Справа № 182/4482/25
Провадження № 2/0182/3216/2025
Іменем України
04.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого Рунчевої О.В.
секретаря Паламарчук П.Ю.,
розглянувши в залі суду в м. Нікополі у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шаврова Наталія Михайлівна, до Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання право власності, -
21.07.2025 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, посилаючись на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до дня своєї смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з: житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною, площею 0,2294 га, кадастровий номер 1222985500:05:019:0002, яка розташована за тією ж адресою. Вказане майно на праві приватної власності належало матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Спадщину після смерті матері він прийняв, але не встиг оформити свої спадкові права, оскільки загинув, захищаючи територіальну цілісність України.
Позивач, в свою чергу, у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але постановою від 24.01.2025 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона не надала нотаріусу оригінали документів, що підтверджують право власності на спадкове майно. Позивач зазначає, що оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку були втрачені, а отримати дублікати вона не має можливості, оскільки зазначене нерухоме майно до сих пір зареєстроване на її померлу бабусю.
На даний час ОСОБА_1 бажає оформити спадщину після смерті батька, але в нотаріальному порядку цього зробити не може і для захисту свого спадкового права вимушена звернутися до суду, обравши такий спосіб захисту, як визнання права власності на це майно.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання (а.с. 24-25).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 року у приватного нотаріуса Бойко Л.П. витребувано матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.26-27).
В судове засідання сторони не з'явилися.
03.11.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі (а.с. 61-62).
19.08.2025 року від в.о. Покровського сільського голови Валентини Мостики надійшла заява про розгляд справи без участі представника Покровської сільської ради, вважають заявлені позовні вимоги обґрунтованими та законними, а тому не заперечують проти задоволення позову (а.с. 33).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст. 206, 207 цього Кодексу.
Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутності сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд дійшов до наступного висновку.
На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12). Факт родинних відносин підтверджується наданим позивачкою свідоцтвом про народження (а.с.13). До дня своєї смерті ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно, яке складається з: житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 , та земельної ділянки загальною площею 0,2294 га, кадастровий номер 1222985500:05:019:0002, яка розташована за тією ж адресою.
Вказане вище майно належало ОСОБА_4 - бабусі позивача та матері ОСОБА_3 відповідно, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер №2-1013, виданого 24.11.2021 року державним нотаріусом Першої Нікопольської держаної нотаріальної контори Ткачовою Л.П. (а.с.14).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_4 розпорядилась своїм майном та 12.05.2022 року склала заповіт на ім'я сина - ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.37).
ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. На підставі його заяви було заведено спадкову справу №54/2023, копія якої міститься в матеріалах даної справи (а.с.34-42). Але оформити свої спадкові права він не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув, виконуючи обов'язок по захисту Батьківщини. Своїм майном за життя не розпорядився та заповіту не склав.
Частина 2 ст. 1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як вбачається зі спадкової справи №139/2024, наданої на запит суду приватним нотаріусом Бойко Л.П., спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 є його донька - ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Інших спадкоємців судом не встановлено.
Однак, постановою від 24.01.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона не надала нотаріусу оригіналів документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.
Як зазначалось вище, батько позивача не встиг переоформити спадщину після смерті матері на своє ім'я, а тому спадкове майно на теперішній час залишається зареєстрованим за померлою ОСОБА_4 . Оригінали документів втрачені, а отримати дублікат позивачка не має можливості, оскільки померлому ОСОБА_3 не було за життя видане свідоцтво про право на спадщину на вищезазначене майно.
Для захисту свого спадкового права ОСОБА_1 звернулась до суду, вибравши такий спосіб захисту, як визнання права власності на це майно, визначений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частина 5 статті 1268 ЦК України становлює, що незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, суд вважає, що її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Враховуючи викладене вище, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а тому позовні вимоги задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 .
Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, ст. ст. 15, 16, 1216, 1218, 1225, 1266,1268 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 51, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Шаврова Наталія Михайлівна, до Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання право власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 45,6 кв. м., житловою площею 23.0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та на земельну ділянку загальною площею 0,2294 га, кадастровий номер 1222985500:05:019:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева