Справа № 953/6086/25
Провадження № 2/638/6280/25
про передачу справи на розгляд іншого суду
10 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Шамраєв М.Є., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо прийняття позовної заяви позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою суду від 12.08.2025 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
10.11.2025 до суду надійшла заява відповідача, з доданих до якої документів убачається, що відповідач зареєстрована не за адресою: АДРЕСА_1 , як зазначено в позові, що відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суд м. Харкова, а за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Слобідського районного суду м. Харкова.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду.
Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним незалежним і неупередженим.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи, що провадження в справі було відкрито з порушенням правил підсудності, і судовий розгляд по ній не розпочато, вважаю за необхідне направити її на розгляд за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, “суд» має завжди бути “встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.
Отже, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається “належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Тобто, поняття “суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У рішенні по справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine (Сокуренко і Стригун проти України),§24).
Також у §64 рішення по справі Jorgic проти Німеччини 64.Європейський суд з прав людини зазначив, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Він зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невід'ємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів (див., inter alia, Lavents проти Латвії, № 58442/00, § 114, 28 листопада 2002 р.). Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1 (для порівняння, Coeme та Інші проти Бельгії, №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 і 33210/96, §§ 99 і 107-08, ECHR 2000-VII).
З огляду на викладене, вважаю необхідним передати справу для розгляду за підсудністю до Слобідського районного суду м. Харкова.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовною заявою позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про розірвання шлюбу після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги - після залишення скарги без задоволення, передати за підсудністю до Слобідського районного суду м. Харкова.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, однак учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М.Є. Шамраєв