Справа № 125/774/25
Провадження № 33/801/1130/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.
Доповідач: Ковальська І. А.
11 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді Ковальської І.А.,
з секретарем судового засідання Кузик В.С.,
за участю:
захисника
у режимі відеоконференції Клострейх О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
30 вересня 2025 року постановою Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з нього в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
09 жовтня 2025 року, не погодившись з цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова Барського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону. Суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався вимог ст. ст. 7, 9, 245, 251, 252, 280 КУпАП, не забезпечив повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин події правопорушення, не перевірив наявні у справі докази належним чином і не надав їм вмотивованої оцінки, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.
Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення є передчасними та не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не врахував презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 62 Конституції України, згідно з якою вина особи має бути доведена належним чином і не може ґрунтуватися на припущеннях.
У порушення вимог закону суд обмежився поверховим дослідженням доказів, не з'ясував усіх обставин події, не допитав свідків, не перевірив достовірність доказів, наданих органом, який склав протокол, і фактично безпідставно визнав ОСОБА_1 винним. Унаслідок цього висновки суду про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на достовірних доказах.
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не забезпечив дотримання засад справедливого судового розгляду та не виконав покладений на нього обов'язок з'ясувати істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив його право на ефективний засіб юридичного захисту, гарантований статтями 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України.
Всі вищевказані обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про те, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного й об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, як цього вимагає ст.?252 КУпАП, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.
Із пояснень захисника слідує, що ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає постанову Барського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 незаконною та необґрунтованою, оскільки при її ухваленні судом було неповно досліджено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, захисник зазначає, що поліцейськими не було роз'яснено ОСОБА_1 порядок та процедуру проходження огляду на стан сп'яніння, не повідомлено про його права, передбачені законом, а сам огляд проведено з істотними порушеннями вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ №1452/735 від 09.11.2015.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що він складений без достатніх доказів керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а також за відсутності належних доказів відсторонення особи від керування та дотримання поліцейськими порядку повідомлення про суть правопорушення, процесуальні дії і наслідки, які могли настати у випадку відмови від огляду.
Захисник наголошує, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особа, яка керує транспортним засобом, може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за умови доведення факту керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмови від проходження огляду, проведеного в установленому законом порядку. Однак у даному випадку таких доказів немає, а поліцейські не забезпечили дотримання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 6, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та презумпцію невинуватості.
Враховуючи наведене, сторона захисту вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_1 винним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також належна оцінка доказів не була здійснена судом.
Захисник просить скасувати постанову Барського районного суду Вінницької області від 30.09.2025 у справі №125/774/25 та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доводи захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовільнити, матеріали судової справи, письмові пояснення захисника та долучені клопотання, перевіривши матеріли справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, яКТ встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2025 о 01:28 на вул. Леонтовича у м. Бар водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "ВMW X5", державний номерний знак НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810 на місці зупинки та у КНП «Барська міська лікарня» відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 297926 від 08.01.2025, у якому викладені наведені вище обставини, а саме те, що ОСОБА_1 12.04.2025 о 01:28 на вул. Леонтовича у м. Бар водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "ВMW X5", державний номерний знак НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810 на місці зупинки та у КНП «Барська міська лікарня» відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.04.2025. У направленні зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейськими, виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у КНП «Барська міська лікарня» ОСОБА_1 відмовився;
-відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора з автомобіля патрульної поліції.
У судовому засіданні було відтворено два відеофайли, із яких були встановлені наступні обставини.
На відеореєстраторі з патрульного автомобіля працівників поліції встановлено, що 12.04.2025 о 01:27:24 було зафіксовано транспортний засіб, що здійснював рух через перехрестя у період дії комендантської години. У зв'язку з наявністю підстав вважати, що водій порушує комендантську годину, працівники поліції зупинили вказаний автомобіль для перевірки законності перебування особи на вулиці у зазначений період. У ході перевірки документів та встановлення особи водія з'ясовано, що керував транспортним засобом громадянин ОСОБА_1 .
Зі змісту відеозапису з бодікамери убачається, що працівник поліції, який підійшов до транспортного засобу, представився та повідомив водієві - ОСОБА_1 , що його зупинено у зв'язку з порушенням комендантської години. Після цього поліцейський попросив водія пред'явити документи, які ОСОБА_1 надав для перевірки.
Надалі, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 запитав «чому?» (згідно з відеозаписом о 01.31.57), поліцейський повідомив, що відчуває запах алкоголю від ОСОБА_1 ,останній відповів, що пив каву та безалкогольне пиво.
У подальшому поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу (газоаналізатора), однак останній відмовився, суд звертає увагу, що працівником поліції тричі було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відповідно до відеозапису о 01:31:57, 01:32:10, 01:33:25. Так, на останнє запитання працівника поліції «огляд пройти відмовляєтесь?», останній відповів «так» (згідно з відеозаписом о 01:33:25).
У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівник поліції пояснив останньому наслідки відмови від проходження такого огляду (згідно з відеозаписом о 01:33:30), а саме те, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Більше того, працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікувальному закладі - КНП «Барська міська лікарня», але ОСОБА_1 також відмовився, згідно з відеозаписом о 01:33:46, 01:34:35).
Поліцейський повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння як на місці, так і в медичному закладі, однак останній знову відмовився. При цьому неодноразово зазначав, що не бажає надавати будь-які пояснення під час відеозапису, і може спілкуватися лише без його проведення. Так, відповідно до відеозапису о 01:34:10 ОСОБА_1 запитує чи увімкнена камера, на позитивну відповідь працівника поліції зазначає, що «якщо камера увімкнена, то нічого говорити не буду».
Крім того, із автомобіля ОСОБА_1 вийшло двоє невідомих осіб, які теж просили спинити відеозйомку та «якось» знайти спільну мову.
Згідно з відеозаписом о 01:41:43 невідома особа, яка вийшла із автомобіля ОСОБА_1 зазначив наступне, що «у ОСОБА_1 сьогодні день народження, він не пив нічого, проте можливо зранку випив», тобто підтвердив факт вживання алкогольних напоїв.
Після неодноразової відмови від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оголосив ОСОБА_1 його зміст. ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень, підпису в протоколі та від отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, зазначивши, що пояснення надасть його адвокат.
Також, у судовому засіданні у режимі відеоконференції, за клопотанням сторони захисту, було допитано працівника поліції - ОСОБА_2 , який складав протокол про відмову у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 .
Зі слів працівника поліції встановлено, що 12.04.2025 під час несення служби в складі екіпажу добового чергування на території м. Бар, орієнтовно о 0:30 год., під час патрулювання на вул. Героїв Майдану ними було виявлено та зупинено транспортний засіб, у салоні якого перебувало троє осіб. У подальшому встановлено, що за кермом зазначеного автомобіля перебував ОСОБА_1 .
Під час спілкування з водієм працівники поліції помітили у нього ознаки алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, від чого він відмовився. Після цього йому було запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі, від чого ОСОБА_1 також відмовився. У зв'язку з відмовою водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, у своїх поясненнях захисник Клострейх О.В. зазначає, що про те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Із усних пояснень працівника поліції ОСОБА_2 , який останній надав у судовому засіданні, матеріалів справи та відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.04.2025 серії ЕПР 1 № 297926, убачається, що поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_3 пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, так і у лікувальному закладі КНП «Барська міська лікарня». При цьому, згідно з відеозаписом о 01:33:30, працівник поліції чітко повідомив ОСОБА_4 про наслідки відмови від проходження огляду, роз'яснивши, що у разі такої відмови це вважатиметься порушенням, передбаченим ч. 1 ст.130 КУпАП, тобто відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на місці поліцейський повторно запропонував йому пройти огляд у медичному закладі, а також ще раз роз'яснив наслідки ухилення від виконання законної вимоги поліцейського. На це ОСОБА_1 відповів відмовою, що підтверджується відеозаписом о 01:34:35.
Також, із відеозапису о 01:35:58 убачається, що працівник поліції прямо повідомив ОСОБА_1 про фіксацію відмови від проходження огляду, після чого склав відповідний протокол і роз'яснив водієві його права відповідно до ст. 268 КУпАП, а також сутність правопорушення, за яким буде притягнуто до відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження захисника про відсутність роз'яснення наслідків відмови спростовуються безпосередньо змістом відеозапису, який містить чітку фіксацію неодноразових роз'яснень поліцейським суті та наслідків відмови, а також прав ОСОБА_1 як особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, суд визнає, що працівники поліції діяли відповідно до вимог статей 266 та 268 КУпАП, а права ОСОБА_1 під час складання протоколу та фіксації адміністративного правопорушення були забезпечені у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що відмова водія від проходження медичного огляду є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації дій за ч.?1 ст.?130 КУпАП, незалежно від наявності чи відсутності результатів тестування на місці зупинки.
Також відповідно до п.?2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан сп'яніння. Невиконання цього обов'язку є прямим порушенням ПДР, що, у свою чергу, тягне за собою відповідальність згідно із ч.?1 ст.?130 КУпАП.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Таким чином, наявні в матеріалах справи документи - протокол, направлення на огляд, відеозапис - свідчать про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія, пропозиція йому законної вимоги пройти огляд та його безумовну відмову від такого огляду, що є об'єктивно підтвердженим і законно оформленим фактом.
