Справа № 345/3018/25
Провадження № 22-ц/4808/1527/25
Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Бойчука І.В., Луганської В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Миговича О.М. у м. Калуш, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,
16 червня 2025 року ТОВ «ФК«Артеміда-Ф» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що 02.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1108270 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.
Відповідно до кредитного договору (розд.1), кредитодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язувалась повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачкою, що підтверджується документом, отриманим від ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконала свої зобов'язання, що передбачені умовами кредитного договору, як своєчасне повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання кредитного договору у відповідачки утворилася заборгованість за кредитним договором.
22.02.2021року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 015-220221, згідно з яким та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за договором № 1108270 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 02.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 1254.
В подальшому, 21.08.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20240821/1, згідно з яким і у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за договором № 1108270 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 02.10.2020 року, порядковий номер в реєстрі прав вимоги 176.
Однак всупереч умов кредитного договору відповідачка тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Станом на 04.06.2025 року заборгованість відповідачки перед позивачем становила 15 382,88 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) 3 500,00 грн; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом 9964,50 грн; інфляційне збільшення 1918,38 грн., яку позивач просив стягнути, а також 7000 грн на правничу допомогу.
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором № 1108270 від 02.10.2020 в сумі 7490,00 грн, яка складається із 3 500,00 грн заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 3990,00 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 1179,46 грн сплаченого судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням в частині відмови в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу, представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Артеміда-Ф» (Клієнт) та Адвокатом Бачинським О.М. укладено договір про надання правової допомоги №20250602-15Ш від «02» червня 2025 року (далі - Договір). Згідно підпунктів 4.2., 4.4. Договору визначено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000 гривень 00 коп. клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду. Однак судом першої інстанції в оскарженому рішенні взагалі не дано оцінку обумовленим сторонами підпунктам 4.2., 4.4. Договору, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення по справі. І лише після розрахунку (оплати) в порядку п.4.5. Договору складається акт про надання правничої допомоги. Тому вказує, що внаслідок таких упущень судом проігноровано норми матеріального права внаслідок чого грубо порушено ст.ст. 627, 628, 638, 903 ЦК України.
Також апелянт зазначає про не врахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо фіксованого розміру гонорару сторони у справі. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Разом із тим в рішенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року взагалі не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М..
Крім того судом першої інстанції порушено норми процесуального права, внаслідок неврахування наявних у справі доказів.
Представник апелянта вказує, що адвокатом Бачинським О.М. в додатках до позовної заяви надано ордер про надання правової допомоги; копію Договору про надання правничої допомоги; попередній розрахунок суми судових витрат; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (оригінал наявний у адвоката). Однак, судом повністю не враховано, ні подані позивачем докази, ні зміст таких, ні приписи ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 95, 137, 141 ЦПК України. Вказує, що незаконними та такими, ще не відповідають матеріалам справи, є висновки суду в оскарженому рішенні, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в суді.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Таким чином, просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 гривень, понесені під час апеляційного перегляду рішення.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 15 382,88 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 02.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1108270 про надання фінансового кредиту у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису.
Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2643_241009093046 від 09-10-2024, 02-10-2020 о 19:47:04 було успішно перераховано кошти на суму 3500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 68111932.
Додатковим договором від 01.11.2020 року строк користування кредитом продовжувався до 02.12.2020 року.
22.02.2021року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «Сіроко Фінанс», як фактором, було укладено договір факторингу № 015-220221, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог.
21.08.2024року між ТОВ «Сіроко Фінанс», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», як фактором, було укладено договір факторингу № 20240821/1, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем не спростована наявність заборгованості станом на день розгляду справи дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню. Що стосується заборгованості за процентами, то суд частково задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув заборгованість по процентах, нарахованих у межах строку кредитування за стандартною процентною ставкою, у сумі, яка становить 3 990 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» інфляційного збільшення в сумі 1918,38 грн, суд відмовив.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заявляв вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
На підтвердження своїх повноважень на ведення справи в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокат Бачинський О.М. надав:
- копію договору про надання правової допомоги № 20250602-15Ш від 02.06.2025;
- орієнтовний розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 ;
- ордер про надання правової допомоги;
- свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд дійшов висновку, що з огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 1 179,46 грн. При цьому суд дійшов висновку, що підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн немає, оскільки позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав лише договір про надання правової допомоги та орієнтовний розрахунок суми судових витрат. Первинні документи, які б підтверджували обсяг та вартість наданих послуг, відсутні, а наданих доказів недостатньо, щоб оцінити, чи справді такі послуги надавались позивачу по даній справі.
Як вбачається з роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором останнім не оскаржується, відповідно рішення суду в цій частині в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Позивачем оскаржується рішення суду лише в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із вказаного слідує, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми виходить, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви долучено Договір про надання правової допомоги №20250602-15Ш від 02.06.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.2.1. Договору предметом договору є захист інтересів клієнта у справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 за договором №1108270 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.
Правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому цим договором (пункт 4.1. Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000,00 грн.
За п. 4.5. Договору у разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за умовами договору встановлено фіксований розмір гонорару адвоката у 7000 грн.
Згідно з пунктом 4.7. Договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін (сторонами). Акт надсилається клієнту поштою (електронною поштою, передається особисто). На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги.
До позову також долучено розрахунок суми судових витрат у даній справі з якої вбачається, що в дану суму включається оплата послуг за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2025 року адвокат Бачинський О.М. сформував та подав позовну заяву з додатками через «Електронний суд» в інтересах ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у даній справі (а.с.1-12).
З огляду на те, що матеріалами справи доведено, що саме адвокат Бачинський О. М. подав позовну заяву, до якої, серед інших доказів, долучив договір про надання правової допомоги та розрахунок суми судових витрат, у якій перелічив основні види правової допомоги, що надавалися клієнту, та за обставин встановлення фіксованого розміру гонорару адвоката, колегія суддів вважає, що відсутність акту виконаних робіт із детальним описом відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги та ціни не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Відсутність акту про надання правової допомоги, передбаченого пунктами договору, укладеного між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ «Артеміда-Ф», сама по собі не спростовує факту виконання адвокатом Бачинським О.М. роботи з підготовки аналізу наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви, підготовки позовної заяви у справі, збирання доказів, долучених до позовної заяви, інших процесуальних документи у ході розгляду справи, визначених розрахунком суми судових витрат (із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та витрат, необхідних для надання правничої допомоги, за які встановлено фіксований розмір його гонорару), складеного адвокатом Бачинським О.М.
Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Вказаного суд першої інстанції не врахував, а тому заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів виходить із п. 4.5. Договору, за яким у разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме із 15 382,88 грн задоволено 7 490 грн, то і відповідно розмір витрат на професійну правничу, встановлений у фіксованому розмірі, підлягає частковому стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, із ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК» «АРТЕМІДА-Ф» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 409 грн (48,7% пропорційно до частини задоволених вимог судом першої інстанції).
Щодо судових витрат у суді апеляційної інстанції
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Як вбачається із апеляційної скарги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просив стягнути 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції, як фіксований розмір гонорару, передбачений договором №20250910-1.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 7 000,00 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення цих вимог та наявність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного з відповідача на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 461 грн (48,7% пропорційно до частини задоволених вимог) на підтвердження яких позивач надав копію договору про надання правової допомоги №20250910-1; розрахунок суми судових витрат; ордер на надання правничої допомоги (а.с. 51, 61-63).
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 409 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 461 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
І.В. Бойчук
В.М. Луганська