Іменем України
06 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/36/24
провадження № 22-ц/4809/1476/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника адвоката Руссу Надії Олексіївни на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2025 року у складі судді Подоляк Я. М. і
Короткий зміст заяви
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив визнати виконавчий документ № 398/36/24, який виданий Кропивницьким апеляційним судом, таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.03.2025 скасовано рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2024 та ухвалено нове, яким його зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення періодичних побачень - щосуботи з 16 год 00 хв до 18год 00 хв.
На підставі цього рішення суду було видано виконавчий лист, який ОСОБА_2 пред'явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби.
06.06.2025 постановою головного державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду.
ОСОБА_1 зазначав, що вказане рішення суду неможливо виконати, оскільки їх дочка ОСОБА_5 досягла повноліття та у категоричній формі не бажає спілкуватись зі своєю матір'ю, що підтверджується поясненнями останньої на адресу відділу ДВС від 06.06.2025.
Крім того, син ОСОБА_6 також надав пояснення від 06.06.2025 про те, що категорично не бажає спілкуватись зі своєю матір'ю.
Факт того, що спільні діти сторін не бажають спілкуватись з матір'ю також підтверджується висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 23.10.2023, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною заявою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що заявник не навів у заяві доводів, які б стосувалися питань виконання судового рішення та виконавчого документа, урегульованих ст. 432 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник адвокат Руссу Н. О. просять скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Постанову Кропивницького апеляційного суду неможливо виконати, так як донька ОСОБА_5 досягла повноліття, а діти у категоричній формі не бажають спілкуватися зі своєю матір'ю.
В ухвалі Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2025 року у справі № 398/36/24 зазначено, що державним виконавцем не доведено, а судом не встановлено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Суд першої інстанції допустив грубе порушення процесуальних норм, оскільки ні заявник, ні його представник належним чином не були повідомлені судовими повістками про явку на 02 липня 2025 року. Представник стягувача адвокат Ковальов А. І. просив судове засідання, призначене на 02 липня 2025 року, відкласти на іншу дату, проте, судове засідання відбулось без участі сторін.
Крім того, враховуючи, що діти у категоричній формі відмовляються від спілкування з матір'ю, державний виконавець повинен був скласти акт та повернути його без виконання стягувачу.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Руссу Н. О. підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Представник Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки заінтересована особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до Олександрійського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які чиняться батьком ОСОБА_1 , шляхом встановлення періодичних побачень - щосуботи з 16:00 до 18:00 год.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2024 у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.03.2025 рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 про усунення перешкоди в спілкуванні та вихованні дітей задоволено, зобов'язано усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які чиняться батьком ОСОБА_1 , шляхом встановлення періодичних побачень - щосуботи з 16:00 до 18:00 год.
На підставі постанови Кропивницького апеляційного суду від 25.03.2025 видано виконавчий лист.
09.06.2025 за заявою стягувача ОСОБА_2 головним державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 78300936 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 398/36/24.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 18 ЦПК України).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження розглядається як завершальна стадія судового провадження, сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.
З аналізу вказаних норм вбачається, що виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню у двох випадках: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 звернулась до Олександрійського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкоди в спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які чиняться батьком ОСОБА_1 , шляхом встановлення періодичних побачень - щосуботи з 16:00 до 18:00 год. (том 1 а. с. 1-5).
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2024 у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено (том 1 а. с. 199-206).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.03.2025 рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.12.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 про усунення перешкоди в спілкуванні та вихованні дітей задоволено, зобов'язано усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які чиняться батьком ОСОБА_1 , шляхом встановлення періодичних побачень - щосуботи з 16:00 до 18:00 год. (том 2 а. с. 14-24).
На підставі постанови Кропивницького апеляційного суду від 25.03.2025 видано виконавчий лист (том 2 а. с. 31).
06.06.2025 за заявою стягувача ОСОБА_2 головним державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 78300936 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 398/36/24 (том 2 а. с. 38).
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 посилався на те, що постанову Кропивницького апеляційного суду неможливо виконати, так як донька ОСОБА_5 досягла повноліття та діти у категоричній формі не бажають спілкуватися зі своєю матір'ю.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Відповідно до пункту 5-9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування. За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону. У разі якщо боржник не виконує рішення у зв'язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи заявника про те, що діти категорично не бажають спілкуватись з матір'ю, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а врегулювання цього питання міститься в п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5).
Посилання ОСОБА_1 на досягнення дочкою ОСОБА_5 повноліття, також не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказана подія настала і існувала на час перегляду і ухвалення 25.03.2025 судового рішення апеляційним судом, яке набрало законної сили, не оскаржувалось та підлягає обов'язковому виконанню, і не свідчить про те, що виконавчий лист на виконання зазначеного рішення було видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 при визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявником не надано доказів того, що виконавчий лист було видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням.
У даній справі судом не встановлено будь-яких порушень прав та інтересів боржника.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2025 року у справі № 398/36/24 зазначено, що державним виконавцем не доведено, а судом не встановлено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, оскільки вказані обставини не є підставою для визнання виконавчого документа такими, що не підлягає виконанню.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що враховуючи, що діти у категоричній формі відмовляються від спілкування з матір'ю, а тому державний виконавець повинен був скласти акт та повернути його без виконання стягувачу, не заслуговують на увагу суду, оскільки дії державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив грубе порушення процесуальних норм, оскільки ні заявник, ні його представник належним чином не були повідомлені судовими повістками про явку на 02 липня 2025 року є безпідставними та спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа, яка підтверджує, що судова повістка в судове засідання, призначене на 10 годину 30 хвилин 02 липня 2025 року, була доставлена представнику заявника адвокату Руссу Н. О. в її електронний кабінет 30.06.2025 17:55:20 (том 2 а. с. 63).
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем процесуальних норм та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.
Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції без змін, а остаточного рішення у справі не ухвалено, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника адвоката Руссу Надії Олексіївни залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 липня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11.11.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник