Номер провадження: 11-сс/813/2052/25
Справа № 947/35836/25 1-кс/947/15242/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2025, якою в межах к/п №12024160000000728 від 10.06.2024 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.11.2025 включно, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та стосовно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.11.2025 включно, із визначенням застави в 1700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на таке:
- клопотання слідчого не містить обґрунтувань та доказів на підтвердження існування ризиків, визначених положеннями ст. 177 КПК України, а зводиться лише до формального їх перелічення. Підозрюваний ОСОБА_7 жодного впливу на свідків чи інших учасників к/п не здійснював, має місце проживання, до кримінальної відповідальності не притягувався;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного, не відповідає його майновому стану, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований та не отримує заробітної плати.
За таких обставин захисник ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою застосувати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб.
Окрім того, на вказану ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в якій він вказує на те, що визначений підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею розмір застави є таким, що визначений без належного врахування фактичних обставин справи, наслідків інкримінованого злочину, того, що загальна сума, яка надійшла на основний шахрайський крипто валютний гаманець складає 24 332 796 грн. та тій обставині, що наразі органом досудового розслідування перевіряється причетність групи підозрюваний у зазначеному кримінальному провадженні до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
З огляду на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 02.10.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 3300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 992 400 грн.
У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 та просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, водночас прокурор ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не у повному обсязі з огляду на такі обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, існування ризику, передбаченого п.1) ч.1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на свідків та потерпілих та перешкоджання кримінальному провадженню з огляду на порядок отримання пояснень, який передбачений ст. 225 КК України та ту обставину, що органом досудового розслідування перевіряється причетність підозрюваних до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Колегія суддів на підставі налізу наданих матеріалів не виключає існування ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на специфіку інкримінованого злочину, його тривалість та корисливий мотив.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час поведінка підозрюваного ОСОБА_7 вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в той же час не є для підозрюваного безальтернативним.
При цьому, що стосується визначеного підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 1700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 147 600 грн.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Хрістова проти Болгарії» в якому суд зазначив, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував тяжкість інкримінованого злочину, його специфіку та фактичні обставини та взяв до уваги перевірку причетності ОСОБА_7 до інших злочинів, вчинених за аналогічних обставин.
Колегія суддів в цілому погоджується із висновками слідчого судді щодо винятковості випадку при визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Істоміна проти України» було встановлено порушення п. 3 ст. 5 Конвенції у зв'язку із не наведенням національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави.
Окрім того, у зазначеному рішенні зазначено про те, що «сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та інше»
Відтак, з огляду на встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини справи, ту обставину, що досудове розслідування триває та перевіряється причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення аналогічних корисливих злочинів, колегія суддів приходить до висновку, що на теперішній час застава у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідною і достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Перевіряючи доводи прокурора з приводу того, що визначений слідчим суддею розмір застави є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів зауважує, що виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності підозрюваного/ обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.
Відтак, з огляду на встановлену на теперішній час суму шкоди, більше 4 млн. грн. з урахуванням позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні «Істоміна проти України» апеляційний суд не вбачає підстав для збільшення розміру застави.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.11.2025 включно, із визначенням розміру застави- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання ст. слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою із утриманням в ДУ» Одеський слідчий ізолятор» строком до 27.11.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) грн.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 05.11.2025, заставна сума за ОСОБА_7 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У разі внесення застави за підозрюваного ОСОБА_7 негайно звільнити його з-під варти та покласти на нього строком до 27.11.2025 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- з'являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатись з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю наслідки невиконання обов'язків передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4