Справа № 177/2810/25
Провадження № 1-кп/177/236/25
Іменем України
11.11.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12025041730001235 від 12.09.2025 за ч. 1 ст. 121 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого
адвоката ОСОБА_5 ,
Криворізьким районним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурором у судовому засіданні 11.11.2025 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано наявністю ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме спробам переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого. Оскільки строк запобіжного заходу спливає, прокурору просив його продовжити ще на 60 днів, вважаючи обвинувачення щодо ОСОБА_2 обґрунтованим, а ризики таким, що не зменшилися та продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики, які б давали підставу для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні та прокурором не доведені. Обвинувачений повністю визнав свою вину, надав показання по суті справи, щиро розкаюється у скоєному. Підстав уникати явки до суду та впливати на потерпілого не має.
Потерпілий правом на участь у судовому розгляді не скористався, надав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що в рамках цього кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 14.11.2025, проте, судовий розгляд кримінального провадження триває та з об'єктивних причин завершений до вказаної дати бути не може.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Судом встановлено, що зазначені прокурором ризики про можливість переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитися від суду. Так, ОСОБА_2 обвинувачуєте у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк. Наявність випадків притягнення обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності підтверджують ризик ймовірного вчинення останнім нового кримінального правопорушення. Із урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд зазначає, що хоча ОСОБА_2 і є особою, яка в силу ст. 89 КК України не судима, разом із тим, останній раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, що свідчить про антисоціальну направленість його поведінки та небажання вести законослухняний спосіб життя.
Суд враховує також позицію викладену ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 та «Волосюк проти України» від 12.03.2013, відповідно до якої суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик можливого переховування від суду, на переконання суду, є реальним та таким, що не зменшився, враховуючу існуючу в країні обстановку, наявність тимчасово непідконтрольних територій та триваючу збройну агресію росії проти України, а також дані характеризуючих обвинуваченого.
На даний час судом проведено розгляд кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно з визначеного порядку: допитано обвинуваченого, досліджено матеріали, що характеризують його особу, щодо речових доказів та процесуальних витрат. Проте, у судовому засіданні 11.11.2025 обвинуваченим заявлено клопотання про виклик та допит потерпілого. Не зважаючи на те, що обвинувачений вину визнав, однак, із урахуванням взаємовідносин між обвинуваченим та потерпілим, із огляду на те, що останній у судовому засіданні не допитаний, існує ризик впливу на потерпілого, із метою надання чи зміни ним показань на користь обвинуваченого.
Доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченого гарантованого місця проживання та соціальних зв'язків, бажання останнього працювати, не спростовують встановлені в справі ризики щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , тому на даній стадії розгляду справи підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 , відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Докази неможливості подальшого перебування під вартою обвинуваченого, зокрема, і щодо стану здоров'я, суду не надано.
Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, репутацію, а також тяжкість покарання, що може йому загрожувати в разі визнання винуватим, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підлягає до задоволення.
Відповідно, із вищевказаних підстав, не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, про що заявлялося стороною захисту.
Окрім того, враховуючи висунуте ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, який вчинено із застосуванням насильства, відповідно до ч. 5 ст. 182, п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 187, 194, 199, 331, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025041730001235 від 12.09.2025 за ч. 1 ст. 121 КК України, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09.01.2026 включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1