Справа №639/5796/25
Провадження №2/639/1997/25
11 листопада 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
11 серпня 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», подана його представаником до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.12.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1316967 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3000,00 гривен, дата надання кредиту: 05.12.2020 року, строк кредиту: 30 днів, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка - 1,9 % в день.
ТОВ ««Лінеура Україна» виконало умови договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 12.06.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 6411,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 3411,00 грн..
07.09.2021 у між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором №1316967 від 05.12.2020 укладеним з ОСОБА_2
07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №№1316967 від 05.12.2020 до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Ухвалою Ноовбаварського районного суду міста Харкова від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до провадження. Призначено позовну заяву до розгляду.
15.09.2025 до суду надійшла заява представника позивача Пархомчука С.В. про розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн., документ сформований в системі «Електронний суд» 14.09.2025.
В судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Вматеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України у судове засідання не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 11.11.2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 05.12.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 1316967 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Згідно умов кредитного договору, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3000,00 гривен, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,9 % в день.
Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування товариством коштів на платіжну картку Клієнта, зазначену в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 (а.с. 9-12).
Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1316967 від 05.12.2020 є графік платежів, відповідно до якого сума кредиту становить 3000,00 грн, сума нарахованих процентів 9,00 грн, разом до сплати 3009,00 грн. (зворот а.с. 12).
ТОВ «Лінеура Україна» довідкою про ідентифікацію підтвердила, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1316967 від 05.12.2020 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор Е477, час відправки 05.12.2020, номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 13).
На підтвердження отримання коштів позичальником позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025, відповідно до якого 05.12.2022 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 (а.с. 14).
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування'до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електроннукомерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бутин адана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом нормст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі зазначеного встановлено укладання договору про надання кредиту.
07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як фактором, укладено договір факторингу № 1-07092021, відповідно до умов до фактора перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № №1316967 від 05.12.2020 (а.с. 15-18).
На підтвердження відступлення прав вимоги надано платіжну інструкцію №42 від 08.09.2021 та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 (а.с. 19).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 1-07092021 від 07.09.2021 року ТОВ «Сіті Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1316967 від 05.12.2020 року в сумі 6411,00 грн, з яких: 3000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 3411,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 20).
07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір № 2-07/09/2021 відступлення права вимоги (а.с. 21 -22).
На підтвердження сплати фінансування надана копія платіжної інструкції №379 від 08.09.2025 на суму 1120257,78 (а.с. 23).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07 вересня 2021 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1316967 від 05.12.2020 року в сумі 6411,00 грн, з яких: 3000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 3411,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 24).
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що договори фінасового кредиту підписані відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а отже матеріали справи свідчать про укладання договорів та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов зазначених договорів, як того вимагають положення ст.638 ЦК України.
Разом з тим, виходячи з наведених договорів фінансового кредитування, надання коштів здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що договори фінасового кредиту підписані відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а отже матеріали справи свідчать про укладання договорів та досягнення сторонами згоди щодо істотних умов зазначених договорів, як того вимагають положення ст.638 ЦК України.
Разом з тим, виходячи з наведених договорів фінансового кредитування, надання коштів здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Судом не приймається як достатній та достовірний доказ, в розумінні ст. 79, 80 ЦПК України, копія листа від 02.07.2025 за підписом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підтвердження здійснення перерахування коштів. В листі зазначено: «Шановні колеги, цим листом виражаємо Вам нашу повагу та повідомляємо, шо ТОВ «Універсальні платіжін рішення» надає псолуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №432 від 02.10.2012) та отримало ліцензію Національного банку України №21/788-рк від 01.05.2023 року. Між нашими підприємствами укладено договрі на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022.01.12.. Відповідно до зазначеного договору бло успішно перераховано кошти на платіжну картку 05.12.2020 19:24:07 на суму 3000,00 грн., маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.ua - 74351996, призначення платежу: Зарахування 3000 грн. на картку НОМЕР_3 »
Зі змісту листа неможливо достовірно ідентифікувати яким колегам адресовано листа, з ким саме укладено договір на переказ яких коштів. Крім того окрім реквизитів картки та суми трансзакція не містить ніяких реквизитів, а саме відсутні реквизити платника, призначення платежу, що унеможливлює встановити що саме за кредитним договром №1316967 від 05.12.2020 перераховані кошти відповідачу.
Отже, доданий до позовної заяви лист, із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору (а.с. 14).
Тобто, позивач не надав суду доказів здійснення транзакції у розмірі 3000,00 грн. ТОВ «Лінеура Україна» (Первісним кредитором) на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , а також квитанції про зарахування на картковий рахунок відповідача вказаної суми кредиту.
Крім того, з боку позивача суду не надано доказів належності відповідачу картки з номером, на який нібито були перераховані суми кредиту.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 ..
При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування сум кредиів на рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_1 .
На підтвердження позовних вимог ТОВ ФК Айкон Дебт Коллекшн» додано до позовної заяви розрахунок заборгованості за Кредитним договором №1316967 за період з 05.12.2020 по 12.06.2025, який складений позивачем (а.с 25).
В вищезазначеному розрахунку, відсутній період, за який нараховано заборгованість, а також дані щодо руху коштів на рахунку, сум, що фактично були сплачені відповідачем в рахунок погашення боргу. А, отже, встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором неможливо.
Суду не надано первинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розуміння положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процессуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Крім того, позивачем не доведено і факт переходу до нього прав вимоги.
Відповідно до Договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021 року, ТОВ « Лінеура Україна»( Кліент) передає права грошової вимоги до боржників, а фактор ТОВ «Фінансова компанія СІТІ фінанс груп» ( Фактор) передає гроші за відступлення права вимоги по кредитних договорах, що входять до Порфеля заборгованості ( додаток 1 Реєстр боржників та додаток 2 -Акт приймання передачі реєстру Боржників)
П.6.2.3 Даного договору передбачає, що право вимоги переходить до Фактора після підписання сторонами цього договору та виконання Фактором вимог п.7.2. Договору.
Відповідно до п 7.2. Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п.7.1 цього Договору на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок протягом 2 двох робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору.
Відповідно до наданої платіжної інструкції №42 оплата віступлення прав вимоги за договором фактоингу №1-07092021 від 07.09.2021 була здійснена 08.09.2021 (а.с. 20).
Отже ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» 07 вересня 2021 року ще не набув прав вимоги, та не міг відсупаити ТОВ «ФК Айкон Бебт Коллекгшн».
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу коштів у позику відповідачу на його рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, неналежністю наданих ним розрахунків як доказу заборгованості, та відсутність доказів переходу прав вимоги суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 137 ЦПК України вказує, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В обґрунтування розміру понесених позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. до матеріалів справи надано копії таких документів: довіреність від 09.07.2025 на уповноваження ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» адвоката Пархомчука С.В. представляти інтереси товариства, договору про надання правової допомоги № 09/07/25 від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» в особі директора Соколенко С.О., відповідно до якого вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин р боти адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень за одну годину фактично витраченого часу за надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката пов'язані з наданням правової допомоги за цим Договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються Клієнтом Адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). (а.с. 8, 29-31).
Згідно акту про отримання правової допомоги від 01.09.2024, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 по справі за позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , та зазначено вартість послуг:
Первинна консультація - 2 000,00 грн. (1 година);
Складання та подання позовної заяви - 5 000,00 грн. (2,5 годин);
Клопотання, заяви до суду, складння процесуальних документів - 3 000,00 (1,5 годин);
Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн. (а.с. 50).
Крім того надана платіжна інструкція №984 від 01.09.2025 на суму 10500,00 грн. (а.с.54).
Статтею 141 ч. 8 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» за подання позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.1).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 48, 76-81, 128, 133, 141, 166, 223, 247, 256, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України ст.ст. 11, 15, 16, 512, 516, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд-
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування учасників справи:
Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ: 44002941, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.11.2025.
Суддя С.О. Рубіжний