та відсутні інші законні підстави для надання таких документів третім особам.
Позивач вважає вказану відмову відповідача неправомірною відмовою у задоволенні запиту на інформацію, а тому звернувся до суду з позовом про її оскарження.
Перевіряючи законність такої відмови, суд зазначає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657-ХІІ).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657-ХІІ). Зокрема, відкритою, крім випадків, встановлених законом, є публічна інформація ? це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).
У свою чергу, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657-ХІІ).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657-ХІІ).
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Водночас за пложенгнями частини п'ятої-сьомої статті 6 Закону № 2657-ХІІ до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов'язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими особами, які брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики, представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 5-1) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов'язковому оприлюдненню відповідно до закону; 6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Також не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.
Під час розгляду справу, виходчи зі змісту запиту від 01.08.2025, судом не установлено, що запитувана позивачем вищезазначеної інформації, яка не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Відтак, з огляду на віднесення відповідачем запитуваної інформації до категорії інформації з обмеженим доступом, підлягають застосуванню положення частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, згідно з якими обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
При цьому відповідно до частин четвертої-сьомої статті 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Отже, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.
При аналізі відповідних справ ЄСПЛ та вітчизняні суди застосовують "трискладовий тест", щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації.
"Трискладовий тест" є юридичною конструкцією ? засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації, умовною назвою, яка прямо не згадана в українському законі, однак вважається необхідною передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації.
Відтак, якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, він має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).
Наступний крок ? потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров'я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.
Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь ? розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.
Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.
Як видно з матеріалів справи, запитувана позивачем інформація була визнана відповідачем такою, що стосується персональних даних фізичної особои (працівника ліцею), а тому відноситься до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації). При цьому, вирішуючи питання щодо можливості її надання на вимогу позивача, відповідач, застосував трискладовий тест та дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для обмеження у доступі до цієї інформації.
Результати відповідного "трискладового тесту" відображені в акті від 15.09.2025 (затверджений в.о. директора Кузьминецького ПАЛ), копію якого надано позивачу разом з письмовою відповіддю про неможливість задоволення запиту на інформацію.
Так, визначаючи інтерес, який потребує захисту, відповідач врахував, що запитувані документи (заяви працівника ОСОБА_2 ) містять персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по батькові; відомості про особисті обставини; кадрову інформацію, пов'язану з трудовою діяльністю особи (заяви про відпустки, переведення, звільнення тощо). Ця інформація підлягає захисту відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (конфіденційна інформація) та Закону України "Про захист персональних даних". Отже, інтерес, який підлягає захисту ? право працівника на недопущення незаконного розголошення його персональних даних та захист його права на приватність.
Оцінюючи істотність шкоди у разі розголошення запитуваної інформації, відповідач взяв до уваги, що надання копій заяв запитувачу може бути завдано істотної шкоди інтересам працівника, оскільки буде розголошено дані, які стосуються його трудових відносин і особистого життя. Також це може призвести до порушення його права на захист персональних даних та дискримінації. Крім того, розголошення може спричинити негативні наслідки для репутації та прав працівника. Звідси, шкода, яка може бути завдана у разі розголошення запитуваної інформації, є істотною і такою, що потребує запобігання.
Порівнюючи можливу шкоду із суспільним інтересом відповідач виходив з того, що суспільний інтерес у отриманні цієї інформації полягає у забезпеченні прозорості діяльності закладу освіти та контролі за дотриманням законодавства. Проте розголошення повних текстів заяв без згоди працівника створює значно більшу шкоду, ніж суспільна користь від надання таких документів у відкритому вигляді. Тобто шкода від розголошення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес у її отриманні.
Відтак за результатами проведеного "трискладового тесту" відповідач дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні запиту позивача про надання йому копій заяв працівника ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що запитувана інформація належать до категорії інформації з обмеженим доступом.
З вказаним висновком суд погоджується та вважає його обґрунтованим.
Суд зауважує, що, надаючи відповідь на запит позивач про отримання конфіденційної інформації, відповідач повинен дотримуватись балансу між інтересами заявника в доступі до інформації, що може становити суспільний інтерес, та необхідністю захисту прав та репутації приватної особи, якою в цьому випадку є працівник закладу освіти, а також запобігати розголошенню інформації конфіденційного характеру, захищається Конституцією та законами України і не може розголошуватися без згоди особи, крім випадків, визначених законом.
