Справа № 644/53/25
Провадження № 2/643/2395/25
07.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання - Каратаєвої Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Куп'янський відділ ДВС у Куп'янському районі Харківської області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 12.02.2005 перебуває в зареєстрованому шлюбі із відповідачем. За час перебування у шлюбі сторони набули спільне майно, зокрема: трактор Т-150K, 1993 р.в., заводский номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; трактор ЮМЗ-6ДМ, 1994 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; трактор колісний марки ХТ3-17021 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_7 ; трактор колісний марки CASEIH MAXXUM125, 2018 р.в. заводський номер НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 реєстраційний помер НОМЕР_10 ; трактор Беларусь-920, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 ; причіп-цистерну марки РЖТ-8, 1984 р.в., заводський номер НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 ; автомобіль Nissan Qashqai 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 .
Оскільки зазначене майно було придбане у шлюбі, позивач просила: визнати вказане майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя; в порядку поділу визнати за позивачем право власності на спірне майно та припинити право власності відповідача; в порядку компенсації вартості частини майна стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 1656000 грн, які попередньо внесені на депозитний рахунок суду.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.01.2025 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення її недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання та встановлено строк для надання заяв по суті.
Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 11.06.2025 визнано явку сторін обов'язковою.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Куп'янський відділ державної виконавчої служби у Куп'янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що вказаним відділом ДВС здійснюється примусове виконання вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 та ухвала Харківського апеляційного суду від 02.04.2025, якими ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначено покарання у виді штрафу з конфіскацією майна.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.09.2025 клопотання представника позивача про залучення третьої особи задоволено. Встановлено строк для надання пояснень щодо позову.
Крім того, сторони висловили свою позицію щодо причини виникнення спору та неможливості його врегулювання в позасудовому порядку.
Позивач наполягала на задоволенні заявлених вимог. Відповідач заперечив проти поділу майна у рівних частках, вважав це несправедливим, оскільки, на його думку, його внесок у придбання майна значно вище, аніж у дружини. Водночас, відповідач не надав власної оцінки спірного майна та не заперечив проти отримання грошової компенсації від позивача, у разі поділу майна та припинення його права власності.
Від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву від 01.10.2025, який по суті є поясненнями третьої особи, в яких представник Куп'янського відділу ДВС у Куп'янському районі Харківської області зазначає про наявність виконавчого провадження № 78118163 з примусового виконання виконавчого листа № 644/3878/23, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про конфіскацію майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_2 .
В межах вказаного виконавчого провадження постановами від 10.07.2025, 26.09.2025 накладено арешт на рухоме майно, яке є предметом розгляду цієї справи.
Крім того, як повідомив представник третьої особи, в межах виконавчого провадження не проводився опис майна боржника та майно на реалізацію не передавалось. Накладення арешту на майно не перешкоджає розгляду справи по суті.
У підготовче судове засідання, призначене на 01.10.2025, сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представники сторін подали заяви від 01.10.2025 про розгляд справи за їх відсутності. Заяв та клопотань, які підлягають вирішенню на стадії підготовчого провадження не подали.
Представник Куп'янського відділу ДВС у Куп'янському районі Харківської області висловив письмову позицію по суті спору, просив розглядати справу без його участі, надав до суду відповідну заяву від 24.09.2025 та відзиви на позовну заяву від 24.09.2025, 01.10.2025.
Враховуючи позицію учасників справи, виконання підготовчих дій, передбачених ст. 189 - 199 ЦПК України, ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.10.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.
Представник позивача, адвокат Бондаренко В.В., в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримав.
Представник відповідача, адвокат Мягков Г.В., в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання представника не направило. Додаткових заяв по суті спору не подало.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління № 2 (актовий запис № 87 від 12.02.2005), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_17 від 24.02.2005.
Згідно з копій свідоцтв про реєстрацію машини та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_2 є титульним власником наступного рухомого майна: трактор колісний марки ХТ3-17021 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_7 (копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_18 від 05.04.2016, виданого ДІСГ в Харківській області); трактор колісний марки CASEIH MAXXUM125, 2018 р.в. заводський номер НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 реєстраційний помер НОМЕР_10 (копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_19 від 06.09.2018, виданого ТУ Держпродспоживслужби в Харківській області); трактор Беларусь-920, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 (копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_20 від 19.10.2011, виданого Шевченківською ІДТН); трактор Т-150K, 1993 р.в., заводский номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_21 від 29.01.2009, виданого Шевченківською ІДТН); трактор ЮМЗ-6ДМ, 1994 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 (копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_22 від 28.12.2009, виданого Шевченківською ІДТН); причіп-цистерна марки РЖТ-8, 1984 р.в., заводський номер НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 (копія свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_22 від 28.12.2009, виданого Шевченківською ІДТН); автомобіль Nissan Qashqai 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_23 виданого 10.10.2015).
В обґрунтування вартості спірного майна позивачем надано Звіти про оцінку від 20.12.2024, підготовленого суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , відповідно до яких ринкова вартість спірного рухомого майна становить 3312000 грн, а саме: трактор колісний марки ХТ3-17021 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_7 - 409000 грн; трактор колісний марки CASEIH MAXXUM125, 2018 р.в. заводський номер НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 реєстраційний помер НОМЕР_10 - 1624000 грн; трактор Беларусь-920, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 - 433000 грн; трактор Т-150K, 1993 р.в., заводский номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 - 200000 грн; трактор ЮМЗ-6ДМ, 1994 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 - 62000; причіп-цистерна марки РЖТ-8, 1984 р.в., заводський номер НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 - 71000 грн; автомобіль Nissan Qashqai 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 - 513000 грн.
Також відповідно до наданих позивачем копій судових рішень встановлено, що ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 (справа № 183/4783/23) в межах розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 22022220000003209 від 21.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, на майно ОСОБА_2 , серед якого, рухоме майно, що є предметом цієї цивільної справи, накладено арешт з метою його конфіскації як виду покарання.
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 (справа № 644/3878/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.04.2025 змінено вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 в частині призначення основного покарання та постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 4 ст. 111-1 КК України до штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 років, з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
Із відзиву на позов, наданого представником Куп'янського відділу ДВС у Куп'янському районі Харківської області, який суд враховує як пояснення третьої особи, судом встановлено наступне.
На виконанні у Куп'янському відділі державної виконавчої служби у Куп'янському районі Східного міжрегіонального Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 78118163, з примусового виконання виконавчого листа № 644/3878/23 виданого 05.05.2025 Орджонікідзевським районним судом міста Харкова про конфіскацію майна, яке є власністю засудженого ОСОБА_2
20.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78118163.
10.07.2025 виявлено нерухоме майно на праві власності боржника, винесено постанову про арешт всього нерухомого майна та внесено відомості до Державного реєстру обтяження речового права про обтяження нерухомого майна боржника № 60656460.
10.07.2025 винесена постанова про арешт майна боржника та постанова про розшук транспортних засобів боржника, а саме: причіп-цистерна РЖТ-8, реєстраційний номер: 51573; трактор колісний ЮМЗ-6ДМ, реєстраційний номер: НОМЕР_4 ; трактор колісний Т-150К, реєстраційний номер: НОМЕР_1 ; трактор колісний Беларус-920, реєстраційний номер: НОМЕР_11 ; трактор колісний ХТЗ 17021, реєстраційний номер: НОМЕР_24 ; трактор колісний CASE IH CASE IH MAXXU, реєстраційний номер: НОМЕР_8 .
26.09.2025 винесена постанова про арешт майна боржника, а саме: автомобіль легковий Nissan Qashqai, колір: ФІОЛЕТОВИЙ, рік виробництва: 2015, номер кузова: НОМЕР_25 , реєстраційний номер: НОМЕР_26 .
Як зазначив представник Куп'янського відділу ДВС у Куп'янському районі Харківської області, в рамках виконавчого провадження №78118163 опис вищезазначеного майна боржника не проводився та майно на реалізацію не передавалось. Інші виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_2 , на виконанні у Відділі не перебувають.
Одночасно представник третьої особи повідомив, що накладення арешту на майно боржника не перешкоджає розгляду справи по суті та просить її розглянути без участі представника відділу.
Відтак, предметом спору у цій справі є поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Водночас, вказане майно є предметом конфіскації, у зв'язку із засудженням відповідача до покарання у виді штрафу та конфіскації майна, що є власністю засудженого.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положенням ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 3 ст. 12, ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Основна мета застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції - захистити право кожної особи на мирне володіння своїм майном від незаконного посягання.
Поняття права власності визначено у ст. 316 ЦК України, згідно з якою правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності, що полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до приписів ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Як встановлено ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Положенням ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
За положеннями ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Як вже зазначалось, при зверненні до суду позивач внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 1656000 грн, що становить частину вартості спірного майна згідно проведеної оцінки. Факт внесення коштів підтверджено листом т.в.о. начальника ТУ ДСА у Харківській області від 10.10.2025, що наявний в матеріалах справи, а також копією платіжної інструкції № 2.111022265.1 від 28.03.2025.
В ході розгляду справи відповідач не висловив заперечень щодо поділу майна у вказаний позивачем спосіб та не надав обґрунтованих заперечень щодо вартості спірного майна.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Зазначені вище норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить визнати вказане майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя; в порядку поділу визнати за позивачем право власності на спірне майно та припинити право власності відповідача; в порядку компенсації вартості частини майна стягнути з позивача на користь відповідача кошти у сумі 1656000 грн, які внесені на депозитний рахунок суду.
Щодо віднесення спірного майна до об'єкта спільної сумісної власності подружжя, то суд вважає вказану обставину доведеною фактом придбання транспортних засобів під час шлюбу. Підстав для спростування презумпції спільності майна подружжя не встановлено.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірного майна об'єктом спільного сумісного майна подружжя, з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 (справа № 523/14489/15-ц) зроблено висновок, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
З огляду на обставини справи, окремого визнання судовим рішенням спірного майна об'єктом спільного сумісного майна подружжя не потребується, оскільки вказане майно має такий статус в силу вимог закону та ніким не оспорюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 09.09.2024 у справі № 671/1543/21, за умови доведення співвласником наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні право іншого співвласника на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності на частку у спільному майні, право власності на яку припинено, судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на цю частку за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок суду вартість спірної частки.
Крім того, у п. 42 рішення ЄСПЛ у справі «Андрій Руденко проти України» від 21.12.2010 (Заява № 35041/05) суд вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України протилежна сторона повинна була завчасно внести вартість частки заявника у квартирі на депозитний рахунок суду першої інстанції. Це було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні.
Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що спірне майно є неподільними речами, а спільне володіння та користування майном є неможливим, суд вважає, що наявні підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні подружжя.
Суд також зазначає, що засудження відповідача за вчинення кримінального правопорушення до покарання у виді конфіскації майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, оскільки конфіскація може бути застосована тільки щодо частки майна засудженого ОСОБА_2 і право власності ОСОБА_1 не може цим порушуватися.
Наведене узгоджується із положенням ч. 1 ст. 59 КК України, відповідно до якої покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
З огляду на встановлені судом обставини, виходячи з рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права як співвласника майна, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши в порядку поділу за позивачем право власності на спірне майно, припинити право власності відповідача на це майно та присудження відповідачу грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності.
Куп'янський відділ ДВС у Куп'янському районі Харківської області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який був залучений до участі в справі та достовірно обізнаний про поділ майна, не висловив заперечень щодо його вартості. Також суд зважає, що вирішення питання про поділ майна подружжя не позбавляє можливості Куп'янський відділ ДВС у Куп'янському районі Харківської області здійснити виконавчі дії в рамках виконавчого провадження №78118163 за рахунок коштів, які будуть присуджені відповідачу за цим рішенням суду.
Питання про зняття арешту з частини належного позивачу майна не вирішувалось, оскільки така вимога позивачем не заявлялась.
Відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 12, 11, 13, 81, 82, 141, 229, 247 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Куп'янський відділ ДВС у Куп'янському районі Харківської області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: трактор Т-150K, 1993 р.в., заводский номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; трактор ЮМЗ-6ДМ, 1994 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; трактор колісний марки ХТ3-17021 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_7 ; трактор колісний марки CASEIH MAXXUM125, 2018 р.в. заводський номер НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 реєстраційний помер НОМЕР_10 ; трактор Беларусь-920, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 ; причіп-цистерну марки РЖТ-8, 1984 р.в., заводський номер НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 ; автомобіль Nissan Qashqai 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 .
Припинити право власності за ОСОБА_2 на: трактор Т-150K, 1993 р.в., заводский номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; трактор ЮМЗ-6ДМ, 1994 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; трактор колісний марки ХТ3-17021 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_7 ; трактор колісний марки CASEIH MAXXUM125, 2018 р.в. заводський номер НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 реєстраційний помер НОМЕР_10 ; трактор Беларусь-920, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 ; причіп-цистерну марки РЖТ-8, 1984 р.в., заводський номер НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 ; автомобіль Nissan Qashqai 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 .
В порядку компенсації вартості частини рухомого майна, а саме: трактора Т-150K, 1993 р.в., заводский номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; трактора ЮМЗ-6ДМ,
1994 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; трактора колісного марки ХТ3-17021 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_7 ; трактора колісного марки CASEIH MAXXUM125, 2018 р.в. заводський номер НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 реєстраційний помер НОМЕР_10 ; трактора Беларусь-920, 2011 р.в., заводський номер НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 ; причіпа-цистерни марки РЖТ-8, 1984 р.в., заводський номер НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 ; автомобіля Nissan Qashqai 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_16 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1656000 (один мільйон шістсот п'ятдесят шість тисяч) грн, які внесені на депозитний рахунок суду згідно платіжної інструкції № 2.111022265.1 від 28.03.2025.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 17562,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_27 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_28 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Куп'янський відділ ДВС у Куп'янському районі Харківської області Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 41430620, місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 12/14.
Суддя Борис ЗАМІКУЛА