Провадження № 2-др/641/27/25 Справа № 641/5173/25
11 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря - Чабанової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Короля Владислава Романовича про винесення додаткового рішення по цивільній справі № 641/5173/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
16.07.2025 адвокат Король В.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 06.11.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 82 759,31 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 802,1 грн., а всього 90 561 (дев'яносто тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 41 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу було призначено в судове засідання на 11 листопада 2025 року.
11.11.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Короля Владислава Романовича, надійшло клопотання, в якому він просив ухвалити додаткове рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37 275 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд вищевказаного клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд вищевказаного клопотання за його відсутності, просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем, оскільки вважав його завищеним.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правової допомоги/юридичних послуг від 08.08.2024 року № 08082415, укладений між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого за підготовку проекту позову до суду позивач сплачує ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» 13 000 грн.; Договір про надання правової допомоги/юридичних послуг від 08.08.2024 року № 08082414, укладений між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого позивач сплачує ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» за участь адвоката в одному судовому засіданні 8 000 грн.
Також, як вбачається з матеріалів поданого представником позивача клопотання, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Королем В.Р. надано: Договір про надання правничої допомоги від 07.07.2025 року № 03/07-07-25, укладений між адвокатським бюро «Король і компанія» та ОСОБА_1 ; рахунок на виконання робіт (надання послуг) № 1 від 10.11.2025 року до Договору від 07.07.2025 року № 03/07-07-25; акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 10.11.2025 року до Договору від 07.07.2025 року № 03/07-07-25; рахунок на виконання робіт (надання послуг) № 2 від 10.11.2025 року до Договору від 07.07.2025 року № 03/07-07-25; акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 10.11.2025 року до Договору від 07.07.2025 року № 03/07-07-25.
При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що позивачем були укладені договори щодо надання йому професійної правничої допомоги, яка складається:
- з підготовки проекту позовної заяви за договором про надання правової допомоги/юридичних послуг від 08.08.2024 року № 08082415, укладеного між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 на суму 13 000 грн.;
- участі адвоката ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» в одному судовому засіданні за договором про надання правової допомоги/юридичних послуг від 08.08.2024 року № 08082414, укладеного між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 на суму 8000 грн.;
- участі адвоката Король В.Р. в судових засіданнях за договором від 07.07.2025 року № 03/07-07-25, укладеним між позивачем та адвокатським бюро «Король і компанія», на суму 7 500 грн.
- гонорару успіху за договором від 07.07.2025 року № 03/07-07-25, укладеним між позивачем та адвокатським бюро «Король і компанія», в сумі 8 775 грн.
З наданих представником позивача - адвокатом Король В.Р. вищезазначених доказів вбачається, що позивач сплачує адвокату Король В.Р. за участь в судових засіданнях у даній справі 7 500 грн.
Таким чином, на підтвердження участі адвоката у судових засіданнях позивачем подано 2 договори: Договір про надання правової допомоги/юридичних послуг від 08.08.2024 року № 08082414, укладений між ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» та ОСОБА_1 на участь адвоката в одному судовому засіданні на суму 8 000 грн. та Договір про надання правничої допомоги від 07.07.2025 року № 03/07-07-25, укладений між адвокатським бюро «Король і компанія» та ОСОБА_1 , але фактично участь у судових засіданнях адвокат ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» не приймав, а приймав адвокат адвокатського бюро «Король і компанія» - Король В.Р., а тому суд приходить до висновку про недоведеність участі адвоката ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста» в судових засіданнях у даній справі та понесенням у зв'язку з цим витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 29 275 грн., саме така сума, на думку суду, є обґрунтованою та підтверджується відповідними доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 382 ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Короля Владислава Романовича про винесення додаткового рішення по цивільній справі № 641/5173/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 275 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя І.В.Чайка