Іменем України
10 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 646/1979/25
провадження № 22-ц/818/4302/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року у складі судді Рубіжного С.О.,-
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3798169 від 08.03.2021 у розмірі 13055,45 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.03.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3798169, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відправленим відповідачу електронним повідомленням (SMS). Зазначає, що на підставі платіжного доручення відповідачу на картковий рахунок було перераховано 5000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання. 10.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до відповідача, відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 06Т від 10.08.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13055,45 грн, з яких: 2644,00 грн - сума заборгованості за тілом, 9461,45 грн - сума заборгованості за відсотками, 950,00 грн - сума заборгованості за комісією. У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач не надав доказів укладення між ним та первісним кредитором договору кредиту та факту перерахування на користь відповідачки грошових коштів за Договором кредиту.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Діджи Фінанс» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позову в повному обсязі. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає,що суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просило поновити строк для подання додаткових доказів та поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребувати у АТ КБ «ПРИВА БАНК» інформацію щодо наявності відкритого рахунку , виписку руху коштів ідентифікаційні данні позичальника.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 08.03.2021 оформлена заява та договір на споживче кредитування № 3798369 від 08.03.2021 за умовами якого відповідачу надний кредит - 5000,00 грн на 15 днів з 08.03.2021, дата повернення кредиту: 23.03.2021, сума до повернення: 7825,00 грн. Складові частини кредиту становлять: комісія за надання кредиту - 950 грн (нараховується одноразово за ставкою 19 % від суми кредиту), проценти за користування кредитом - 1875 грн (нараховується за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування). У заяві зазначені реквізити позичальника, зокрема, реквізити документу, що посвідчує особу, адреса реєстрації, адреса проживання, дані контактної особи.
Також до договору у вигляді додатку доданий Графік платежів з розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки. Відповідно до якого, сума кредиту - 5000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1875,00 грн, комісія - 950,0 грн ( а.с. 33,34-38).
Згідно п. 2.1 Договору про споживчий кредит №3798169 Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Відповідно до платіжного доручення 41115868 від 08.03.2021 ТОВ « Міолан» перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000,00 грн на кредит рах.№ 516874*27, сума 5000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 3798169 (а.с. 36).Т
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача за Договором №3798169 від 08.03.2021 року станом на 24.07.2021 у розмірі - 13055,45 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту - 2644,00 грн.; заборгованість по процентам - 9461,45 грн.; заборгованість по комісії-950,00 грн. (а.с. 14-16).
10.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №06Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №06Т від 10.08.2021 р. ТОВ «Діджи) фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 кредитний договір №37931;69 від 08.01.2021 (а.с. 18-25).
Згідно витягу з додатку до договору факторингу №06Т від 10.08.2021 року ТОВ «МІЛОАН» від ступлено право вимоги заборгованості ТОВ «ТОВ «Діджи Фінанс» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3798169 від 08.03.2021 в сумі 13055,45 грн, з них: основна сума боргу 2644,00 грн, сума заборгованості за відсотками 9461,45 грн., суму заборгованості за комісією 950,00 грн. (а.с. 13).
Відповідно до копій статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Діджи Фінанс» є фінансовою установою має ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі надання послуг з факторингу (а.с.49-55, 12).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За змістом частини другої статті 1056 -1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції договір споживчого кредиту № 3798169 від 08.03.2021 року, анкети-заяви 3798169 від 08.03.2021, графіку платежів до кредитного договору 3798169 від 08.03.2021, паспорт споживчого кредиту № 3798169, договір №06Т про відступлення права вимоги від 10 серпня 2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Діджи Фінанс», витяг з додатку до договору факторингу № 06Т від 10 серпня 2021 року.
Зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі в електронній формі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 виникли зобов'язання за Договором кредиту.
Надана позивачем копія платіжного доручення ТОВ « МІОЛАН» № 41115868 від 08.03.2021 містить дані про отримувача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000,00 грн на кред рах № 516874*27 ( а.с. 36) .
Проте жодних даних про належність зазначеного карткового рахунку відповідачу матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи фінанс» просить суд витребувати у АТ КБ «Приват Банк» наступні докази: інформацію чи емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку НОМЕР_1 , виписку про рух коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки НОМЕР_1 за період з 08.03.2021 по 11.03.2021 з відображенням часу зарахування коштів та ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі Прізвище ім'я, по батькові, РНКОПП, серію та номер паспорта, адресу місяці проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) усі інші наявні відомості щодо даної особи. Та додає скріншот першої сторінки Договору про споживчий кредит №3798169 від 08.03.2021 із одноразовим ідентифікатором, результати пошуку в базі даних WHOIS, оригінал електронного примірника Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан»
Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази позивач має надавати вчасно до суду першої інстанції. У скарзі не наведені поважні причини, з яких позивач не зміг вчасно надати до суду першої інстанції ті документи, які позивач вперше надав до суду в якості клопотання про долучення доказів, а саме: скріншот першої сторінки Договору про споживчий кредит № 3798169 від 08.03.2021 із одноразовим ідентифікатором, результати пошуку в базі даних WHOIS, оригінал електронного примірника Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан».
Нормою частини 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак отримання позивачем доказів, які він міг отримати до ухвалення рішення по суті спору та надання їх вперше до суду апеляційної інстанції у відповідь на аргументи суду, відсутність посилання на ці докази у позові усувають відповідальність суду за незастосування вказаної норми частини 7 статті 81 ЦПК України, таку процесуальну поведінку суд апеляційної інстанції розцінює, як зловживання процесуальним правом, яке відповідно до ст. 44 ЦПК України є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, який є елементом принципу змагальності сторін, ст. 12 ЦПК України.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, лише якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у даному випадку таких винятків не встановлено, ризики від недобросовісної процесуальної поведінки позивача не можуть покладатися на іншу сторону спору, тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем невчасно з власної вини вищевказані докази.
Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість надати докази на обґрунтування позовних вимог, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України. Проте зазначеного обов'язку позивач не виконав, належних та достатніх доказів укладення між ТОВ « МІОЛАН» та ОСОБА_1 . Договору Кредиту в електронній формі та надання відповідачці кредитних коштів суду саме за договором кредиту від 08.03.2021 не надав .
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст складено 10 листопада 2025 року
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук