Справа № 638/4185/21
Провадження № 2/638/4750/25
03 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кіндріч О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Трест Житлобуд-1» про відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
З Верховного Суду до Шевченківського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ПрАТ "Трест Житлобуд-1", ПрАТ "Південспецатоменергомонтаж" про відшкодування моральної шкоди, яка розглядалась в межах кримінального провадження №12020220480002928 від 29 серпня 2020 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Відповідно до резолютивної частини постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до АТ «Трест Житлобуд 1» про відшкодування шкоди скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині судові рішення стосовно ОСОБА_4 залишити без зміни.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ПАТ «Трест Житлобуд-1» та ПрАТ "Південспецатоменергомонтаж" моральну шкоду у розмірі 500000 грн. та з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться справи №638/4185/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Потерпіла ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_6 . ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, а саме - порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей. Внаслідок цих порушень правил безпеки з боку ОСОБА_7 загинув ОСОБА_6 . Своїми злочинними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду, яка проявилась у стражданнях, що потерпіла зазнала у зв'язку з загибеллю чоловіка. Також зазначила, що діяльність ПрАТ "Трест Житлобуд-1", ПрАТ "Південспецатоменергомонтаж" пов'язана з використанням механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України вказана діяльністю є джерелом підвищеної небезпеки, тому моральну шкоду слід стягнути з вказаних юридичних осіб.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
23 червня 2025 року до суду від представника ОСОБА_4 - адвоката Кіндріч О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що згідно з наказом № 8-к від 01.02.2012 голови правління АТ «ПСАЕМ» ОСОБА_4 був прийнятий на роботу на посаду машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто він перебуває у трудових відносинах з АТ «ПСАЕМ». Відтак, АТ «ПСАЕМ», з яким ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Також зазначає, що між представниками AT «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» та сім'єю загиблого ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_5 (син загиблого) та ОСОБА_1 (дружина загиблого) було проведено зустріч та обговорено розмір моральної шкоди, яку AT «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» було відшкодовано у розмірі, який погодили сторони, а саме 60 000 гривень та 15 000 доларів США. Грошові кошти у вказаній сумі отримав ОСОБА_5 у якості моральної шкоди, завданої сім'ї загиблого ОСОБА_6 , що підтверджується розпискою від 02.09.2020. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
23 червня 2025 року до суду від представника ПрАТ "Південспецатоменергомонтаж" - Кіндріч О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти позову про стягнення солідарно з АТ «Трест Житлобуд-1» та АТ «ПСАЕМ» на користь потерпілої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. в повному обсязі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Зазначила, що ОСОБА_4 , згідно з наказом № 8-к від 01.02.2012 голови правління АТ «ПСАЕМ» прийнятий на роботу на посаду машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто знаходиться у трудових відносинах з АТ «ПСАЕМ». Однак, частиною 2 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідальність замовника за шкоду, завдану третій особі підрядником, якщо останній діяв за завданням замовника. Підстави притягнення замовника до відповідальності є такими самими, як і підстави відповідальності роботодавця. Отже з цього вбачається, наявність існування підрядних відносин між замовником та підрядником. Так, між АТ «ПСАЕМ» (підрядник) та АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» (замовник) було укладено договір № 2М від 02.01.2020 р. на виконання підрядником послуг для замовника на об'єктах, що будуються, монтаж, демонтаж і перевезення баштових кранів. Вказує, що оскільки факт наявності підрядних відносин між замовником та підрядником встановлений, то відповідно до вимог статті 1172 Цивільного кодексу України моральна шкода, яка завдана позивачу підлягає стягненню саме з замовника, за завданням якого виконувались будівельні роботи, які призвели до смерті ОСОБА_8
23 червня 2025 року до суду від представника ПрАТ "Трест Житлобуд-1" - Кіндріч О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що представники AT «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» та потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 досягли компромісу щодо розміру й порядку компенсації заподіяної моральної шкоди, та позивачем було отримано обумовлену грошову суму та факт отримання коштів при попередньому розгляді справи був підтверджений позивачем. Згідно із цим правочином позивач разом з сином отримали одноразове грошове відшкодування нанесеної моральної шкоди. Вказує, що у разі задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в судовому порядку, це призведе до подвійної відповідальності AT «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1», за заподіяння потерпілій моральної шкоди, що суперечить чинному Законодавству України. Зазначає, що оскільки отримані позивачем грошових коштів у розмірі 60000 грн. та 15000 доларів США не обґрунтовані позивачем, як витрати на матеріальну шкоду із зазначенням чеків на їх використання, то ці кошти і є моральна шкода, яка була виплачена на вимогу позивача. А оскільки моральна шкода у відповідності до норм чинного законодавства (ст.1168 ЦК України) може бути сплачена одноразово, то на думку представника відповідача позовна заява є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
09 червня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якому вона просить стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_1 грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 гривень; стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 150 000 гривень.
10 червня 2025 року до суду від представника АТ «Трест Житлобуд-1» надішли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких вона зазначає, що підставами позову були одночасно зазначені різні взаємовиключні підстави своїх позовних вимог, а саме, посилання на положення ст. 1190 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами), на положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України (відшкодування шкоди, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом) та на положення ст. 1172 ЦК України (відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданою їхнім працівником або іншою особою). А заява про збільшення розміру позовних вимог містить інші підстави позову у відповідності до ст.128 КПК України, ст. ст. 1168, 1172 ЦПК України, як і був змінений предмет позову щодо суб'єктного складу учасників та необхідності стягнення моральної шкоди лише з одного відповідача - АТ «Трест Житлобуд-1» без врахування того, що в порядку досудового врегулювання спору представники АТ «Трест Житлобуд-1» та потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 досягли компромісу щодо розміру й порядку компенсації заподіяної моральної шкоди та позивачем було отримано обумовлену грошову суму в розмірі 60 000 гривень та 15 000 доларів США, які отримав ОСОБА_5 у якості моральної шкоди, завданої сім'ї загиблого ОСОБА_6 та факт отримання коштів позивачем при попередньому розгляді справи був підтверджений позивачем особисто, що було враховано у вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2024 року та підтверджено при розгляді у Харківському апеляційному суді. Враховуючи викладене, просила повернути заяву про збільшення позовних вимог заявнику, оскільки вона подана з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про заміну первісного відповідача належним відповідачем задоволено. Замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , АТ «Трест Житлобуд-1», АТ «Південспецатоменергомонтаж» про відшкодування моральної шкоди первісних відповідачів ОСОБА_4 , АТ «Трест Житлобуд-1», АТ «Південспецатоменергомонтаж» на належного відповідача АТ «Трест Житлобуд-1». Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Трест Житлобуд-1» про відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220480002928 від 29.08.2020 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2025 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з АТ «Трест Житлобуд-1», на користь ОСОБА_1 грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
При ухваленні вказаного вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_4 згідно з наказом № 8-к від 01.02.2012 голови правління АТ «Південспецатоменергомонтаж» прийнятий на роботу та працює на вказаному підприємстві на посаді машиніста баштового крану 5-го розряду, тобто знаходиться у трудових відносинах з АТ «Південспецатоменергомонтаж».
Між АТ «Південспецатоменергомонтаж» та АТ «Трест Житлобуд-1» 02.01.2020 укладено договір №2М на виконання підрядником послуг для замовника на об'єктах, що будуються, монтаж, демонтаж і перевезення баштових кранів.
Згідно з договором №2М від 02.01.2020, де «замовником» виступає АТ «Трест Житлобуд-1», а «підрядником» - АТ «Південспецатоменергомонтаж», усі механізми експлуатуються машиністами «підрядника», щозмінне обслуговування баштових кранів робиться машиністом баштового крану перед початком виконання робіт.
ОСОБА_6 відповідно до наказу № 43К від 14.03.2016 начальника АТ «Трест Житлобуд-1» № 3 прийнятий на роботу на посаду муляра 3-го розряду АТ «Трест Житлобуд-1».
Так, 28.08.2020 близько 07:20 муляр 3-го розряду ОСОБА_6 згідно з графіком вийшов на роботу, а саме на територію будівництва житлового комплексу будинків, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . У цей же день, о 07:30 виконроб ОСОБА_9 провів усний інструктаж з охорони праці з працівниками та видав змінне завдання на виконання робіт, а саме виконання цегляної кладки будинку №1, секції 5 на 6 поверсі.
У свою чергу, ОСОБА_4 28.08.2020 до обідньої перерви виконував змінне завдання на вказаному будинку, а саме подавав краном розчин в тарі, розвантажував цеглу, подавав плити перекриття та перемички. Після обідньої перерви бригада мулярів піднялась на перекриття і він подавав розчин. Приблизно о 15.00 муляр ОСОБА_6 попросив ОСОБА_4 за допомогою крану переставити порожній ящик для розчину. ОСОБА_6 зачепив за два крюки 4-х стропного вантажозахоплювального пристрою, при чому інші 2 крюки він не зачепив за кільце пристрою та дав команду «віра» (підйом). Вказані вільні 2 крюки зачепилися за поміст, на якому знаходився ОСОБА_6 . Машиніст баштового крану ОСОБА_4 основним гаком почав підіймати порожній ящик для розчину і в цей час разом з ящиком піднявся поміст з цеглою і почав перехилятися. ОСОБА_4 різко опустив гак («змайнав»), але поміст з цеглою та муляром ОСОБА_6 впав з висоти 6-го поверху на підкранові колії, в результаті чого ОСОБА_6 помер на місці.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 10-12/2377-ДМ/20 від 20.10.2020 причиною смерті ОСОБА_6 стала тупа сукупна травма тіла.
Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності ННЦ «ІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 15933/3407/3408 від 25.02.2021 у причинному зв'язку з настанням 28.08.2020 нещасного випадку з муляром 3-го розряду АТ «Трест Житлобуд-1» ОСОБА_6 перебувають дії машиніста баштового крану ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 38 розділу 2 глави VI НПАОП 0.00-1.80-18 «Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання», п. п. 2.9, 3.30, 3.45 «Інструкції №61 з охорони праці для машиніста баштового крану», а саме: виконання команд працівника, який не мав посвідчення стропувальника та у невідповідний спосіб застропував вантаж, а також не дотримання вимог щодо попереднього підйому на незначну висоту вантажу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 16 січня 2024 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача без задоволення.
Постановою Верховного суду від 17 квітня 2025 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 січня 2025 року в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до АТ «Трест Житлобуд 1» про відшкодування шкоди скасовано і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині судові рішення стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 та п.п. 8 і 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 1, 2 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Враховуючи, що між АТ «Південспецатоменергомонтаж» та АТ «Трест Житлобуд-1» 02.01.2020 укладено договір №2М на виконання підрядником послуг для замовника на об'єктах, що будуються, монтаж, демонтаж і перевезення баштових кранів, суд вважає, що Акціонерне Товариство «Трест Житлобуд-1» є належним відповідачем щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті ОСОБА_6 .
Статтею 23 ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №5 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що моральна шкода полягає у втраті душевного спокою, перебуванні у постійному стані стресу, що має триваючий характер.
Судом встановлено, що відповідно до розписки, що міститься в матеріалах справи ОСОБА_5 02.02.2020 отримав від представника відповідача гроші у розмірі 60000 грн. та 15 000 доларів США допомоги родині. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні просив відмовити у позові позивачу, оскільки відповідачем відповідно до вказаної розписки було вже відшкодовано моральну шкоду.
Між тим, з вказаної розписки убачається, що грошові кошти від відповідача отримала не позивач у справі, а її син - ОСОБА_5 . В судовому засіданні встановлено, що позивач будь-яких коштів від відповідача не отримувала.
Таким чином, суд дійшов висновку, що докази відшкодування моральної шкоди позивачу відповідачем відсутні. Твердження представника відповідача у справі щодо того, що кошти передані відповідно до розписки ОСОБА_5 є відшкодуванням моральної шкоди в тому числі і позивачу в судовому засіданні не підтвердженні.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, виходячи із власного переконання та враховуючи негативні наслідки вчиненого злочину, що мають незворотній характер, оскільки втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. При цьому, суд враховує суб'єктивне ставлення позивача до передчасної втрати їх чоловіка, її душевні страждання, викликані необхідністю докладати зусиль для організації подальшого життя, відновити попередній стан життя неможливо. Ці страждання будуть супроводжувати позивача все її подальше життя. Крім того, сам по собі факт смерті чоловіка беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру а тому, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 300 000,00 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 81 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував встановлені обставини справи, глибину душевних та фізичних страждань позивача, виходив при цьому з вимог розумності і справедливості.
З метою збереження розумного балансу інтересів усіх сторін у справі, а також законодавчих вимог про справедливість у цивільних правовідносинах, суд вважає, що в рахунок компенсації моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути в користь позивача 300000 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та доведеним.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Між тим, позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу понесення ним витрат на правову допомогу, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем визначена ціна позову у розмірі 1000000 грн, у зв'язку з чим судовий збір за подання цієї позовної заяви складає 10 000 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, суд з урахуванням вказаних приписів дійшов висновку про стягнення з АТ "Трест Житлобуд-1" на користь держави судовий збір у розмірі 3 000 грн.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Трест Житлобуд-1» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Трест Житлобуд-1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) грн.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Трест Житлобуд-1» на користь держави судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1" (ЄДРПОУ 01270285 , адреса: м. Харків, вуЛ. Алчевських 43).
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя Л.М. Рибальченко