Справа № 615/2150/25
Провадження № 2/615/445/25
11 листопада 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Логвінова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2150/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Стислий зміст (виклад) позовних вимог.
05 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Українські фінансові операції») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4612292 від 01 травня 2024 року у розмірі 104 876,11 грн. Також просить, у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, зазначити в рішенні про нарахування індексу інфляції та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України до моменту виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 4612292, за умовами якого останній надано кредит на суму 16 700,00 грн, строком на 352 дня та зі сплатою 1,50 % за кожен день користування кредитом.
25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 25/11/2024, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 25 листопада 2024 року до договору факторингу № 25/11/2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4612292 від 01 травня 2024 року на суму 77 404,61 грн, з яких 16 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 52 354,61 грн заборгованість за відсотками; 8 350,00 грн штрафні санкції.
Відповідач не виконала умови взятого на себе зобов'язання, не погасила кредит та не сплатила відсотки за користування кредитом, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.
Заяви по суті справи від сторін не надходили.
Аргументи (позиції) учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, у якому позов підтримав та просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Рух справи.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 28 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4612292, за умовами якого останній надано кредит на суму 16 700,00 грн, строком на 352 дня та зі сплатою 1,50 % за кожен день користування кредитом (а.с. 42-51).
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) НОМЕР_1 .
Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 96260 01 травня 2024 року о 12:17:43.
Згідно листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 12 вересня 2025 року, на ім'я ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . 01 травня 2024 року на платіжну карту № НОМЕР_3 було зарахування суми у розмірі 16 700,00 грн (а.с. 125).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4612292 від 01 травня 2024 року, станом на 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 77 404,61 грн, з яких 16 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 52 354,61 грн заборгованість за відсотками; 8 350,00 грн штрафні санкції (а.с. 54-58).
З розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за договором № 4612292 про надання споживчого кредиту від 01 травня 2024 року, станом на 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за відсотками у розмірі 35 821,50 грн (а.с. 37-38).
25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 25/11/2024, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (а.с. 61-65).
Відповідно до реєстру боржників від 25 листопада 2024 року до договору факторингу № 25/11/2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4612292 від 01 травня 2024 року на суму 77 404,61 грн, з яких 16 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 52 354,61 грн заборгованість за відсотками; 8 350,00 грн штрафні санкції.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 4612292 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 травня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура України» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, при цьому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Договір містить податковий номер відповідача, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4612292 від 01 травня 2024 року, станом на 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 77 404,61 грн, з яких 16 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 52 354,61 грн заборгованість за відсотками; 8 350,00 грн штрафні санкції (а.с. 54-58).
З розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» за договором № 4612292 про надання споживчого кредиту від 01 травня 2024 року, станом на 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за відсотками у розмірі 35 821,50 грн (а.с. 37-38).
З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 104 876,11 грн, з яких: 16 700,00 грн тіло кредиту; 88 176,11 грн заборгованість за відсотками, які були нараховані за період з 01 травня 2024 року по 17 квітня 2025 року включно.
Суд не погоджується з розміром відсотків, які були нараховані за користування кредитом, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2.5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредит 01 травня 2024 року, відповідно денна процентна ставка за період з 01 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року становить 1,5 %, що складає 27 805,50 грн (16 700 / 100 х 1,5 = 250,50 х 111), а за період з 20 серпня 2024 року по 17 квітня 2025 року дена процента ставка становить 1 %, що складає 40 247,00 грн (16 700 / 100 х 1 = 167 х 241).
Отже, розмір заборгованості за кредитним договором № 4612292 від 01 травня 2024 року в частині відсотків становить 68 052,50 грн.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4612292 від 01 травня 2024 року.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84 752,50 грн, з яких: 16 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 68 052,50 грн заборгованість за відсотками.
Що стосується зазначення у рішенні суду про нарахування, у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року по справі № 911/952/22 зроблено висновок, що частині десятій статті 238 ГПК України, частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом даної справи є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, одночасно вимог про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, позивач не пред'являв, а тому підстави для зазначення у рішенні суду про нарахування, у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, інфляційних втрат та 3 % річних, відсутні.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачено 2 422,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією № 706 від 29 липня 2025 (а.с. 26).
Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 957,59 грн (84 752,50 / 104 876,11 х 2 422,40 = 1 957,59).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний враховувати критерії, визначені законом.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до матеріалів справи в тому числі надано копії: договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем (а.с. 93-94); заявки від 21 квітня 2025 року № 4612292 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, у якій наведено перелік наданих послуг професійної правничої допомоги в рамках справи про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4612292 від 01 травня 2024 року з ОСОБА_1 , а також визначено вартість цих послуг у розмірі 10 000,00 грн (а.с. 16-17).
Згідно заяви на виконання доручення від 21 квітня 2025 року, на підставі договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року надані наступні види робіт: надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства; дослідження адвокатом наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; складення, оформлення та направлення адвокатських запитів; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4612292 від 01.05.2024, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду: Валківський районний суд; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи); складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі участь у судових засіданнях
Із матеріалів справи вбачається, що позов подано ОСОБА_2 , до якого долучено клопотання про витребування доказів.
Однак, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, судова практика в тому числі Верховного Суду в даній категорії справ є сталою та незмінною, у зв'язку з чим, на думку суду, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, представник позивача у судових засіданнях участі не приймав, адвокатських запитів та інших документів, пов'язаних з даною справою, не складав.
Відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтям 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг.
Отже, виходячи з вищенаведеного, враховуючи системний аналіз положень чинного законодавства України, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконаних робіт, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить у розмірі 3 000,00 грн.
Ураховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 424,36 грн (84 752,50 / 104 876,11 х 3 000 = 2 424,36).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4612292 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01 травня 2024 року у розмірі 84 752 (вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн 50 коп, з яких: 16 700 (шістнадцять тисяч сімсот) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 68 052 (шістдесят вісім тисяч п'ятдесят дві) грн 50 коп заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 957 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 59 коп, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн 36 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896, юридична адреса: м. Київ, вул. Набережено-Корчуватська, 27, прим. 2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя А.О. Логвінов