Справа № 738/2314/25
№ провадження 1-кс/738/412/2025
07 листопада 2025 року місто Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про відвід судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 у справі за поданням Державної установи «Менська виправна колонія (№91) про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2
з участю:
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
учасників судового розгляду:
засудженого - ОСОБА_2
Суть питання, що вирішується ухвалою.
14 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 у справі за поданням Державної установи «Менська виправна колонія (№91) про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 .
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями заяву про відвід судді ОСОБА_3 17 жовтня 2025 року було розподілено судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що в провадженні судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 перебуває справа за поданням Державної установи «Менська виправна колонія (№91) про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 .. Однак, 01 вересня 2025 року суддя ОСОБА_3 розглядав справу за клопотанням захисника ОСОБА_6 про застосування до нього (засудженого ОСОБА_2 ) статті 82 КК України та в ухваленому рішенні висловив свою позицію про неможливість застосування статті 82 КК України до нього, як до особи, засудженої за тяжкий корупційний злочин. Вважає, що дана позиція є хибною, надуманою і неправомірною, оскільки ні стаття 82, ні стаття 81 КК України не містить прямої заборони застосування цих статей до осіб, засуджених за тяжкі корупційні злочини. ОСОБА_2 вважає, що суддя ОСОБА_3 не відступить від своєї хибної позиції і прийме упереджене та необ'єктивне рішення, а тому у нього є законні підстави сумніватися у його неупередженості.
Виклад позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану до суду заяву про відвід судді, посилаючись на викладені в ній обставини, та додатково пояснив, що у період з 2016 року по 2023 рік Менським районним судом Чернігівської області були задоволені подання установи та клопотання засуджених про застосування статей 81 та 82 КК до осіб, які засуджені за вчинення тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів, з того часу будь-які зміни до вказаних статей КК України не вносилися. Оскільки суддя ОСОБА_3 раніше у іншій справі ухвалив безпідставне та немотивоване, на його думку, рішення про відмову у застосуванні до нього пільги, передбаченої статтею 82 КК України, ним було подано дисциплінарну скаргу щодо судді до Вищої ради правосуддя (ВРП). Окрім того, ОСОБА_3 , як виконуючим обов'язки голови суду, безпідставно було відмовлено у наданні на його запит публічної інформації, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про оскарження його дій. Вбачає, що за таких обставин, суддя ОСОБА_3 не може брати участь у розгляді подання ДУ установи «Менська виправна колонія (№91)» про його умовно-дострокове звільнення.
Суддя ОСОБА_3 , прокурор, представник установи виконання покарань, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явилися, будь-яких заяв до суду не надали.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що в провадженні судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 перебуває справа за поданням Державної установи «Менська виправна колонія (№91) про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 (справа №738/2318/25, провадження 1-в/738/316/2025).
14 жовтня 2025 року засудженим ОСОБА_2 подано до суду заяву про відвід судді ОСОБА_3 від розгляду вказаної справи на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. 75 КПК України. Так, серед іншого, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно із ч. 3, 4, 5 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
Отже, суд має визначити, чи є наведені у заяві факти такими, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді ОСОБА_3 ..
Суть доводів заяви засудженого ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 зводиться до того, що він не згоден з прийнятим рішенням за результатами розгляду клопотання його захисника про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким, а саме апробаційним наглядом, у зв'язку з чим у нього виникають сумніви щодо неупередженості судді ОСОБА_3 ..
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз'яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.
Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.
Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Слід зазначити, що інститут відводу у кримінальному процесі є механізмом, який забезпечує реалізацію права особи на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Цей інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Однак, учасник кримінального провадження вправі не погоджуватись із прийнятими процесуальними рішеннями суду та судовими рішеннями, проте така позиція не може бути визначальною в оцінці об'єктивності та неупередженості суду під час судового розгляду.
Незгода заявника з рішеннями в інших справах, з точки зору закону, не може вважатися належною підставою для відведення судді від участі у провадженні (справі).
Належним способом захисту своїх прав, передбаченим для учасників справи у випадку незгоди із судовими рішеннями, є оскарження їх у визначеному законодавством порядку.
Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Радою суддів України висловлена позиція у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Наведені заявником аргументи стосовно постановлення суддею ухвали про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про заміну невiдбутої частини покарання бiльш м'яким видом покарання - пробаційним наглядом, свідчать саме про незгоду особи з рішенням, що не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Водночас, суд зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Тому аргументи, якими ОСОБА_2 мотивує свою заяву про відвід судді ОСОБА_3 не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.
Наразі захисником ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подана апеляційна скарга на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про заміну невiдбутої частини покарання бiльш м'яким видом покарання - пробаційним наглядом. Судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її апеляційний розгляд.
Посилання ОСОБА_2 на те, що ним подано до Чернігівського окружного суду позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання його дій, як виконуючого обов'язки голови суду, протиправними, суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази звернення ОСОБА_2 до суду з такою позовною заявою та відомості про відкриття провадження у справі за даним позовом.
Отже, наведені засудженим ОСОБА_2 доводи є необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, не є підставою для відводу судді в розумінні ч.4 ст. 75 КПК України та не можуть бути витлумачені як прояв упередженості суду, на що звертав увагу засуджений ОСОБА_2 ..
Вказані мотиви свідчать лише про незгоду засудженого ОСОБА_2 із прийнятим головуючим суддею ОСОБА_3 рішенням, яке підлягає оцінці при перегляді судового рішення апеляційною інстанцією та не може бути підставою для відводу головуючого судді.
Окрім того, слід зазначити, що частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про відвід не містить даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_7 , передбачених п. 4 ч 1 ст. 75 КПК України, тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись статтями 75-76, 80-81 КПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_3 у справі за поданням Державної установи «Менська виправна колонія (№91) про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 11 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1