Номер провадження: 11-кп/813/1526/25
Справа № 522/591/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року, у кримінальному провадженні № 12021166500000007, внесеному до ЄРДР 04 січня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бікін Хабаровського краю Російської Федерації, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, інваліда ІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили незастсовано.
Речовий доказ: електросамокат в рамі зеленого кольору Model 101P KWS 0310, ІМЕІ: НОМЕР_1 , - вважати переданим власнику.
Відповідно до вироку суду першої інстанції 27 грудня 2020 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на вулиці біля будинку № 69-А по Фонтанській дорозі в місті Одесі та маючи намір на вчинення крадіжки чужого майна, переслідуючи ціль незаконного збагачення, підійшов до електросамокату Model 101P KWS 0310 та, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, взяв електросамокат в рамі зеленого кольору Model 101P KWS 0310, ІМЕІ: НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ЕКСТРА ВАТТС», вартістю 13621 грн. 14 коп.
У подальшому, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинивши ТОВ «ЕКСТРА ВАТТС» матеріальну шкоду на загальну суму 13621 грн. 14 коп.
Вимоги апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, зазначивши, що оскаржуваний вирок підлягає зміні в частині призначення покарання, оскільки, покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також обставинним, які пом'якшують покарання, з огляду на вказане вважає, що покарання у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 185 КК України, буде достатнім заходом примусу.
Позиції учасників судового розгляду
Обвинувачений ОСОБА_7 належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду (а.с. 133 т.1), про поважні причини свого неприбуття не повідомив, з клопотанням про відкладання не звертався, у поданій апеляційній скарзі не заявляв клопотання про його обов'язкову участь під час апеляційного розгляду.
Захисник ОСОБА_8 надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Вислухавши думку прокурора, яка вважала за можливим проводити розгляд справи за відсутності сторони захисту, апеляційний суд дійшов висновку розглядати апеляційну скаргу за відсутності останніх, оскільки апеляційним судом вжиті всі можливі заходи для їх повідомлення про призначення судового засідання в апеляційному суді, а участь обвинуваченого під час апеляційного розгляду не є обов'язковою.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо недотримання судом вимог закону в частині призначення покарання, то вони є необґрунтованими та фактично пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями суду).
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Разом із тим, як уже раніше зазначав Верховний Суд, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (постанова Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к та 07 квітня 2021 року).
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з'ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 захід примусу, суд першої інстанції, на виконання приписів зазначеної вище норми кримінального закону та положень судової практики, врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене, згідно до ч.2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком; особу винного, який є громадянином України, раніше не судимий, інвалід ІІ групи, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину , відшкодування потерпілому шкоди шляхом повернення майна; а також зважив на відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Зазначені обставини, які підлягають обов'язковому врахуванню, та на підставі наведених даних суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у видіпробаційного нагляду на строк 1 (один) рік, з покладанням обвозів, передбаченихп.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України. На думку апеляційного суду, даний вид та розмір покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які творять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Апеляційний суд зазначає, що санкція ч.1 ст.185 КК України, зокрема, передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_7 ,будучи особою працездатного віку та немаючого жодних обмежень та протипоказань за станом здоров'я до праці, ніде не працює та суспільно-корисною працею не займається, постійного законного джерела прибутку не має.
Також, колегії суддів звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність вчиненого, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив посягання на одне з найцінніших соціальних благ - право власності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені судом обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та даних судового розгляду справи, та вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання та призначив покарання, які дійсно будуть більшою мірою сприяти виправленню обвинуваченого та ресоціалізації. На переконання апеляційного суду, саме такий захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
Істотних порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на наведене, враховуючи положення ч. 1 ст. 404 КПК України, оскільки апеляційна скарга не містить доказів, які б свідчили про необхідність скасування або зміни вироку, у апеляційного суду, з урахуванням вимог ст.ст. 409, 412 КПК України, відсутні підстави для скасування чи зміни вироку, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року, у кримінальному провадженні № 12021166500000007, внесеному до ЄРДР 04 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4