Справа № 953/8965/25
н/п 2/953/3698/25
30 жовтня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря - Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
встановив:
Позивач, ТОВ «Кошельок», звернулось до суду з позовом, шляхом пред'явлення його в системі «Електронний суд» до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором №3632908029-589293 від 19.01.2022 в розмірі 13189,82 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.01.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (далі- ТОВ «Кошельок») було укладено договір № 3632908029-589293 про надання коштів у позику, за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов'язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор, для підписання кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 5000 грн; - початковий строк кредитування, становить 12 днів; - дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 3.6., п. 3.7. договору; базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п.3.5, п.3.6, п.3,7, п.3.8 договору. Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 15.03.2022 року до 12.06.2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 . Однак Відповідач не виконала свої зобов'язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв'язку з чим, станом на момент звернення до суду у Відповідача, за утворилась заборгованість у розмірі 13189,82 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.
Представник відповідача - адвокат Кривенко Е. надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що одноразовий ідентифікатор не є належним підтвердженням волевиявлення сторони. Крім того, відповідач зазначила про відсутність у позивача ліцензії на надання фінансових послуг з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Копія свідоцтва Нацкомфінпослуг від 01.11.2016, долучене позивачем до позовної заяви, лише підтверджує факт внесення позивача до реєстру фінансових установ, але не є ліцензією, зазначеною вище Також позивач зазначив, що станом на момент подачі позову минуло більше трьох років. Тобто, з моменту, коли відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту (дата прострочення 30.04.2022) почався перебіг позовної давності. Позивач не навів жодних обставин, що переривали або зупиняли перебіг цього строку. Оскільки позов подано після спливу трирічного строку позовної давності, право на судовий захист згідно ч.4 ст. 267 ЦК України вважається втраченим. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, застосувати позовну давність до заявлених вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.01.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір №3632908029-589293 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процес: обробки інформації діють як єдине ціле.
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор 5593 для підписання кредитного договору № 3632908029-589293 від 19.01.2022.
Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту, становить 5000 грн. ( п. 1.1. договору); строк кредитування становить 12 днів, (далі - лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків).
Згідно п.1.3.2, п. 1.3.3, п.1.3.3.1 договору проценти за користування кредитом 6 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.
Згідно з п. 3.4. Договору відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору, за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 5006 грн, або 100,12% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 6 грн або 0,12% від суми кредиту.
ТОВ «КОШЕЛЬОК» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий її рахунок НОМЕР_1 .
Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник була попередньо ознайомлена та погодилася, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8., п.3.9
Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Відповідно до листа Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві від 15.07.2025 №07/605-07/357, надано підтвердження директору ТОВ «КОШЕЛЬОК», що 19.01.2022 о 19:23:06 з сумою платежу 5000 грн операція була успішно проведена через систему «xPay» та зарахована на картку№ НОМЕР_1 (ID транзакції НОМЕР_2 , ID кредиту НОМЕР_3 , ID заявки на кредит 589293).
На підтвердження вищевказаного ТОВ «ТАС ЛІНК» надано повідомлення, що 19.01.2022 було проведено успішне зарахування на карту клієнта (ордер ID транзакції с4bc210f-6304-4f65-9449-61e84aa22ffd) про зарахування коштів клієнту в сумі 5000 грн, опис замовлення видача кредитних коштів, договір займу №3632908029-589293.
Крім того, згідно листа супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «Приватбанк» Косенка А.С. від 10.10.2025 №20.1.0.0.0/7-251007/90043-БТ, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також АТ КБ «Приватбанк» надано виписку по картці № НОМЕР_1 за період з 18.01.2022 по 30.04.2022, з якої вбачається зарахування на вказану карту 19.01.2022 року 5000 грн.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором №3632908029-589293 від 19.01.2022, заборгованість ОСОБА_1 становить у сумі 13189,82 грн, з яких: 4896,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 грн - заборгованість за відсотками в межах лояльного періоду; 9723,82 грн заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Доказів внесення коштів на погашення заборгованості відповідачкою не надано.
Відтак позивач довів належними та достатніми доказами, що зазначена заборгованість за сумою кредиту дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору.
Щодо розміру заборгованості за наданим кредитом, суд зазначає наступне.
Сума отриманого кредиту становить 5000 грн., строк дії договору 12 днів. Відсотки за користування кредитом за дисконтною ставкою становлять 0,01% на добу.
Таким чином заборгованість за кредитним договором становить 5000 грн.,- заборгованість по тілу, 6 грн відсотки за користування кредитом.
Підстав для стягнення відсотків поза межами строку кредитування суд не вбачає. Розмір відсотків погоджено сторонами у графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору.
Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за договором №3632908029-589293 від 19.01.2022 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, відповідачем 12.02.2022 було внесено суму на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 1540 грн., з яких 104 грн. враховано позивачем як сплату по кредиту та 1436 грн. як сплату по відсоткам.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 3466 (5000 грн.+6 грн.-1540 грн), з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру базової відсоткової ставки за кожен день прострочення, періоду кредитування та внесеної відповідачем суми на погашення заборгованості.
Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила, матеріали справи не містять.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, строк позовної давності продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» .
Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Враховуючи, що ТОВ «Кошельок» звернулось з вказаним позовом 29.08.2025року,тобто підчас дії воєнного стану в Україні, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущений.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність у позивача ліцензії на надання фінансових послуг з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту суд зазначає.
Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (Цивільна дієздатність юридичної особи), а ст. 91 Кодексу зазначає, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) (цивільна правоздатність).
Відповідно до Положення про Державний реєстр фінансових установ, зареєстрованого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28.08.2003 № 41 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 28.11.2013 № 4368) фінансова установа - ліцензіат - фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
За змістом статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу II Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 08 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
На підставі цього Закону Нацкомфінпослуг як уповноважений державний орган 09 жовтня 2012 року розпорядженням № 1676 затвердив Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.11.2016 року № 2742, ТОВ «Кошельок» видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установ.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
ТОВ «Кошельок» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», та здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.
Тож, ТОВ «Кошельок», яке є юридичною особою, на момент укладення договору №3632908029-589293 від 19.01.2022 року, мало статус фінансової установи за законодавством України, було внесене до Державного реєстру фінансових установ України, та мало право відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи здійснювати фінансову послугу у виді укладення договору позики, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті Національного банку України про наявністю у вказаної юридичної особи ліцензії на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, виданої 28.02.2017 (посилання на сторінку НБУ для пошуку відомостей, зокрема, щодо наявності ліцензій фінансових установ https://kis.bank.gov.ua/search-fu ).
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «КОШЕЛЬОК» 12.02.2025 укладено договір про надання правової допомоги.
На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом, окрім договору про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2025, додано додаток до договору про вартість послуг на суму 10000 від 10.07.2025, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506.
У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2628 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (26,28% від ціни позову).
Крім того, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір за подання до суду вказаного позову у сумі 636,61 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» ( 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» ( 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором №3632908029-589293 у розмірі 3466 грн., судовий збір в сумі 636,61 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2628 грн.
В інші частині, в задоволені позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Бородіна