Справа № 953/229/25
н/п 2/953/1115/25
05 листопада 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Агасян Віолетта Грачиківна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна, державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна, державний нотаріус П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Лакіза Інна про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння,-
встановив:
13.01.2025р. позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Головашич Ю.О., через підсистему «Електронний суд», звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Агасян Віолетта Грачиківна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна, державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна, державний нотаріус П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Лакіза Інна, в якому просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 грудня 2019 року, видане державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Агасян В.Г. громадянці ОСОБА_2 , яке зареєстроване в реєстрі № 8-802, спадкова справа № 411/2018 та скасувати його державну реєстрацію; витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла гр. ОСОБА_7 , після смерті якої ІНФОРМАЦІЯ_2 була заведена спадкова справа № 411/2018. До спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04.04.2019 року по справі № 635/1181/19 був встановлений факт родинних відносин, що відповідач-1, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двоюрідною тіткою ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 отримала, як спадкоємиця п'ятої черги, свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.12.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8-802, видавник - Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора (нотаріус Агасян В. Г.).
В подальшому квартира АДРЕСА_2 була неодноразово відчужена за правочинами та на теперішній час власники квартири є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Про смерть своєї двоюрідної сестри батько позивачки - ОСОБА_9 , дізнався від сусідів влітку 2020 року, які повідомили, що в квартирі померлої ОСОБА_7 роблять ремонт невідомі особи, які й повідомили, що власниця даної квартири померла.
В подальшому, вже в процесі з'ясування всіх обставин справи стало відомо, що гр. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у психіатричній клініці та рахувалась як невідома жінка, похована за кошти місцевого бюджету.
03.11.2017 року при загадкових обставинах в кв. АДРЕСА_1 , помер син ОСОБА_7 - ОСОБА_10 .
Після того, як ОСОБА_9 дізнався про смерть двоюрідної сестри, він звернувся до відділу поліції із заявою про вчинення злочину та у суд із позовом та 12.08.2021 року Київським районним судом м. Харкова по справі № 953/18814/20 був встановлений факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є двоюрідним братом ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ; встановлено ОСОБА_9 додатковий строк - один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його двоюрідної сестри, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2021 року по справі № 953/18814/20 були подані апеляційні скарги від ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Під час апеляційного провадження, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року по справі № 953/18814/20 було залучено ОСОБА_1 , до участі у даній справі як правонаступника позивача .
09 серпня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду по справі №953/18814/20 рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2021 року по залишено без змін.
07.09.2023 року ОСОБА_1 , подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за свого померлого батька, ОСОБА_9 , у порядку ст. 1266 ЦК України, який не встиг прийняти її через свою смерть, як до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, так і до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори.
Згідно відповіді П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 11.09.2023 року за № 1584/02-31 вбачається, що на сьогоднішній час містяться відомості про реєстрацію право власності на спадкову квартиру АДРЕСА_1 за іншою особою, тобто реєстрація права власності на ім'я ОСОБА_7 відсутня. Не вбачається за можливим встановити той факт, що зазначена квартира належить померлій ОСОБА_7 . Було рекомендовано звернутися до суду.
ОСОБА_9 , мав пріоритетне право на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 перед гр. ОСОБА_2 , а в результаті правонаступництва таке право переходить ОСОБА_1 , як єдиній спадкоємиці після смерті батька, ОСОБА_11 , тому його спадкове право, як і ОСОБА_1 , є порушеним і на сьогоднішній час підлягає захисту саме в судовому порядку.
Так, на підставі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а квартира на підставі ст. 388 ЦК України, витребуванню із чужого незаконного володіння, оскільки вибула з володіння власника ( ОСОБА_9 ) поза його волею та з порушенням законодавства (порушення черговості спадкування) .
Відповідач- ОСОБА_2 , у поданих письмових поясненнях та представник у судовому засіданні, проти заявлених вимог заперечував що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є добросовісними набувачами, які придбали спірну квартиру за відплатним правочином. Добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 є спадкоємцями однієї черги - п'ятої. А тому, ОСОБА_9 не мав право претендувати на все майно спадкодавця, а лише на частку рівну частці ОСОБА_2 , а тому вимога про витребування всієї квартири не ґрунтується на жодній нормі права Українського законодавства. Таким чином ОСОБА_2 була безумовно власницею спірного майна на законних підставах.
У свою чергу позивач є спадкоємцем шостої черги, як зазначає сама позивач вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за свого померлого батька, ОСОБА_9 , у порядку ст. 1266 ЦК України.
Чинне законодавство передбачає лише п'ять черг спадкоємців. Якщо спадкоємців попередніх черг немає або вони не прийняли спадщину, спадщина переходить до держави.
В даному випадку позивач не може застосовувати до спірних вимог ст. 1266 ЦКУ України, так як на неї не може застосовуватись право представлення. Право представлення виникає лише тоді коли спадкодавець пережив свого прямого спадкоємця.
В даному випадку ОСОБА_7 померла раніше батька позивач, ОСОБА_9 , що у свою чергу виключає право представлення.
Законом передбачена лише спадкова трансмісія в порядку черговості. Проте у заяві до нотаріуса, позивачка посилається не на спадкову трансмісію, а на право представлення.
Співвідповідач - ОСОБА_3 , у поданому відзиві та представник у судовому засідання, проти заявлених вимог заперечували , зазначаючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є добросовісними набувачами, які придбали спірну квартиру за відплатним правочином. Добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 є спадкоємцями однієї черги - п'ятої. А тому, ОСОБА_9 не мав право претендувати на все майно спадкодавця, а лише на частку рівну частці ОСОБА_2 , а тому вимога про витребування всієї квартири не ґрунтується на жодній нормі права Українського законодавства. Таким чином ОСОБА_2 була безумовно власницею спірного майна на законних підставах.
У свою чергу позивач є спадкоємцем шостої черги, як зазначає сама позивач вона подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за свого померлого батька, ОСОБА_9 , у порядку ст. 1266 ЦК України.
Чинне законодавство передбачає лише п'ять черг спадкоємців. Якщо спадкоємців попередніх черг немає або вони не прийняли спадщину, спадщина переходить до держави.
В даному випадку позивач не може застосовувати до спірних вимог ст. 1266 ЦКУ України, так як на неї не може застосовуватись право представлення. Право представлення виникає лише тоді коли спадкодавець пережив свого прямого спадкоємця.
В даному випадку ОСОБА_7 померла раніше батька позивач, ОСОБА_9 , що у свою чергу виключає право представлення.
Законом передбачена лише спадкова трансмісія в порядку черговості.
Таким чином ОСОБА_1 взагалі не має право заявляти будь які вимоги ні до ОСОБА_2 ні до інших спадкоємців.
Співвідповідач ОСОБА_4 , у поданому відзиві та представник у судовому засіданні , проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є добросовісними набувачами , фактично є жертвами конфлікту між спадкоємцями та як добросовісні набувачі не можуть нести відповідальність через спір третіх осіб. Втрата добросовісними набувачами свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України та призводить до позбавлення їх майна. що є неприпустимим. Заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підтверджені доказами, внаслідок чого задоволенню не підлягають.
Співвідповідачі - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у поданому відзиві та представник у судовому засідання, проти заявлених вимог заперечували , зазначаючи, що вони є добросовісними набувачами, які придбали спірну квартиру за відплатним правочином. При купівлі квартири в Державному реєстрі прав на нерухоме мано, жодних відомостей про власників майна не було, внаслідок чого вони не повинні нести відповідальність через спір третіх осіб - спадкоємців. Володіючи можливістю звернення до іншого спадкоємця - ОСОБА_2 , її довіреної особи про витребування вартості реалізованого майна ОСОБА_1 вирішує звертатися до законних власників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , порушуючи положення національного та міжнародного законодавства, усталених підходів до мирного володіння своїм майном. З урахуванням наведеного просили відмовити в задоволені позовних вимог в частині витребування спірного майна.
3-ті особи, у судове засідання не з'явилися, повідомлялись належним чином, на виконання ухвали суду надали витребувані документи.
