Справа № 346/340/25
Провадження № 22-ц/4808/1491/25
Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.
Суддя-доповідач Пнівчук
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Олар Ельвіра Михайлівна, на рішення Надвірнянського районного суду від 28 серпня 2025 року, у складі судді Максименко О.Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог Коломийська міська рада в особі органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 та стягнення на її утримання аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2024. Від цього шлюбу сторони мають спільну дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час малолітня дочка ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою за місцем її реєстрації. Відповідач не надає дитині будь-яку матеріальну допомогу на її утримання, адже для забезпечення належного рівня життя дитини потрібні кошти, яких у позивачки не вистачає.
Позивачка просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 28 серпня 2025 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , у селі Саджавка Надвірнянського району Івано-Франківської області, разом з її матір'ю, ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 21.01.2025, та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Представник ОСОБА_1 адвокат Олар Е. М. на вказане рішення суду в частині стягнення аліментів подала апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду в оскаржуваній частині невмотивованим, незаконним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального права, шляхом неповного та поверхневого з'ясування всіх обставин справи та долучених доказів.
Визначення судом аліментів у розмірі 1/4 частки від усього його заробітку (доходу) щомісяця, з урахуванням відсутності в ОСОБА_1 будь-якого виду заробітку (доходу), нерухомого і рухомого майна, а також його тримання під вартою, є необґрунтовано завищеним у відповідності до майнового стану останнього.
Суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які було долучено відповідачем у відзиві на позовну заяву, а саме Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої позивачка володіє на праві власності нерухомим майном - житловим будинком в с. Саджавка, а в відповідача ОСОБА_1 відсутнє на праві власності будь-яке нерухоме майно.
Також судом не враховано обов'язок позивачки ОСОБА_2 утримувати спільну доньку та наявність у неї кращого майнового стану ніж у апелянта.
Зазначає, що судом не зазначено підстав відхилення запропонованого відповідачем розміру аліментів на утримання доньки - 50% прожиткового мінімуму на утримання спільної доньки, з урахуванням майнового становища відповідача, відсутності у нього будь-якого доходу та у зв'язку з його перебування ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».
Вважає, що запропонований позивачкою та визначений судом першої інстанції розмір аліментів у вигляді частки від усього виду його заробітку наразі, що орієнтовно складатиме 4 800 грн, є необґрунтованим, надто завищеним та неспівмірним із його майновим станом та можливістю утримувати спільну доньку.
Позивачка не позбавлена можливості з плином часу, у разі покращення майнового стану відповідача чи набуття ним рухомого чи нерухомого майна, звернутись до суду із позовною заявою про збільшення розміру стягуваних аліментів на утримання спільної дитини.
Розмір аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання. Крім того, позивачка також зобов'язана та може фінансово забезпечувати доньку на належному для неї рівні.
Просить рішення суду змінити та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.
ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористалась.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження,
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з того, що враховуючи взаємний обов'язок батьків утримувати дитину, якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2024.
ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами № 2022/002180125, № 2024/015057346 з реєстру територіальної громади.
ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» надав інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затриманий 19.05.2024, тримається в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» з 20.05.2024 по теперішній час.
Відповідно до відповіді ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» від 02.06.2024 на адвокатський запит від 19.05.2025, ув'язнений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.06.2024 по теперішній час залучається до безоплатних робіт. За весь період перебування у слідчому ізоляторі ув'язнений ОСОБА_1 до оплачуваної праці не залучався, доходів не отримував.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум на місяць у розмірі 3196 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дочки, суд першої інстанцій не встановив наявності обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 у виконанні його батьківських обов'язків, та врахував стан здоров'я та матеріальне становище відповідача.
Судом першої інстанції враховано, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, з травня 2024 року перебуває під вартою, доходів не має, до оплачуваної праці не залучається, нерухомого майна на праві власності не має, інших осіб на утриманні не має.
Посилання відповідача на те, що в матері дитини ОСОБА_2 краще матеріальне становище, оскільки вона має у власності об'єкт нерухомості, не є підставою для звільнення відповідача від його обов'язків щодо утримання спільної дитини.
Варто також наголосити, що судова практика містить висновки щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо відсутності доходу.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У справі, яка переглядається, визначаючи розмір частки заробітку ОСОБА_1 , яка буде стягуватися як аліменти на дитину, суд першої інстанції, урахував майновий стан сторін, а також стан їх здоров'я, перебування відповідача в слідчому ізоляторі.
Доказів того, що визначений судом розмір аліментів не відповідає потребам дитини відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.
Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, з врахуванням встановлених обставин справи, матеріального становища відповідача, його фізичного стану, розміру прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, та обов'язку утримання дітей в рівній мірі як матері так і батька, суд першої інстанції стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, прийняв рішення, що відповідає положенням СК України та інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Олар Ельвіра Михайлівна, залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 28 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин