Справа № 953/10381/25
н/п 1-кс/953/7343/25
"11" листопада 2025 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000001008 від 28.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про арешт майна,
11 листопада 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000001008 від 28.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в якому просить накласти арешт шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, проводити реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати відчуження майна, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру загальною площею 59,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий просить розглянути дане клопотання без повідомлення власника майна.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає наступне.
Відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000001008 від 28.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2025 року, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання грошової винагороди за організацію незаконного перетину держаного кордону України, маючи відповідні зв'язки та можливості, розповсюдила інформацію серед своїх знайомих про можливість організувати незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаних громадян, з метою ухилення від військової служби.
12 вересня 2025 року ОСОБА_5 в ході розмови із ОСОБА_6 стало відомо про те, що останній має намір виїхати за межі України з метою ухилення від військової служби в обхід встановленим правилам перетину кордону України, під час дії військового стану.
Реалізуючи свій умисел протиправного збагачення, ОСОБА_5 , яка достовірно знала про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України військовозобов'язаними громадянами України, надала пропозицію ОСОБА_6 організувати його незаконний перетин через державний кордон України за грошову винагороду у сумі 25000 доларів США.
При цьому, за пропозицією ОСОБА_5 , за вказану грошову винагороду, ОСОБА_6 на спеціальному транспорті, такому як автомобілі швидкої невідкладної допомоги, військовий транспорт або транспорт спеціальних державних служб, який має право безперешкодного проїзду через тимчасові контрольно-пропускні пункти, буде перевезено територією України до західного кордону, де в подальшому буде здійснено його перетин через державний кордон України, в обхід встановлених законодавством правил.
В свою чергу ОСОБА_6 , будучи особою, яку залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_5 , надав згоду на пропозицію ОСОБА_5 щодо незаконного перетину державного кордону України.
Згідно з вказівками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у призначений день має сісти з грошовими коштами у сумі 25000 доларів США до автомобілю, наданому ОСОБА_5 , на якому безперешкодно буде перевезений територією України з м. Харкова до м. Ужгороду. На виїзді з Харківської області, після подолання тимчасових контрольнопропускних пунктів Харківської області, ОСОБА_6 має передати грошові кошти у сумі 25000 доларів США ОСОБА_5 для подальшого матеріального забезпечення незаконного перетину кордону України. По приїзду до м. Ужгороду, ОСОБА_6 , іншим транспортом буде доставлено до одного з пунктів пропуску через державний кордон України у напрямку Румунії, де, згідно з особистими домовленостями ОСОБА_5 з невстановленою досудовим розслідуванням особою, останнього незаконно переправлять через державний кордон України, в обхід встановленим правилам перетину державного кордону України.
Здійснюючи організацію незаконного перетину кордону ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у період з 30.09.2025 по 02.10.2025 підшукала військовослужбовця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мав можливість безперешкодно проїжджати тимчасово встановлені контрольно-пропускні пункти, створені для перевірки осіб, транспорту та вантажів на територіях дії військового стану, якому запропонувала провести ОСОБА_6 територією України з м. Харкова до м. Ужгорода. В свою чергу ОСОБА_7 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_5 щодо організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_6 , надав згоду на провіз останнього територією України до м. Ужгороду за грошову винагороду у розмірі 1500 доларів США.
Реалізуючи свій злочинний план, ОСОБА_5 зранку 02.10.2025 організувала зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_6 о 06.00 год біля парку «Молодіжний», що розташований по вул. Григорія Сковороди в м. Харкові.
Прибувши у призначений ОСОБА_5 час до парку «Молодіжного» ОСОБА_6 , виконуючи подальші вказівки останньої, сів до автомобілю марки «Kia» модель «K5» з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , на якому удвох поїхали встановленим ОСОБА_5 маршрутом, долаючи контрольно-пропускні пункти, створені для перевірки осіб, транспорту та вантажів розташованих по вул. Квартальній, 18 у смт. Пісочин Харківської області та на ділянці траси Київ-ХарківДовжанський поблизу м. Валки Богодухівського району Харківської області, за допомогою військового посвідчення ОСОБА_7 , що було завчасно продумано ОСОБА_5 з метою безперешкодного вивезення останнього до західного кордону України.
О 09:00 год цього дня, прибувши в раніше обумовлене місце, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , в ході проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, зустрівся з ОСОБА_5 , якій особисто передав, згідно з попередніми домовленостями 25000 доларів США (у вигляді імітаційних засобів) в якості оплати за незаконне переправлення останнього через державний кордон України.
02.10.2025 о 09:17 год., безпосередньо після отримання грошових коштів від ОСОБА_8 у сумі 25000 доларів США (у вигляді імітаційних засобів) ОСОБА_5 було затримано працівниками поліції на місці вчинення злочину в порядку ст. 208 КПК України.
03.10.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів, вчинені з корисливих мотивів.
Санкція ч.3 ст.332 КК України передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір частки - 1, загальна площа (кв.м): 59,8 (підстава: договір купівлі-продажу № 1633 від 29.07.2013 виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 ).
Слідчий зазначає, що необхідність накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_5 обґрунтовано сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином. Направив заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Згідно вимог частини 2 статті 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що підозрюваний, отримавши відомості про можливий арешт його майна, має можливість приховати майно від органу досудового розслідування, що унеможливить його арешт.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне здійснити розгляд клопотання відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника майна з метою забезпечення арешту майна.
Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.
Слідчий суддя, дослідивши витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання та інші матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, доходить висновку про його задоволення з наступних підстав.
Відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000001008 від 28.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
03.10.2025 о 09 год 05 хв ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2025 року № 441697684, ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , на праві власності належить квартира загальною площею 59,8 квадратних метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_5 та з урахуванням того, що арешт спрямований на забезпечення конфіскації майна як виду покарання, санкція статті кримінального закону, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя вважає наявними передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту належного на праві власності підозрюваному майна.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати справедливий баланс між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
Втручання не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. Для цього держава повинна дотримуватись певного балансу при втручанні у право особи на мирне володіння майном та надавати відповідну компенсацію, оскільки останній починає нести певні збитки у разі втручання. Для цього втручання повинно здійснюватися з розумним співвідношенням та з обґрунтованою пропорційністю.
Відповідно до положень кримінального процесуального закону завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, виходячи із вимог ч. 2 ст. 132 та ч. 2 ст. 173 КПК наслідки арешту для осіб, чиї права обмежуються, повинні бути розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Так, слідчим доведено необхідність арешту зазначеного в клопотанні майна. Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. На даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майна, а тому вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно шляхом заборони відчуження зазначеного майна, що відповідає вимогам ч.1 ст.170 КПК України, та є найменш обтяжливим способом арешту майна, який не позначиться на інтересах власника майна та інших осіб.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000001008 від 28.08.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом встановлення заборони відчуження на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру загальною площею 59,8 квадратних метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.
Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1