Ухвалами суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовної провадження, витребувані копії спадкових справ, копії укладених правочинів, справа призначена до судового розгляду, відмовлено в залишенні позову без руху та повернені.
Також дана справа, протоколом від 03.06.2025р. перерозподілена, внаслідок дострокового закінчення відрядження раніше визначеного судді.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно відповіді Харківського обласного судово-медичної експертизи від 26.11.2020 року вбачається, що «24.11.2017 року у відділенні № 2 ХОБСМЕ була проведена судово-медична експертиза трупа невідомої жінки (з медичної карти ХОПЛ № 3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Причина смерті: «Інтоксикація організму. Пневмонія, збудник не встановлений». Відповідно до дозволу Харківської місцевої прокуратури № 4 від 11.12.2017 року № 04-07-10100 вих. 17 труп невідомої жінки (зі слів ОСОБА_7 ) було поховано за кошти місцевого бюджету на кладовище № 1 м. Харкова 09.02.2018 року під № 2323-с».
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04.04.2019р. встановлений факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є двоюрідною сестрою ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 та двоюрідною тіткою ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішення набуло законної сили.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 29.08.2019 року визначений ОСОБА_2 додатковий строк протягом трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті двоюрідної племінниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Зобов'язано Харківській міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області внести зміни до актового запису про смерть №17710 від 12.12.2017 року, а саме: померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , громадянка України ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження м. Мерефа Харківської області, зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_3 . Рішення набуло законної сили 01.10.2019
Після смерті ОСОБА_7 Четвертою Харківською міською нотаріальною конторою 28.09.2018р. була заведена спадкова справа № 411/2018.
Згідно спадкової справи справа № 411/2018, після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 28.09.2018 р. звернувся ОСОБА_12 .
Постановою державного нотаріуса Сьомої Харківської міської нотаріальної контори від 01.10.2018р. ОСОБА_12 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , за відсутності доказів родинного зв'язку із померлою та не прийняття спадщину у встановлений законом строк.
03.12.2019р. ОСОБА_2 звернулась до Сьомої Харківської міської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини , після смерті ОСОБА_7 . У заяві зазначено, що окрім неї, інші спадкоємці відсутні.
До складу спадщини, після смерті ОСОБА_7 , входить квартира за адресою: АДРЕСА_4 .
Батьки ОСОБА_7 померли - ОСОБА_8 - 11.07.1999р., ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_11 . Син ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповіт ОСОБА_7 не залишила.
За ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Враховуючи відсутність заповіту, спадкування після смерті ОСОБА_7 здійснюється за законом.
09.12.2019р. державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори Кудіній Л.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_7 . Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №8-802.
Згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2019 року , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Бідонько Л.Л. , ОСОБА_2 продала спірну квартиру ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 за договором дарування від 14.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Бідонько Л.Л., подарував спірну квартиру ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 04.09.2020р. , посвідченого приватним нотаріусом Кошель Т.В , продала спірну квартиру ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
На теперішній час спірна квартира зареєстрована по частині за ОСОБА_14 , ОСОБА_15
ОСОБА_9 27.07.2020р. звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_7 .
Постановою держаного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 29.07.2020р. ОСОБА_9 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_7 .
ОСОБА_9 27.07.2020р. звернувся у суд із позовом про встановлення факту родинних відносин та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 .
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 12.08.2021р. встановлений факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є двоюрідним братом ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Встановлений ОСОБА_9 додатковий строк - один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його двоюрідної сестри, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення набуло законної сили 09.08.2023р.
Під час апеляційного оскарження рішення суду від 12.08.2021р. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.02.2023р. залучена до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступник позивача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Згідно спадкової справи №794П/2021р., заведеної П'ятою Харківської нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_9 , із заявою про прийняття спадщини 29.12.2021р. звернулась ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження та укладання шлюбу ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_9 . Інші спадкоємці відсутні.
