Справа № 204/9462/25
Провадження № 2/204/4452/25
11 листопада 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі судді Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
07 вересня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1-4).
В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 07 червня 2015 року між сторонами було укладено шлюб, від даного шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із війною, на даний час спільна дитина проживає разом із позивачкою в Республіці Болгарія та перебуває на повному її забезпеченні. Між стонами на момент подання даної заяви не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання малолітньої дитини. Відповідач добровільно брав матеріальну участь у вихованні дитини, проте, не в тому обсязі, який є необхідним для забезпечення усіх потреб сина, через що на заявницю лягає тягар утримання спільної дитини, а саме: придбання одягу, їжі, ліків, вітамінів, товарів для дозвілля, розвитку, літній відпочинок та інше. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум, такий рівень позивачка не може забезпечити спільній дитині. Зазначає, що відповідач проходить службу в ЗСУ та має стабільне грошове забезпечення, а також є працевлаштованим в ТОВ «Люстдорф»,а тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 18), копія якої надіслана учасникам справи 12 вересня 2025 року за вихідним № 21941/25-вих/2/204/4452/25 (а. с. 19).
17 жовтня на адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», яким відповідачу направлялася копія ухвали суду від 12 вересня 2025 року (а. с. 24), що у свою чергу є належним повідомленням по справі.
Станом на дату розгляду справи відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, на підставі вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, про що складено актовий запис № 346, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04 вересня 2015 червня 2007 року (а. с. 9). Прізвище позивачки після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 ». Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 22 грудня 2015 року (а. с. 6).
Відповідно до Реєстраційної картки іноземця якому надано тимчасовий захист № НОМЕР_2 , який виданий 26 лютого 2025 року та дійсний до 04 березня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають у притулку та надано тимчасовий захист у Республіці Болгарія з 12 вересня 2022 року (а. с. 12,13-14).
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Законом України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 01 січня 2025 року, встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі - 3196 гривень.
З матеріалів справи убачається, що малолітньому ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнилось 10 повних років.
Враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці, суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачці аліменти на утримання малолітнього сина.
Враховуючи вищевикладене, оскільки батьки зобов'язані у рівній мірі забезпечувати дитину усім необхідним, суд вважає, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення ним повноліття. Через те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а зворотного відповідачем не доведено, суд доходить висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 від усіх його доходів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 вересня 2025 року, тобто із дня звернення із позовом до суду, і до досягнення дитиною повноліття, що є об'єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів з урахуванням встановлених у справі обставин.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір на підставі приписів ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 80, 180, 182, 191 СК України, ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 430 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх його видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна