справа № 619/6767/25
провадження № 1-кп/619/588/25
11 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025221230000608 від 10.06.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_5
Суть питання, що вирішується ухвалою.
07 листопада 2025 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за фактом скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025221230000608 від 10.06.2025.
Ухвалою суду від 07.11.2025 по кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, під час якого не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи продовженням існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Обвинувачений та захисник у судовому засіданні проти клопотання прокурора не заперечували.
Заслухавши клопотання прокурора та думку сторони захисту, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.
Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 13.10.2025 щодо ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 11 листопада 2025 року включно, але не пізніше ніж до підготовчого судового засідання.
Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини 2 статті 42 КПК України, ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
У обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у п. 1-5 ч. 1 КПК України.
Так, у обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на те, що ОСОБА_3 перебуває на посаді командира бойової машини - командира 2 механізованого відділенні 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого місцезнаходження військової частини, у якій він проходить військову службу та в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинуваченого до суду.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв'язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.
Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурором зазначено, що ОСОБА_3 , перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела наявність підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи не в умовах ізоляції, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин, оскільки всі зібрані по справі докази знаходяться у прокурора і останнім не зазначено що саме та яким чином може знищити чи спотворити обвинувачений.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК) прокурор зазначив, що ОСОБА_3 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців, здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.
Як на підставу існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_3 , незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився та продовжує існувати.
У обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором зазначено, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовує продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а фактичні обставини інкримінованих останньому тяжкого та особливо тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.
Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам.
Враховуючи викладене, наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 без визначення розміру застави, враховуючи вимоги п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання судом роз'яснено обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, але останній такого клопотання не заявив.
Статтею 316 КПК України передбачено, що після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд
постановив:
Призначити на підставі обвинувального акту у відношенні ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 України, судовий розгляд о 13 год 15 хв 18 листопада 2025 року у залі судових засідань №2 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.
Здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 09 січня 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1