Велика Палата Верховного Суду вкотре акцентує увагу на тому, що Велика Палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі "Угорський гельсінський комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170): 1) мета запитувача; 2) природа інформації; 3) роль запитувача; 4) готовність та доступність інформації.
В цьому контексті привертає увагу той факт, що у запиті на інформацію від 01.08.2025 позивач просив надати йому копії всіх заяв працівників Кузьминецького професійного аграрного ліцею Безсмертного Михайла, поданих ним на адресу ліцею у період з 01.10.2023 по 08.08.2025. При цьому, незважаючи на те, що йдеться про персональні дані щодо фізичної особи, позивач ніяк не пояснив мети отримання відповідної інформації, так само як і не конкретизував, яка саме інформація, що міститься в цих заявах, запитується ним та є публічною, а відтак повинна бути надана без обмеження (наприклад, щодо виплачених працівникові бюджетних коштів).
З цих мотивів суд також відхиляє посилання позивача на порушення вимог ч. 5 ст. 6 Закону № 2657-ХІІ, адже зміст його запиту не свідчить про те, що запитується саме та інформація, на яку поширюються відповідні застереження.
Крім того суд враховує, що позивач не навів переконливих обставин існування переважного суспільного інтересу у розкритті запитуваних відомостей щодо конкретного працівника, який би переважав можливу шкоду його правам на приватність та захист персональних даних.
Щодо необхідності застосування "трискладового тесту" у розумінні частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то, як вже зазначалося вище, відповідних вимог відповідач дотримався, про що свідчить акт від 15.09.2025. У висновках за результатами проведеної перевірки визначено охоронюваний інтерес (захист персональних даних і приватності працівника), імовірність істотної шкоди від оприлюднення повних текстів заяв та перевагу цієї шкоди над можливим суспільним інтересом у доступі до документів. Відповідні результати надано позивачу разом з відповіддю від 16.09.2025.
Наведеним спростовуються доводи позивача про "імітацію" тесту або застосування "двоскладового" підходу та узгоджується зі змістом самої норми, де законодавець прямо оперує категорією "може завдати істотної шкоди" як критерієм оцінки ризику.
Посилання позивача на обов'язковість надання запитуваних копій суд вважає безпідставними, оскільки унормування, що передбачене частиною восьмою статті 6 Закону № 2939-VI, не надає запитувачу безумовного права на отримання будь-яких документів із персональними даними третіх осіб у повному обсязі без їхньої згоди. Більше того, сам спосіб формулювання запиту "усі заяви працівника за період" без конкретизації предмета запитуваної інформації охоплює невизначено широкий масив документів, у більшості яких персональні дані є невіддільними від змісту, а деперсоніфікація таких відомостей потребувала б здійснення аналізу, відбору та технічного опрацювання інформації, що за своєю суттю виходить за межі обов'язків розпорядника надавати готову задокументовану інформацію і фактично означає створення нової інформації, чого Закон № 2939-VI не вимагає.
Водночас суд враховує, що у наданій відповіді позивачу було роз'яснено, що в межах чинного законодавства він може отримати: інформацію, яка не містить персональних даних, наприклад: кількість поданих заяв у зазначений період; їх види, наприклад, заява про відпустку, переведення, звільнення тощо; дати подання без зазначення змісту та особистих відомостей. Тобто позивачу запропоновано уточнити характер запитуваної інформації, зважаючи на те, що запит стосувався надання інформації з обмеженим доступом.
Отже, за встановлених обставин справи суд доходить висновку, що відмова відповідача у задоволенні запиту позивача на інформацію, а саме наданні копій заяв працівника ліцею є такою, що надана обґрунтовано та з підстав, передбачених частиною другою та пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
За правилами, визначеними ч.ч. 1, 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову до суб'єкта владних повноважень та враховуючи відсутність витрат, пов'язаних із залученням свідків чи проведенням експертизи, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області (код ЄДРПОУ 02539743, місцезнаходження: вул. Студентська, 30, с. Кузьминці, Жмеринський район, Вінницька область, 23040);
3) представник відповідача: адвокат Чернілевська Руслана Віталіївна (РНОКК НОМЕР_2 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, адреса для листування: АДРЕСА_2 ).
Повне рішення суду складено 11.11.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович