Справа № 185/9979/25
Провадження № 2/185/7169/25
11 листопада 2025 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , про визнання права власності на нерухоме майно, -
У серпні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , в якому просить суд визнати за нею право власності на 165/300 частин у праві спільної часткової власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція позивача
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона фактично з 2004 року проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а з 2005 року зареєстрована у ньому. Тобто, більше 20 років відкрито та добросовісно самостійно користується зазначеними частинами житлового будинку, тоді як, відповідачі, як співвласники частин цього будинку знялися з реєстрації у цьому житловому будинку, будь-яких претензій до неї не пред'являють або зацікавленості до цього житлового будинку не мають. Тоді, як вона особисто сплачує комунальні послуги, проводить поточний ремонт зазначеного житлового будинку. Тому, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав щодо визнання права власності на 165/300 часток житлового будинку за набувальною давністю.
Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачі не скористались своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву.
У судове засідання позивачка, відповідачі, третя особа не з'явились, відповідно до поданих заяв, просили розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 436896840 від 25.07.2025, право спільної часткової власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 141,6 кв.м, житловою площею: 91,5 кв.м, зареєстровано таким чином: за ОСОБА_8 - 9/20 частин (відповідно до договору дарування Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 11.04.1992, реєстровий номер 1-2329); за ОСОБА_5 - 13/150 частин (відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2004); за ОСОБА_6 - 13/150 частин (відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2004); за ОСОБА_4 - 13/150 частин (відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2004); за ОСОБА_2 - 29/300 частин (відповідно до договору міни Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 07.09.1996, реєстраційний номер 1-2506); за ОСОБА_3 - 29/300 частин (відповідно до договору міни Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 07.09.1996, реєстраційний номер 1-2506); за ОСОБА_7 - 29/300 частин (відповідно до свідоцтва про право на спадщину Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 28.11.2007, реєстраційний номер 1-6210.
Як вбачається з матеріалів справи, третя особа - ОСОБА_8 , як співвласниця 9/20 частин житлового будинку, користується окремо своєю частиною житлового будинку від інших співвласників частин.
Загальний розмір інших часток, належних відповідачам, складає 165/300 частин зазначеного житлового будинку.
З довідки відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 2877 від 24.12.2019 про реєстрацію місця проживання вбачається, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.02.2005 по теперішній час.
З акту про фактичне проживання від 23.07.2025, складеного квартальним комітетом № 16 м. Павлограда, за участю свідків, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 по теперішній час, особисто сплачує комунальні послуги, проводить поточний ремонт житлового будинку.
Відповідно до матеріалів справи, усі відповідачі по справі зареєстрованими за спірним житловим будинком не значаться.
З позову вбачається, що позивачка відкрито та добросовісно самостійно користується зазначеним житловим будинком більше 20 років, тоді як, відповідачі знялися з реєстрації у цьому житловому будинку, будь-яких претензій або зацікавленості до належних їм частин житлового будинку не мають.
Норми права, які застосував суд та висновки
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнішнього володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
До вищевказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17.
При вирішенні спорів, пов'язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (див. постанови Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц, від 15 червня 2020 року у справі №323/2677/17, 10 лютого 2022 року, у справі №622/284/20, від 05 червня 2023 року у справі №368/1297/20, від 25 квітня 2023 року у справі №465/3716/18).
Таким чином, позивачка повинна довести: законність об'єкта володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що відповідачі по справі, як співвласники 165/300 частин житлового будинку, кожен окремо, відповідно до наданих суду заяв, погодились з доводами позивачки щодо законності володіння частинами їх житлового будинку; добросовісності його володіння з боку позивачки, без висування відповідачами будь-яких претензій; відкритості володіння; давності володіння (більше 20 років) та його безперервність, тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , про визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , право власності на 165/300 частин у спільній частковій власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відомо.
Відповідач - ОСОБА_3 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відомо.
Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .
Третя особа - ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: не відомо.
Суддя В.М. Бондаренко