Справа № 133/4105/24
Провадження № 22-ц/801/2133/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.
Доповідач:Ковальчук О. В.
10 листопада 2025 рокуСправа № 133/4105/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю « Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 18 липня 2025 року у м. Козятин суддею цього суду Гуменюком О.О., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 30.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 102604545. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 8 000 грн. Відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
23.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 102604545, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 30.03.2021 року.
Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, ОСОБА_1 не виконала свого обов'язку з повернення кредиту в строк, передбачений кредитним договором.
Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 35 600 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 8 000 грн та нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 27 600 грн.
За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
18.07.2025 року заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області вищевказаний позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 102604545 від 30.03.2021 року в розмірі 11 600 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 8 000 грн; сума заборгованості за нарахованими відсотками - 3 600 грн. В решті заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості за відсотками у повному обсязі, ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позов задовольнити, стягнувши із відповідача заборгованість у повному розмірі. Також просить здійснити перерозподіл судових витрат і стягнути витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані позивачем після закінчення строку дії кредитного договору, оскільки пунктом 2.3.1.2 кредитного договору № 102604545 від 30.03.2021 року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення суду в частині задоволених позовних вимог апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати за таких підстав.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102604545, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 46-53).
Процес оформлення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 відображено у Анкеті-заяві на кредит 4290777 від 07.05.2021 року, де відображено порядок дій, вчинених сторонами, спрямованих на укладення вказаного договору, зокрема, протягом часу з 2021-05-08 06:51:38 по 2021-05-08 07:24:08 була вчинена дія «Підписання договору» (а.с. 17-18).
Згідно з п. 1.2.-1.4., 2.1. кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 8 000 грн, який надається строком на 15 днів з 30.03.2021 року шляхом переказу на картковий рахунок позичальника. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 14.04.2021 року.
30.03.2021 року ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 8 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26356109 від 30.03.2021 року.
Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої заборгованість за тілом кредиту складає 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 27 600 грн (а.с. 22-23).
Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 27 600 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого кредитодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем процентів за кредитним договором № 102604545 від 30.03.2021 року після 14.04.2021 року є незаконними.
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що нараховувати відсотки за користування кредитом після спливу 15-денного періоду кредитування, в даному випадку, не було підстав, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору пролонгація на стандартних (базових) умовах відбувається таким чином: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
Згідно із п. 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п. 1.7 кредитного договору).
Таким чином, відсотки за користування кредитом у розмірі 27 600 грн нараховані позивачем у відповідності до умов договору та включають в себе нараховані відсотки за процентною ставкою 5 %, починаючи із 15.04.2021 року до закінчення 60-денного строку, тобто до 13.06.2021 року, що також підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем процентів за кредитним договором № 102604545 від 30.03.2021 року після 14.04.2021 року є незаконними, є помилковим, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі з наведених вище підстав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається із відсотків за користування кредитом у розмірі 24 000 грн, та ухвалити нове судове рішення, яким у позов у цій частині задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути на його користь витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000 грн.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 15 ЦПК України.
Стаття 137 ЦПК України визначає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 329/766/18.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору № 4269746 від 01.08.2024 року про надання правової допомоги (а.с. 121-123) та додаткової угоди № 102604545 від 30.09.2024 року до вказаного договору професійну правничу допомогу позивачу ТОВ «Діджи Фінанс» в суді апеляційної інстанції надавала адвокат Стародуб І.В. (а.с. 124).
На підтвердження понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Діджи Фінанс» надав суду детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, в якому визначено склад, обсяг та види виконаних робіт адвокатом від 19.02.2025 року, а саме аналіз чинного законодавства та судової практики - 750 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових консультацій - 1 500 грн; складання апеляційної скарги - 3 750 грн (а.с. 125).
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не заявляла клопотання про зменшення розміру таких витрат, хоча не була позбавлена такої можливості, відтак вона не довела того, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги заявника про відшкодування витрат на правничу допомогу є законними і обґрунтованими, доведеними належними доказами.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року в частині відмови у стягненні залишку заборгованості за відсотками та в частині стягнення судового збору скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102604545 від 30.03.2021 року за нарахованими відсотками у розмірі 24 000 грн, а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422, 40 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633, 60 грн, а також судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000 грн.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Киїів, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 ЄДРПОУ - 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. Б. Сало
О. С. Панасюк