6 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 713/199/25
провадження №22-ц/822/803/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 9 липня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «Приват Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано наступним. 24.04.2008р. між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №CVVWAD00000039, за яким позивач отримав на кредитних умовах позику в сумі 6276,18 доларів США.
Згідно листа АТ КБ «Приват Банк» №N54H40TAGVLF1RCJ від 22.08.2024р. ОСОБА_1 повністю виконав зобов'язання по погашенню кредитного договору №CVVWAD00000039 та станом на 22.08.2024р. не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
Виконавчим написом від 12.04.2017р. зареєстрованим в реєстрі за №2623 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. на користь ПАТ КБ «Приват Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №CVVWAD00000039 від 28.04.2008 в сумі 374152,12грн.
30.09.2022 головним державним виконавцем виконавчого Вижницького ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нистерюк О.М. винесено постанову №54325368 про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим написом приватного нотаріуса №2623 від 12.04.2017р.
Позивач вказує, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки зобов'язання виконані позивачем у відповідності до п.1.1 кредитного договору № CVVWAD00000039 добровільно.
Просив визнати виконавчий напис вчинений 12.04.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №2623 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 374152,12 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 9 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Виконавчий напис, вчинений 12.04.2017р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №2623 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 374152,12 грн. - визнано таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 9 липня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь АТ КБ “ПриватБанк».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.
Висновки суду є помилковими, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Судом не застосовано строк позовної давності, про що письмово просив відповідач у відзиві на позовну заяву.
Так, спірний виконавчий напис було вчинено у 2017 році і про його наявність позивач не міг не знати. Відкриття виконавчого провадження відбулося 28.07.2017р. Проте з позовом ОСОБА_1 звернувся лише у 2025 році. Питання про поновлення строку позовної давності у позові не ставилось, про поважні причини його пропуску не вказано. Крім того, відповідачем надано докази з відзивом, що перед вчиненням виконавчого напису нотаріусом, банком було направлено письмову вимогу від 20.01.2017 року про усунення порушень за кредитним договором (копія листа та поштові докази направлення наявні в матеріалах справи). Відтак, позивач достеменно знав, що виконавчий напис буде вчинено після спливу 30 днів у разі відсутності дій щодо погашення ним своєї заборгованості. Відповідач наголошував про такі обставини у своєму відзиві. Позовна давність не застосована, причини незастосування не вказані і не обґрунтовані в оскаржуваному рішенні.
Оспорюваний виконавчий напис вчинявся в 2017 році і відповідно заборгованість слід аналізувати саме станом на час вчинення виконавчого напису. Позивач не надав суду доказів, що його заборгованість на час вчинення виконавчого напису була відсутня. В матеріалах справа наявний розрахунок заборгованості позивача станом на 12.04.2017р., який існував на час вчинення спірного виконавчого напису. Згідно поданого розрахунку загальна заборгованість ОСОБА_1 на час вчинення виконавчого напису складає - 374152,12 грн., що відповідає заборгованості вказаній в самому виконавчому написі.
Одним із доводів позивача є те, що виконавчий напис повернуто стягувачу 30.09.2022р. та посилання на ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження», яка акцентує увагу на проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення примусово.
Слід зазначити, що ВП 54325368 завершене, виконавчий напис не перебуває на виконанні та повернутий стягувачу ще в 2022 році. І такий стан речей в жодному випадку не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання. Доказів зворотного чи незгоди із сумою боргу, яка існувала на час вчинення виконавчого напису (спір про право ) позивачем не зазначено і не надано. Заборгованість за кредитом дійсно погашена ОСОБА_1 відповідно до договору про реструктуризацію в 2024 році і ця обставина не заперечується банком.
Відповідач зауважував на неправильно обраний спосіб захисту позивачем у відзиві, однак суд першої інстанції не звернув уваги на цю обставину, порахувавши її аргументом, який не варто покладати в основу оскаржуваного рішення. Позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 24.04.2008 р. між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №CVVWAD00000039, за яким позивач отримав на кредитних умовах (позику) в сумі 6276,18 доларів США.
Згідно листа АТ КБ ПриватБанку №N54H40TAGVLF 1RCJ від 22.08.2024 року ОСОБА_1 повністю виконав зобов'язання по погашенню кредитного договору №CVVWAD00000039 та станом на 22.08.2024 рік не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
Виконавчим написом від 12.04.2017р. зареєстрованим в реєстрі за №2623 приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №CVVWAD00000039 від 28.04.2008 в сумі 374152,12грн. Виконавчий напис вчинено за період з 24 квітня 2008 року по 14 листопада 2016 року.
30.09.2022р. головним державним виконавцем Вижницького ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нистерюк О.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим написом приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. №2623 від 12.04.2017р. З договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором №CVVWAD00000039 від 28.04.2008, вбачається, що він укладений 24.04.2008 між позивачем та відповідачем. Він не є нотаріально посвідченим.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином в наявності заборгованості, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Однак, які саме порушення Закону були допущені при вчиненні виконавчого напису, судом першої інстанції не було встановлено.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").
Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Подібний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Тож відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що 24.04.2008 року, між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват Банк» укладено кредитний договір №CVVWAD00000039, за яким позивач отримав на кредитних умовах (позику) в сумі 6276,18 доларів США.
Виконавчим написом від 12.04.2017 року за №2623 приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №CVVWAD00000039 від 28.04.2008 в сумі 374152,12грн. Виконавчий напис вчинено за період з 24 квітня 2008 року по 14 листопада 2016 року. Вказане підтверджується копією виконавчого напису №2623.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню зазначає відсутність заборгованості, що підтверджена довідкою банку від 22.08.2024 року.
Однак, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що виконавчий напис вчинявся в 2017 році і відповідно заборгованість слід аналізувати саме станом на час вчинення виконавчого напису.
Як встановлено колегією суддів, заборгованість позивача була сплачена ним лише в 2024 році. Позивач не надав суду доказів, що його заборгованість на час вчинення виконавчого напису була відсутня. В матеріалах справа наявний розрахунок заборгованості позивача станом на 12.04.2017р., який існував на час вчинення виконавчого напису.
У справі, яка переглядається, встановлено, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
І саме ця обставина свідчить про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19 (провадження № 61-20408св21), від19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22).
Отже існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі заявлено про застосування позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, подається протягом 3 років з моменту його вчинення. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскаржуючи виконавчий напис від 12.04.2017 року, позивач звернувся з позовом в січні 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2022 року у справі № 138/28/20, провадження № 61-2399св21.
Поважність причин пропуску строку на оскарження виконавчого напису позивач не зазначив та не просив поновити цей строк. Враховуючи зазначене в позові слід відмовити саме з цих підстав.
Щодо судових витрат
За вимогами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в позові. З матеріалів справи вбачається, що у встановленому порядку та розмірі відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 1832,06 грн. судового збору (платіжна інструкція №ZZ428B2DAL від 08 серпня 2025 року).
Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з позивача ОСОБА_1 на користь АТКБ «Приват Банк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1832,06 грн.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 9 липня 2025 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір у розмірі 1832,06грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 7 листопада 2025 року.
Судді: І.Б. Перепелюк
М.І. Кулянда
І.М. Литвинюк