Справа № 182/62/21
Провадження № 2/0182/2335/2025
Іменем України
11.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач 05.01.2021 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.
15.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 0861982401/Т/972138.
23.03.2018 року між Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір № 2 про відступлення прав вимоги (далі Договір про відступлення прав вимоги), про що було повідомлено відповідача.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 29441 грн. 00 коп.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 23.03.2018 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 0861982401/Т/972138 від 15.08.2013 року в сумі 29 441,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основним боргом 13889,00 грн.; заборгованість за процентами 2,00 грн.; заборгованість за комісією 13000 грн.; штрафи, пені 2550,00 грн.
Тому, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором № 0861982401/Т/972138 від 15.08.2013 року в розмірі 29441,00 грн. та понесені ним судові витрати.
Ухвалою про відкриття провадження від 19.02.2021 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Заочним рішенням від 23.06.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 29441,00 грн. та судові витрати по справі (а.с.30-32).
Ухвалою суду від 29.04.2025 року заочне рішення від 23.06.2021 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз'яснено її право на подачу відзиву на позовну заяву згідно вимог ст. 278 ЦПК України.
22.05.2025 року на електронну адресу суду від ОСОБА_2 представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», згідно якого просить у задоволенні позову відмовити.
27.05.2025 року на адресу суду від ОСОБА_3 представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено,що 15.08.2013 між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0861982401/Т/972138.
23.03.2018 року між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення права вимоги № 2, у відповідності до умов якого ПАТ«Актобанк» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому право вимоги заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами до позичальників, заставодавців та поручителів. (а.с.15-16).
Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору № 2 про відступлення права вимоги від 23.03.2018 з реєстру договорів, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № № 0861982401/Т/972138 від 15.08.2013 року в сумі : 29 441 грн.00 коп. (а.с.17).
Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-02-21-000031-a переможцем у електронних торгах кредитного портфелю фізичних осіб у кількості 10640 шт. стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно з розрахунком позивача відповідач має непогашену заборгованість за договором в сумі 29 441 грн. 00 коп., з яких: 13889 грн.00 коп. - заборгованість за основним боргом; 2 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами; 13000 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 2550 грн. 00 коп. - штрафи, пені.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Разом з цим в обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано наступні письмові докази: копію кредитного договору, згоду фізичної особи-суб'єкта кредитної історії, протокол електронного аукціону № UA-EA-2018-02-21-000031-a, копію договору №2 про відступлення прав вимоги, витяг з додатку №1 до вказаного договору відступлення права вимоги від 23.03.2018 року.
При цьому, суд наголошує, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Верховний Суд в постанові від 17.12.2021 по справі № 278/2177/15-ц зробив висновок, що заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором.
Проте, ТОВ «ФК «ЄАПБ не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу банком кредитних коштів.
З наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, що на поточний рахунок відповідача було зараховано кредитні кошти згідно кредитного договору № 0861982401/Т/972138 позивачем надано не було.
Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять. У справі немає, а ні належним чином складеного розрахунку заборгованості за період, який включає період кредитування (із зазначенням періодів її виникнення, застосованого розміру відсотків, формул розрахунку) складеної первісним кредитором, а ні виписки по рахунку позичальника за період, який включає період кредитування.
Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову.
Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у договорі про відступлення прав вимоги №2 від 23.03.2018, не звільняє ТОВ «ФК «ЄАПБ» від доказування наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та її розміру. ОСОБА_1 не є стороною договору про відступлення прав вимоги №2 від 23.03.2018, тобто визначений у договорі про відступлення прав вимоги №2 від 23.03.2018 розмір заборгованості із нею не узгоджувався, його обґрунтованість нею не перевірялась.
Вирішуючи обґрунтованість відзиву щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Судом встановлено, що відповідно до п.5.2 кредитного договору № 0861982401/Т/972138 від 15.08.2013 року укладеного між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди пені та/або штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю десять років.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З урахуванням того, що з моменту виникнення у позивача права вимоги за кредитним договором не сплив строк позовної давності, який був збільшений до 10 років, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.
Разом з цим, беручи до уваги, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги, а саме щодо перерахування відповідачу коштів та не надано розрахунок заборгованості первісного кредитора, що є його процесуальним обов'язком, в зв'язку з чим, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева