Справа № 204/30/25
Провадження № 1-кп/204/5/25
17 лютого 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №22024000000000763, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що зазначені ризики на цей час продовжують існувати, а інші, більш м?які запобіжні заходи, не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам. Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих РФ, що зумовлює тимчасову не контрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування обвинуваченого від суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога. На даний час не встановлені усі спільники обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Крім того, враховуючи підтримку обвинуваченим протиправної діяльності російських окупаційних військ, в разі загострення воєнних дій на території України існує ймовірність його сприяння представникам Російської Федерації в проведенні підривної діяльності на шкоду держаній безпеці України та перешкоджанню провадженню іншим чином. Крім того, обвинуваченому інкримінується надання представникам РФ інформації щодо місця дислокації стратегічно важливих військових об'єктів та сучасного військового озброєння на території України та на теперішній час така передача інформації припинена, тому є підстави вважати, що обвинувачений, розуміючи, що представники РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам РФ вказаної інформації, а також взагалі може здійснити перехід на бік ворога. Вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, дозволяють ОСОБА_7 ефективно переховуватися від суду, у тому числі, за межами України, що унеможливить проведення з ним процесуальних дій.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки доводи про наявність ризиків, на які посилається прокурор є нічим необґрунтованими. Захисник зазначає, що обвинувачений не мав наміру виїздити з України, даних про те, що він якимось чином намагався перешкоджати кримінальному провадженню немає. Також прокурор не зазначає конкретних осіб, які начебто контактували з обвинуваченим та яким останній може повідомити про викриття їх злочинної діяльності, що свідчить про безпідставність доводів прокурора, що таким чином обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника та просив врахувати, що він має постійне місце проживання, роботу та соціальні зв'язки.
Колегія суддів, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, дійшла наступних висновків.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст.176, ч. 1 ст.183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.
У ч.1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 січня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 07 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Підставою для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Частиною 1 ст. 335 КПК України визначено, що під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , колегією суддів оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях у сукупності.
Колегія суддів виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_7 від суду, колегія суддів враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжке кримінальне правопорушення.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі строком п'ятнадцять років або ж довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, та доводить, що на даний час цей ризик є достатньо високим.
Колегією суддів також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_7 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Враховуючи викладене, колегія суддів обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився, не втратив своєї актуальності та продовжує діяти.
При цьому, наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання не завжди є стримуючим фактором для особи.
Щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме розголошення відомостей досудового розслідування, у тому числі особам, на виконання злочинних завдань яких він здійснював допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, то даний ризик судом береться до уваги, оскільки ОСОБА_7 , згідно обвинувачення, вів активну переписку в месенджерах з представником іноземної держави та згідно обвинувачення виконував надані йому останнім завдання, а тому може повідомити останнього про його викриття та надавати інші відомості, щодо територіального розташування військовослужбовців ЗСУ.
На користь існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить суть пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 та те, що останній, згідно обвинувального акту, спілкувався за допомогою месенджера «Telegram» з представником іноземної держави та надсилав йому відповідні відомості щодо місця дислокації стратегічно важливих військових об'єктів та сучасного військового озброєння на території України, та будучи на волі, може продовжити вчиняти аналогічні дії.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, а саме можливості переховування ОСОБА_7 від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, а також можливості обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, у достатній мірі виправдовують подальше застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Таким чином, визначення розміру застави є правом суду, а не його обов'язком.
Також судом береться до уваги практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої застава повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки, відповідно до ст.12 КК України ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченому ч.2 ст.111 КК України, на сьогодні в країні діє воєнний стан та тривають бойові дії, колегія суддів вважає, що в такому випадку з урахуванням встановлених ризиків та можливих наслідків, такий запобіжний захід як тримання під вартою, є виправданим, а запобіжний захід у вигляді застави, з урахуванням обставин справи не забезпечить належне виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого колегія суддів на даному етапі не встановила.
Таким чином, ОСОБА_7 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2