01.12.2022р. державним нотаріусом П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Пірцхалаві Т.Г. видано свідоцтво про право на спадщину, після смерті ОСОБА_9 на інше майно (квартиру , автомобіль, які не є предметом розгляду даної справи).
07.02.2023р. ОСОБА_1 подала до Четвертої Харківської міської нотаріальної контори заяву , в якій зазначила, що на виконання рішення Київського районного суду м.Харкова від 12.08.2021р. по справі №953/18814/20 вона подає цю заяву, відповідно до якої приймає спадщину після ОСОБА_7 , за свого померлого батька, у порядку ст. 1266 ЦК України.
Держаним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_7
07.09.2023р. ОСОБА_1 подала заяву до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори заяву, в якій зазначила, що на виконання рішення Київського районного суду м.Харкова від 12.08.2021р. по справі №953/18814/20 вона подає цю заяву, відповідно до якої приймає спадщину після ОСОБА_7 , за свого померлого батька, у порядку ст. 1266 ЦК України.
Постановою державного нотаріуса П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 08.09.2023р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_7 за відсутності спадкового майна, яке було б зареєстровано за спадкодавцем.
Суд зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із частиною першою ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Стаття 1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Як встановлено судом заповіт померла ОСОБА_7 не залишила, отже спадкування здійснюється за законом.
За ч.1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Отже ОСОБА_2 є спадкоємцем п'ятої черги, після смерті ОСОБА_7 , оскільки є двоюрідною тіткою померлої ОСОБА_7 .
За положеннями ст.1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Частиною 4 ст.1266 ЦК України передбачено, що двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
В постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц зроблено висновок щодо застосування статті 1266 ЦК України та вказано, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п'ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб'єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п'ятої черги за законом переміститися у вищу чергу.
Таким чином, після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем за законом третьої черги є ОСОБА_16 , як рідний дядько, а відповідно до ч.4 ст. 1266 ЦК України за правом представлення - ОСОБА_9 (батько позивачки) як двоюрідний брат ОСОБА_7 (син дядька).
Проте, під час розгляду апеляційним судом скарги на рішення суду, яким ОСОБА_9 визначений додатковий строк на прийняття спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_7 , ОСОБА_9 помер.
За положеннями ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Частино 1 ст. 1270 ЦК України перебачений загальний строк для прийняття спадини - 6 місяців .
Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено можливість визначення у судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємцем, в разі його пропуску з поважних причин.
Спадкова трансмісія -це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансмісар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.
Об'єктом спадкової трансмісії є суб'єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв'язку з його смертю.
До трансмісара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об'єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб'єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися:1)після смерті спадкодавця та 2)після смерті трансмітента.
Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб'єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв'язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансмісарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки. (правова позиція ВС викладена у постанові від28 лютого 2024 року у справі № 495/6360/19 ).
Позивачка, яка є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_9 , звернулась двічі до нотаріуса із заявами після смерті батька :
29.12.2021р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 на загальних підставах;
07.09.2023р. із заявою про прийняття спадщини на виконання рішення Київського районного суду м.Харкова від 12.08.2021р. по справі №953/18814/20, яким ОСОБА_9 наданий додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Отже, після ухвалення судом рішення про надання додаткового строку для прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_9 помер. До позивачки, як трансмісара перейшло право на прийняття спадщини, яке не встиг реалізувати трансмітент, а вона реалізувала шляхом подання заяви до нотаріуса, в межах додаткового місячного строку, наданого трансмітенту судом, який обчислюється після набрання рішення суду законної сили.
З урахуванням наведеного, в даному випадку позивач є спадкоємцем в порядку трансмісії, після смерті батька, який в свою чергу є спадкоємцем третьої черги за правом представлення, після смерті ОСОБА_7 .
Ті обставини, що у поданій до нотаріуса заяві від 07.09.2021р. позивачка посилається на ст. 1266 ЦК України - право представлення, не змінює фактичного спадкування - спадкової трансмісії.
З урахуванням наведеного, після смерті ОСОБА_7 - позивачка є спадкоємцем третьої черги (за спадковою тансмісією та за правом представлення), ОСОБА_2 є спадкоємцем п'ятої черги.
Згідно зі статтею 1258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (зміна черговості)
Як встановлено судом, 09.12.2019р. державним нотаріусом Четвертої Харківської міської нотаріальної контори Кудіній Л.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 .
Порядок визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним врегульовано ст. 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво визнається недійсним за рішенням суду з різних підстав, основною з яких є те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Серед іншого, причинами для визнання свідоцтва недійсним можуть бути визнання недійсними інших документів (заповіт, відмова від спадщини, свідоцтво про шлюб), а також порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи .
Враховуючи, що позивачка є спадкоємцем третьої черги, а ОСОБА_2 спадкоємцем п'ятої черги, після смерті ОСОБА_7 , саме позивач є спадкоємцем спірної квартири і видане свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 порушує її права та підлягає визнанню недійсним.
У ЦК України закріплено тільки можливість пред'явити вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301).
Також, згідно пп.2.2.4. п.2.1. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Накази Мінюсту України від 07.07.2011 № 1810/5 реєстратором до Спадкового реєстру вносяться відомості про заповіти та спадкові договори щодо: визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (вид, дата та номер документа, на підставі якого свідоцтво про право на спадщину визнане недійсним, найменування суду (видавець)).
Отже, вимоги позивача про скасування свідоцтва про право на спадщину від 09.12.2019р. та скасування його реєстрації в Спадковому реєстрі (як зазначено представником позивача під час судового розгляду) є способами захисту, які не передбачені законом та є неефективним для захисту порушеного права позивача, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.
У ч.5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За положенням п.3 ч.1, ч.2 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що «згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені особи поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким».
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».
Судом встановлено, що спірна квартира на теперішній час зареєстрована за ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , на підставі договору купівлі-продажу і вказані особи є добросовісними набувачами.
Проте спірна квартира на час її відчуження належала ОСОБА_9 , спадкоємцем якого є позивач, отже вибула з володіння ОСОБА_9 не з його волі.
За таких обставин, ефективним способом захисту права позивача є віндикаційний позов до осіб, за якими зареєстровано право власності на спірну квартиру.
З урахуванням наведеного квартира АДРЕСА_1 , підлягає витребуванню у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 .
Наявність оплати з боку добросовісного набувача за спірне майно, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна від добросовісного набувача ( постанова ВС від 29.04.2024р. № 910/5808/20)
Відповідачі мають право захисти своє порушене право в порядку ст. 661 ЦК України.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні із даним позовом у суд позивачем заявлено чотири вимоги - три вимоги немайнового характеру : визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування у спадковому реєстрі державної реєстрації, і одна вимога майнового характеру - витребування квартири із чудового незаконного володіння.
Отже судовий збір у даній справі повинен складати за три немайнові вимоги - 3633,60 грн. та вимога майнового характеру - 9730 грн.(висновок про вартість майна здійснений товарною біржею при останнбому правочині із квартирою)
Позивачка при зверненні у суд сплатила судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Враховую, що судом задоволено дві вимоги позивача - одна немайнова ( визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за законом) та одна майнова (витребування майна із чужого незаконного володіння). В іншій частині в задоволені позову - відмовлено.
Отже, судовий збір сплачений позивачкою при зверненні у суд за дві немайнові вимоги, в задоволені яких відмовлено. Відшкодуванню не підлягають.
Недоплачений позивачем судовий збір , в частині задоволених вимог, підлягає стягненню з відповідачів на користь держави, а саме з ОСОБА_2 - 1211,20 грн., з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - 9730 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 43, 76-81,89, 141, 263-265 ,268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи: державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Агасян Віолетта Грачиківна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна, державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна, державний нотаріус П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Лакіза Інна про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Визнати недійсним та свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 грудня 2019 року, видане державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Агасян В. Г. громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке зареєстроване в реєстрі № 8-802.
Витребувати у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1 .
В іншій частині, в задоволені позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 гр. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 4865 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 4865 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлено 11.11.2025р.
Суддя Бородіна Н.М.