Дії працівників поліції відповідають вимогам чинного законодавства, а складені матеріали справи є належними і допустимими доказами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення визнаються будь-які фактичні дані, на підставі яких орган (посадова особа), у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для справи. Такими доказами можуть бути, зокрема, протоколи, пояснення особи, показання свідків, письмові документи, відеозаписи, інші матеріали.
У справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП судом першої інстанції було досліджено й належно оцінено сукупність таких доказів:
?протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженими працівниками поліції, містить відомості про місце, час події, ознаки сп'яніння у водія (запах алкоголю, почервоніння очей, порушення координації рухів), а також факт відмови останнього від проходження огляду;
?направлення на медичний огляд, що підтверджує надання ОСОБА_1 законної та обґрунтованої пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров'я, відповідно до вимог п. 7 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735;
?відеозапис, долучений до справи на CD-диску, на якому зафіксовано розмову водія з працівниками поліції, у ході якої ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.
Крім того, зазначені джерела доказів узгоджуються між собою, не суперечать одне одному, підтверджують наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія та його пряму відмову від огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.
З урахуванням положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказані докази є:
?належними, оскільки прямо стосуються предмету доказування, тобто встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
?допустимими, оскільки здобуті у передбачений законом спосіб, оформлені відповідно до вимог КУпАП та не оспорені з позиції фальсифікації чи порушення процесуального порядку на місці їх складання.
Суд першої інстанції правомірно визнав вищенаведені документи й матеріали достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, надав даним доказам відповідну правову оцінку, урахував їх взаємозв'язок та відповідність фактичним обставинам події, не вийшовши за межі своїх дискреційних повноважень.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що докази, які містяться у матеріалах справи, не відповідають фактичним обставинам справи, суд відкидає як такі, що є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі матеріалами та не підтверджуються жодними об'єктивними даними, дослідженими безпосередньо судом у судовому засіданні, а саме відеозаписом та показами працівника поліції.
Зокрема, на відеозаписі зафіксовано:
?як працівники поліції повідомляють причину зупинки ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням комендантської години;
?під час первинного спілкування поліцейські запитали ОСОБА_1 , чи вживав він алкоголь, на що останній не надав прямої відповіді;
?водій неодноразово відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, попри чіткі та неодноразові пропозиції поліцейських пройти даний огляд на місці зупинення транспортного засобу чи проїхати до лікарні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи.
При цьому не має значення, чи було підтверджено стан сп'яніння іншими доказами, оскільки саме ухилення від процедури огляду розцінюється як порушення, що прямо передбачене диспозицією вказаної норми. Суд також наголосив, що факт такої відмови має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Аналогічну правову позицію викладено і в постанові ВС від 04.08.2020 у справі № 533/216/20, де зазначено, що відмова від проходження огляду є самостійною та достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрему увагу питанням доказування у справах адміністративного правопорушення приділяв і Конституційний Суд України. У своєму рішенні № 2-р/2019 від 06.06.2019 (у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності ст. 276 КУпАП Конституції) Суд наголосив, що дотримання стандартів справедливого суду включає право особи на ефективне заперечення доказів, а також необхідність об'єктивного та всебічного дослідження усіх наявних матеріалів.
Доводи захисника про те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання адміністративного протоколу, суд вважає безпідставними.
Із пояснень працівника поліції, наданих у судовому засіданні, убачається, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , залишився на місці зупинки, а водія - ОСОБА_1 - було попереджено про заборону подальшого керування транспортним засобом у зв'язку з фіксацією факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Надані працівником поліції пояснення є послідовними, узгодженими між собою та кореспондують із іншими доказами у справі, зокрема з відеозаписом, долученим до матеріалів адміністративного провадження..
Суд не вбачає підстав сумніватися у достовірності показань працівника поліції, оскільки вони надані логічно, узгоджуються з об'єктивними доказами, не спростовані жодними іншими даними у справі та не містять ознак зацікавленості у результаті розгляду. Відсутність у матеріалах справи окремого письмового підтвердження про відсторонення від керування транспортним засобом не може свідчити про недотримання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи захисника у цій частині спростовуються дослідженими доказами, а відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом фактично відбулося, що відповідає вимогам закону.
У матеріалах справи щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП наявна достатня кількість доказів, які прямо стосуються саме цієї особи, оформлені належним чином, не містять ознак фальсифікації і підтверджують всі елементи складу правопорушення, зокрема:
?протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 297926 від 12.04.2025, складений безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , у якому зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння, а також факт відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров'я;
?направлення на медичний огляд, оформлене на ім'я ОСОБА_1 із зазначенням дати, часу та підстав направлення;
?відеозапис, на якому зафіксована особа, яка називає себе ОСОБА_1 та публічно відмовляється проходити огляд;
Разом з тим, сам по собі факт відсутності у матеріалах справи письмових відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує встановленого судом факту відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає не лише у разі встановлення факту керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а й у разі відмови водія від проходження відповідного огляду згідно з установленим законом порядком. Саме факт такої відмови є самостійною та достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, незалежно від подальших дій поліцейських після складання протоколу.
