Справа № 143/269/25
Провадження №11-кп/801/1026/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 (суддя доповідач),
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2025 року про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України,
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі КК України), на підставі статті 47 КК України у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» при умові, що він протягом одного року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження № 12024020000000628, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2024 року, закрито.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що у разі порушення ним умов передачі на поруки, відповідно до частини другої статті 47 КК України він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 197-1 КК України.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 11 359 грн 20 к.
Арешт накладений ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області, зокрема від 04 вересня 2024 року у справі № 127/28870/24, від 04 вересня 2024 року у справі № 127/28903/24, від 04 вересня 2024 року у справі № 127/28873/24, від 09 вересня 2024 року у справі № 127/28874/24, від 23 вересня 2024 року у справі № 127/30171/24, від 10 жовтня 2024 року у справі № 127/30173/24, та арешт накладений Вінницьким апеляційним судом від 24 вересня 2024 року у справі № 127/28903/24, від 24 вересня 2024 року у справі № 127/28873/24 та від 24 вересня 2024 року у справі № 127/28874/24 скасовано.
Цивільний позов прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 , в інтересах держави в особі Погребищенської міської ради, до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2025 року скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що рішення суду є незаконним через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Незважаючи на визнання вини, ОСОБА_7 не вчинив будь-яких дій для відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 1 103 341 грн 75 к. з моменту вчинення кримінального правопорушення. Щире каяття - одна з умов застосування статті 47 КК України, передбачає не лише визнання вини, але й дійсне, відверте визнання провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні відшкодувати завдані збитки та бажанні виправити наслідки вчиненого. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 495/5499/18 виснував, що особу, яка не визнала себе винною та не розкаялася, передавати на поруки не можна. Крім того суд першої інстанції не з'ясував, чи буде здатний колектив ТОВ «Погребищенське» (колектив очолюваного ОСОБА_7 підприємства) та яким саме чином здійснювати заходи виховного характеру, враховуючи відносини підлеглості підписантів клопотання щодо ОСОБА_7 . Звільнивши ОСОБА_7 від відповідальності суд порушив вимоги статті 47 КК України, тобто неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, зокрема застосував закон, який не підлягає застосуванню, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив їх задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) установлено, що завданнями кримінального провадження є, зокрема забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно з частиною першої статті 404 КПК України, а також загальних засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною другою статті 44 КК України установлено, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до статті 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 443/1255/23 виснував, що інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення усіх обов'язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним та не пов'язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів; 4) наявне щире каяття особи.
У випадку встановлення відсутності хоча б однієї із цих передумов, суд не вправі застосовувати статтю 47 КК України щодо обвинуваченої особи.
Виходячи з положень закону, закріплених у статті 47 КК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду, і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, котра вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії. Сам факт звернення із клопотанням про передачу особи на поруки імперативного значення для судів не має. Таким чином, вирішуючи питання про можливість задоволення зазначеного клопотання, суд має ретельно перевірити всі обставини й належним чином обґрунтувати ухвалене рішення.
Вимог кримінального закону, зокрема статті 47 КК України під час ухвалення рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності суд першої інстанції не дотримався.
Звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі положень статті 47 КК України суд першої інстанції послався на те, що обвинувачений вперше вчинив нетяжкий злочин, у якому під час судового розгляду визнав вину та щиро розкаявся, а тому суд вважав, що клопотання трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю.
У постанові від 04 жовтня 2022 року у справі № 523/4890/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка про визнання особою своєї винуватості, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Отже для визнання щирого каяття як однієї з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен перевірити фактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.
Як видно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 у суді першої інстанції визнав свою вину у повному обсязі, але з моменту вчинення кримінального правопорушення не здійснив жодних дій для відшкодування майнової шкоди, завданої Погребищенській міській територіальній громаді, яку орган досудового розслідування оцінив в розмірі 1 103 341 грн 75 к. Не з'ясував чи визнає він її розмір як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України та чи готовий її відшкодувати і якщо так, то у які строк і спосіб.
Таким чином суд першої інстанції неналежно перевірив наявність щирого каяття обвинуваченого як обов'язкової умови для застосування статті 47 КК України, що є підставою вважати застосування цієї норми неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того суд першої інстанції, передавши ОСОБА_7 на поруки колективу ТОВ «Погребищенське» (підприємства, де обвинувачений є заступником директора), не з'ясував, чи буде такий колектив здатний та яким саме чином здійснювати заходи виховного характеру, оскільки підписанти відповідного клопотання перебувають у відносинах підлеглості щодо ОСОБА_7 .
Встановлені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки призвели до передчасного звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, що є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі обставини щодо наявності чи відсутності умов для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 КК України, врахувати усі доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та в залежності від установленого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 407 КПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2025 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2025 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України, скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4