Справа №667/5301/14-к
н/п 1-кп/766/275/25
про закриття кримінального провадження
11.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_3
обвинуваченого (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Дніпровською філією «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 08.06.2014 за №12014230020002210 (об'єднаного з кримінальними провадженнями, внесеними до ЄРДР 24.02.2017 під №12017230020000731 та 12.07.2023 під №12023231020001014), за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 185 КК України, -
І. Суть питання, що вирішується ухвалою
На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області у провадженні судді ОСОБА_6 перебувало об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 22.07.2020 №01-09/3422/20 у справі №667/5301/14-к, номер провадження 1-кп/766/1470/20 (звільнення судді ОСОБА_6 у відставку) та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказане кримінальне провадження передано на розгляд судді ОСОБА_1 22.07.2020.
01.03.2022 м. Херсон було окуповано військами рф, внаслідок чого рішенням зборів суддів Херсонського міського суду Херсонської області від 07.03.2022 роботу Херсонського міського суду Херсонської області зупинено, проте рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 роботу Херсонського міського суду Херсонської області відновлено з 01.06.2023, а датою початку процесуальної діяльності суду визначено 12.06.2023.
19.09.2023 на розгляд Херсонського міського суду Херсонської області у провадження судді ОСОБА_7 надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.12.2023 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України передано судді ОСОБА_1 для вирішення питання про об'єднання.
Відповідно до ухвали суду від 04.01.2024 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України об'єднано в одне провадження з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання захисником ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , було заявлено клопотання щодо закриття кримінального провадження в частині епізоду протиправних дій від 23.02.2017 у зв'язку з набуттям чинності 09.08.2024 Законом України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд закрити кримінальне провадження в частині за епізодом, що мав місце 23.02.2017 з підстав заявлених захисником. Прокурор вважав за можливе вирішити питання щодо закриття кримінального провадження в частині кримінального провадження.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує (ч. 3 ст. 479-2 КПК України).
ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини
ОСОБА_4 23.02.2017 у нічну пору доби, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, повторно, шляхом незаконного проникнення через паркан потрапив до двору будинку АДРЕСА_1 , звідки викрав три чавунні труби діаметром 100 мм, товщиною стінки 10 мм та довжиною 3 метри вартість яких становить 900 гривень, що належать ОСОБА_8 у результаті чого спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану вище суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше сховище.
ІІІ. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
09.08.2024 набув чинності Закон України 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, яке мало місце 23.02.2017, вчинене ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.
Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 600 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 800 гривень. Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення розмір вартості майна, яким обвинувачений заволодів шляхом крадіжки та з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 185 КК України, становив 1 600 гривень (800,00?2 = 1 600).
Оскільки згідно обвинувального акту вартість майна, яким ОСОБА_4 заволодів шляхом крадіжки 23.02.2017 становить 900 гривень, тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2017 році (1 600 гривень), тому ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то суд вважає, що вказані дії ОСОБА_4 не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 в справі №591/6379/16-ц).
Крім того, згідно п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Отже, у такому випадку закриття кримінальної справи з підстави, визначеної у пункті 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку із декриміналізацією діяння, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку, а виносить ухвалу про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження,відпала необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_4 кримінального правопорушення за епізодом, що мав місце 23.02.2017, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 185 КК України на час вчинення інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого цією статтею, а також формування правових висновків щодо її застосування.
Крім того, вирішуючи клопотання обвинуваченого, суд враховує наступне.
Протиправні дії, вчинення яких інкриміновано ОСОБА_4 23.02.2017 хоча і було поєднано з проникненням в інше сховище, зокрема до двору житлового будинку, проте в матеріалах кримінального провадження відсутні жодні відомості щодо реєстрації права власності на останній саме за фізичною особою, крім того двір будинку не може бути розцінений як проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 КК України (абз. 2 п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності».
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2024 справа №127/26638/23, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК. Об'єктивна сторона ст. 162 КК полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи. Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Наведене дає можливість дійти висновку про те, що його предметом може бути житло або інше володіння особи, а потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа - громадянин України, особа без громадянства або іноземець. Порушення встановленого законом порядку проникнення до приміщення, право власності на яке за фізичною особою не зареєстровано, не утворює склад злочину, передбаченого ст. 162 КК України.
Таким чином судом не вбачається перешкод для закриття кримінального провадження за епізодом, який мав місце 23.02.2017, як і відсутні підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_4 в цій частині.
З огляду на наведене вище клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає задоволенню (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 №345/3522/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 справа №0306/7567/12; постанова Верховного Суду від 22.08.2024 справа №567/507/23).
ІV. Інші питання, які вирішуються судом при постановленні ухвали
Вирішуючи питання щодо закриття кримінального провадження, вирішенню підлягають і такі питання.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю). (п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 284, 372-376, 479-2 КПК України, суд, -
1. Клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Кримінальне провадження внесене до ЄРДР 08.06.2014 за №12014230020002210 (об'єднаного з кримінальними провадженнями, внесеними до ЄРДР 24.02.2017 під №12017230020000731 та 12.07.2023 під №12023231020001014) в частині обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом, який мав місце 23.02.2017 закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з набуттям 09.08.2024 чинності Законом України від 18.07.2024 №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
2. Витрати на залучення експерта в розмірі 175 гривень 92 копійок - віднести на рахунок держави.
3. Речові докази:
- три чавунні труби - вважати повернутими законному власнику, а саме: потерпілій особі ОСОБА_8 .
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, може бути оскаржена одночасно з оскарженням судового рішення, передбаченого ч. 1ст. 392 КПК України до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
Суддя: ОСОБА_9