Справа № 583/4917/24
1-кп/583/125/25
"07" листопада 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представниці потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2024 року за №12024200460000640, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Целінограда Целіноградської області Казахстан, громадянина України, з професійно технічною освітою, розлученого, фізичної особи-підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 27 вересня 2024 року перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави, який було продовжено ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2024 року до 16 жовтня 2024 року, ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2024 року - на 60 днів до 07 грудня 2024 року включно, від 04 грудня 2024 року на 60 днів до 01 лютого 2025 року включно, від 30 січня 2025 року - до 30 березня 2025 року, від 28 березня 2025 року - до 26 травня 2025 року, від 22 травня 2025 року - до 20 липня 2025 року включно, від 17 липня 2025 року - до 14 вересня 2025 року включно, від 12 вересня 2025 року - до 10 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
04 листопада 2025 року прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке мотивує тим, що відносно нього є обґрунтована підозра, яка підтверджена матеріалами кримінального провадження, злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Вказує, що з огляду на характер кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , його суспільну небезпеку, є всі підстави вважати, що скасування або зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'які запобіжні заходи, в тому числі обрання більш м'якого запобіжного заходу, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України та в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 вересня 2025 року про продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так на даний час існують більше двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не перестали існувати та не зменшилися, це переховування від суду, незаконний вплив на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Попередній строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 10 листопада 2025 року, завершити судовий розгляд до цієї дати не можливо з об'єктивних причин, тому для забезпечення запобігання вказаним ризикам слід продовжити ОСОБА_5 відповідний запобіжний захід строком на 60 днів / Т. 6 а.с. 209-211/.
07 листопада 2025 року від захисника обвинуваченого надійшло заперечення на клопотання прокурора, яке мотивував тим, що обвинуваченому ОСОБА_5 вже дев'ятий раз безпідставно продовжується строк тримання під вартою, 10 березня 2025 року прокурор закінчив надавати суду докази, його клопотання не містить жодних додаткових доказів наявності ризиків для цього. ОСОБА_5 не може здійснювати впливу на свідків та потерпілу, оскільки вони вже допитані судом, питання щодо їх повторного допиту не вирішувалося, тому можливо цей ризик забезпечити шляхом покладання обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, як заборону спілкування із вказаними особами; зміна показань обвинуваченим та не визнання винуватості не є підставою для продовження тримання під вартою і не може розцінюватися як відсутність довіри і доводити факт переховування ним від суду. Наразі прокурор надав всі докази, тому сукупність ризиків, визначених пунктами 1-4 частини 1 ст. 194 КПК України не дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Доводи сторони обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 , спростовано висновком комплексної судово-медичної та транспортно - трасологічної експертизи № 4435/4435/08-71/2025 від 27 червня 2025 року, проведеної за зверненням сторони захисту. Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, вказав, що не погоджується з ухвалою суду від 12 вересня 2025 року про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки клопотання прокурора не містило необхідних додатків для доведення обґрунтованої підозри, а ухвала суду не містить належного обґрунтування наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України / Т. 6 а.с. 212-218/.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 своє клопотання підтримав.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечили проти клопотання прокурора з підстав, вказаних у письмовому запереченні захисника.
Представник потерпілої, адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора, пояснила, що потерпіла категорично заперечує, щоб обвинувачений перебував на свободі.
Вивчивши матеріали справи /в межах заявлених клопотань/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Підставою скасування запобіжного заходу є зміна обставин, які враховувалися при його обранні, покращення поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зміна кваліфікації злочину на менш тяжкий або відсутність доказів, достатніх вини, а також відсутність ризиків, що були підставою для його обрання.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2024 року ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 20 год 13 хв 15 липня 2024 року до 20 год 13 хв 14 вересня 2024 року без визначення розміру застави. Цією ухвалою було встановлено ризики: переховування від слідства та суду, оскільки вчинив тяжке кримінальне правопорушення, незаконний вплив на потерпілу та свідків з метою ухилення від кримінальної відповідальності для зміни їх свідчень на його користь / Т. 1 а.с. 124/. Вказана ухвала переглядалася в Сумському апеляційному суді, ухвалою від 05 вересня 2024 року була залишена без змін / Т. 1 а.с. 125-126/.
Всі наступні ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було оскаржено стороною захисту, проте ухвалами колегії суддів Сумського апеляційного суду залишені без змін, а скарги адвоката - без задоволення.
Це спростовує посилання адвоката на свавільне обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Захисник неодноразово посилався на висновок експертів № 4435/4436/08-71/2025 за результатами проведення комплексної судово-медичної та трансопортно-трасологічної експертизи від 27 червня 2025 року, яким на його думку спростовано винуватість ОСОБА_5 . Проте оцінка доказів у кримінальному провадженні є ключовим етапом у забезпеченні справедливого розгляду справи. Щодо оцінки доказів важливим є принцип належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, що регулюється нормами КПК України. Основним принципом, що лежить в основі оцінки доказів у кримінальному провадженні, є правило, згідно з яким жоден доказ не має наперед встановленої сили. Це означає, що жоден доказ не може автоматично визнаватися більш чи менш важливим. Кожен доказ має бути ретельно перевіреним судом з урахуванням усіх обставин справи.
Щодо визнання ОСОБА_5 невинуватим, слід вказати, що процедура визнання особи невинуватою в Україні відбувається через ухвалення судом виправдувального вироку за наслідками судового розгляду справи. Суд, керуючись принципами недоведеності вини, приймає рішення про невинуватість особи, якщо сторона обвинувачення не довела її вину поза розумним сумнівом. Оскільки судовий розгляд не закінчено, суд продовжує дослідження доказів сторони захисту, то питання про визнання ОСОБА_5 не винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України, є передчасним.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років /п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК/. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків.
При цьому дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні.
Також при вирішенні питання продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою суд враховує, що право обвинуваченого на доступ до апеляційного суду та апеляційне оскарження кожного судового рішення, було захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та додатковим протоколом № 7 до Конвенції.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, так як він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, він може переховатись від суду з метою уникнення понесення покарання. Окрім цього цей ризик підтверджується тим, що на території України введено воєнний стан, а не стабільний рівень безпеки на території Сумської області надає можливість обвинуваченому переховуватись від суду.
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 фактично мешкає в одному населеному пункті разом з цими особами та може вчинити дії, пов'язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань. Тим більш, що стороною захисту заявлено про допит ряду свідків в судовому засіданні, які раніше не було допитано.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд враховує, що ОСОБА_5 є не судимою особою, особою похилого віку, має цивільну дружину, займається підприємницькою діяльністю, отримує стабільний дохід, утриманців не має, має задовільний стан здоров'я, потерпілою заявлено до нього цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 864000,00 грн, яка не відшкодована, в судовому засіданні перекваліфікація його дій прокурором не здійснювалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Завершити судовий розгляд до 10 листопада 2025 року не можливо, оскільки судом досліджуються докази сторони захисту.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сінькова проти України» роз'яснив, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами та належно задокументованими фактами. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи, на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , пов'язаний із спричиненням загибелі людини, суд не вбачає підстав для визначення йому розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331, 393, 395 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Продовжити у кримінальному провадженні за №12024200460000640 від 15 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 07 листопада вересня 2025 року до 05 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 05 січня 2026 року.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Сумського слідчого ізолятору та вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд в суді першої інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 11 листопада 2025 року об 11 год 50 хв.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1