З відеозапису, дослідженого у судовому засіданні, вбачається, що поліцейські неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки, так і у лікувальному закладі КНП «Барська міська лікарня», при цьому роз'яснюючи наслідки відмови. Незважаючи на це, ОСОБА_4 послідовно і категорично відмовлявся від проходження будь-якого з видів огляду, що чітко зафіксовано на відеозаписі.
Отже, навіть за відсутності окремого письмового підтвердження факту відсторонення від керування транспортним засобом, сукупність наявних доказів - відеозапис, протокол про адміністративне правопорушення та показання працівника поліції - беззаперечно свідчить про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, що за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП утворює склад адміністративного правопорушення.
Таким чином, наведені захисником доводи не спростовують встановлених обставин, а суд не вбачає підстав ставити під сумнів достовірність і достатність доказів, які підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Слід зазначити, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння означає умисне ухилення водія від виконання законної вимоги працівника поліції, спрямованої на перевірку його стану відповідно до встановленого законом порядку. Така відмова виражається у чіткій і свідомій поведінці особи, яка, маючи можливість пройти огляд, відмовляється від нього без поважних причин, незалежно від того, чи визнає вона факт вживання алкоголю або перебування у стані сп'яніння.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмова водія від проходження огляду є самостійним складом адміністративного правопорушення, спрямованим на забезпечення належного контролю за безпекою дорожнього руху та запобігання керуванню транспортними засобами у стані сп'яніння. Обов'язок пройти огляд є прямим наслідком права керувати транспортним засобом і не залежить від особистого бажання чи переконань водія.
Кожен громадянин, який бере участь у дорожньому русі, зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства, рішень та законних вимог працівників поліції. Цей обов'язок випливає із конституційного принципу верховенства права, а тим фактом, що ніхто не може бути звільнений від виконання законів та інших нормативно-правових актів.
У цьому контексті суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд зазначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння свідчить про невиконання ним покладеного законом обов'язку як учасника дорожнього руху та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В адміністративному процесі встановлення обставин здійснюється відповідно до ст. 251 КУпАП - на підставі будь-яких фактичних даних, що дозволяють встановити подію правопорушення, винність особи та інші обставини.
А відповідно до ст. 252 КУпАП, орган, що розглядає справу, зобов'язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У справі, яка розглядається, наявна саме така сукупність доказів:
?протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 297926 від 12.04.2025 містить докладні відомості щодо ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці) та факт його відмови від проходження огляду на місці зупинення транспортного засобу або у медичному закладі;
?направлення на медичний огляд підтверджує, що така законна вимога була йому пред'явлена відповідно до п. 7 Інструкції МВС № 1452/735 від 09.11.2015;
?відеозапис, долучений до матеріалів справи, демонструє, як водій, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, доказування у справі не спирається на припущення, а ґрунтується на сукупності взаємопов'язаних, узгоджених і належним чином оформлених матеріалів.
Аналогічний підхід відображено у практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 08.07.2020 у справі №?463/1352/16-а зазначено, що в адміністративному провадженні зразком для встановлення вини є саме системна оцінка сукупності доказів, а не формальне дотримання процедури доказування як у кримінальному процесі.
Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України (№ 2» (заява № 38789/04, рішення від 06.09.2005) вказав, що принцип презумпції невинуватості застосовується також до адміністративних процедур, але лише в тому разі, якщо відсутні докази або якщо засудження ґрунтується на припущеннях.
Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини висловив у справі «Лавентс проти Латвії» (рішення від 28.11.2002), вказавши, що презумпція невинуватості не порушується, якщо вина особи встановлюється на основі узгоджених і неспростованих доказів, оцінених судом у сукупності.
Положення ст. 62 Конституції України дійсно гарантують, що ніхто не вважається винним у вчиненні злочину чи правопорушення, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Водночас у цій справі таких сумнівів, які б могли тлумачитись на користь особи, не вбачається.
Навпаки - матеріали справи у своїй сукупності дають підстави для ствердження, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною, а всі докази отримані в межах законної процедури.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі на презумпцію невинуватості як підставу для скасування постанови є безпідставним і спростовується як національною, так і міжнародною судовою практикою.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП дотримано, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Барського районного суду Вінницької області від 30.09.2025, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Ковальська